Постанова № 76118619, 29.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/638/17 29.08.2018

Провадження №22-ц/784/1311/18

Справа № 476/638/17

Провадження №22ц/784/1311/18 Головуючий у 1-ї інстанції Чернякова Н.В.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 серпня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Цуркан І.І.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2 і його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, подану в його

інтересах представником ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, ухваленого під головуванням судді Чернякової Н.В. 22 травня 2018 року о 13 годині 55 хвилин у приміщенні суду з виготовленням повного тексту 29 травня 2018 року, по справі

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2

про розірвання договору оренди землі,

стягнення заборгованості по орендній платі

та зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 грудня 2005 року між сторонами, стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2006 року по 2017 рік в загальній сумі 4 382 грн. 70 коп. із зобов'язанням повернути земельну ділянку власнику.

Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 5га, що розташована в межах території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, