Рішення № 76119709, 28.08.2018, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/409/18

Провадження № 2/499/274/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

заочне

"28" серпня 2018 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Р.М., за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Іванівка Іванівського району Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача, у якій просить визнати договір фінансового лізингу №01827 укладеного 10.05.2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» та ним ОСОБА_1 недійсним. Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» на його користь, майно набуте ним на виконання договору фінансового лізингу №01827 укладеного 10.05.2018 року, а саме грошові кошти у сумі 63 000 грн. (шістдесят три тисячі)грн.. 00 коп..

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. 10.05.2018 року відповідно до квитанції №0.0.1031905267.1 на розрахунковий рахунок № 26000170000087 ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», що відкритий в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у м.Києві (код банку отримувача 322001), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., як оплата згідно Договору Фінансового Лізингу №01827 за трактор. 11.05.2018 року ОСОБА_1, відповідно до ст. 175 ЦПК України, звернувся до представників ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» з проханням врегулювати даний спір, оскільки ознайомившись з Договором №01827,зрозумів, що трактор отримати не зможе за тими домовленостями, які йому були озвучені до підписання даного Договору, окрім того усні домовленості мали розбіжність з тими, що були прописані в Договорі. Представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» запропонували позивачу написати заяву про розірвання договору і тим самим пообіцяли повернути кошти. Але, уважно перечитавши Договір Фінансового Лізингу №01827, а саме розділ 12, пунктом 12.1 Договору Фінансового Лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання ОСОБА_2 Предмета Лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається. Тож при розірванні даного договору позивач міг втратити 10% від загальної вартості Предмета Лізингу (загальна вартість Предмету Лізингу становить 620 000 грн), а саме - 62 000грн + 20% штрафу від сплачених авансових платежів (1000грн -20%- 200 грн.),тобто сумарно міг втратити 62 200 грн, про що менеджери ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» позивачу не повідомили. Тож досудове врегулювання даного спірного питання виявилось не можливим. Укласти мирову угоду і повернути позивачу всі сплачені ним кошти представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» відмовились.

Позивач у судове засідання не з’явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. На адресу суду повернувся конверт в якому направлявся виклик до суду, з позначкою що компанія переїхала, телефон не відповідає, офіс закритий.

Відповіднодо п.1ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка була направлена за адресою місцязнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене у суду є підстави вважати, що відповідач повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10.05.2018 року відповідно до квитанції №0.0.1031905267.1 на розрахунковий рахунок № 26000170000087 ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», що відкритий в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у м.Києві (код банку отримувача 322001), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., як оплата згідно Договору Фінансового Лізингу №01827 за трактор. 11.05.2018 року ОСОБА_1, відповідно до ст. 175 ЦПК України, звернувся до представників ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» з проханням врегулювати даний спір, оскільки ознайомившись з Договором №01827,зрозумів, що трактор отримати не зможе за тими домовленостями, які йому були озвучені до підписання даного Договору, окрім того усні домовленості мали розбіжність з тими, що були прописані в Договорі. Представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» запропонували позивачу написати заяву про розірвання договору і тим самим пообіцяли повернути кошти. Але, уважно перечитавши Договір Фінансового Лізингу №01827, а саме розділ 12, пунктом 12.1 Договору Фінансового Лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання ОСОБА_2 Предмета Лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається. Тож при розірванні даного договору позивач міг втратити 10% від загальної вартості Предмета Лізингу (загальна вартість Предмету Лізингу становить 620 000 грн), а саме - 62 000грн + 20% штрафу від сплачених авансових платежів (1000грн -20%- 200 грн.),тобто сумарно міг втратити 62 200 грн, про що менеджери ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» позивачу не повідомили. Тож досудове врегулювання даного спірного питання виявилось не можливим. Укласти мирову угоду і повернути позивачу всі сплачені ним кошти представники ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» відмовились.

Позивач посилається та обставину, що у Договорі Фінансового Лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.6 даного закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» визначено, що істотними умовами

договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування

предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

П. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги» встановлено, що фінансовими вважаються такі послуги, зокрема фінансовий лізинг.

Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги» визначено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає право лізингоодержувачу:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмету лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

У випадку якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляються недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати :

1) заміни речі, якщо це можливо;

2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;

3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх

усунення;

4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані (ч. 2

ст. 768 ЦК України).

Всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, у договорі і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. У зазначених договірних документах предметом лізингу визначено: марка Бєларус, модель МТЗ 892, вартістю 620 000 грн. Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (марка,модель,номер кузову та номер двигуна, рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо.

У договірних умовах не дотримано право Лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. Згідно договірних умов, право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. У порушення вимог закону, ні у договорі ні у специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі.

З урахуванням положень ст. 806 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України про «Фінансовий лізинг» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги», до істотних умов договору фінансового лізингу, щодо яких має бути досягнуто згоди сторонами окрім розміру лізингових платежів, є їх кількість та період в продовж якого здійснюється оплата за користування предметом лізингу, тобто період впродовж якого здійснюється сплата лізингових платежів, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Згідно з підпунктом 5.2 статті 5 Договору Лізингу Лізингоотримувач зобов'язаний за власний рахунок утримувати Предмет лізингу в належному технічному та робочому стані дотримуватись інструкцій та рекомендацій виробника та Продавця щодо утримання, обслуговування та експлуатації Предмета лізингу(з залученням належним чином підготовлених фахівців, реквізити яких мають бути надані Лізингодавцем

Лізингоотримувачу).Всі роботи пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу, повинні виконуватись виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування продавця та/або на станціях технічного обслуговування,які будуть вказані Лізингодавцем всі витрати пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом Предмета лізингу покладаються на Лізингоотримувача.

Однак, як вбачається з умов Договору лізингу №01827,Лізингодавець не надав Лізингоотримувачу реквізитів сервісної організації, яка має здійснювати сервісне обслуговування Предмета лізингу.

Також змістом основного тексту Договору №01827 фінансового лізингу, не встановлено у грошовому виразі розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця, та не встановлений строк їх сплати.

Як слідує із змісту основного тексту Договору №01827 фінансового лізингу розмір фінансових активів, якими є Обсяг фінансування та винагорода Лізингодавця, у грошовому виразі, та строк і сплати визначається Додатком № 1, який підписаний так і не був.

Зміст основного тексту Договору №01827 фінансового лізингу не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» відповідно до підписаного 10.05.2018 року основного тексту Договору №01827 фінансового лізингу. А відтак не підписання вказаних документів договору про надання фінансових послуг порушують мої права, як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги.

Враховуючи те, що зміст умов, в тому числі і істотних умов, Договору №01827 фінансового лізингу підлягали фіксації в декількох документах, та підлягали підписанню Сторонами, не підписання Сторонами саме Додатку №1 є обставиною, що вказує на не укладання Договору №01827 фінансового лізингу, а відтак з урахуванням положень наведених норм цивільного законодавства, у ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» не виникло підстав для отримання сплаченого 10.05.2018 року платежу по Договору №01827 фінансового лізингу в сумі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., в результаті чого мною безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ».

Згідно з п.12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання ОСОБА_2 Предмета Лізингу Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 80% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку Комісія за організацію Договору Лізингоодержувачу не повертається.

Однак, вказана стаття договору суперечить положенням п. 4 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням договору.

Окрім того, укладений Договір Фінансового Лізингу №01827 є нікчемним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до Договору Фінансового Лізингу застосовуються ^ загальні положення про найму (оренду) з урахуванням особливостей встановлених цим параграфом та законом. До відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продажу про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.І ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.У разі якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує насліки недійсності нікчемного правочину.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, вищезазначені положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5; 7, 11, 13 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також згідно п.4 ч.І ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: «Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії».

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 34 ЗУ « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Однак, у Відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».

Відносини, які виникли у зв’язку із укладенням договору лізингу для придбання транспортного засобу, а тому вказані правовідносини між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законами України «Про фінансовий лізинг», «;Про захист прав споживачів», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена 16.12.2015 року у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України у зв’язку із задоволенням позовних вимог, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн.

.На підставі ст.ст. 23, 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806, 807 ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», керуючись ст.ст.4, 11, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати договір Фінансового Лізингу №01827 укладений 10.05.2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41597671,м.Київ,вул.Бориспільська,буд.11-А,офіс 404-3)на користь ОСОБА_1 ,майно набуте ним на виконання Договору Фінансового Лізингу №01827 укладеного 10.05.2018 року, а саме грошові кошти у сумі 63 000 грн. (шістдесят три тисячі)грн.. 00 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» (код ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська, буд. 11-А, оф. 404-3, м. Київ, 02093) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 (сімсот чотири гривень 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_3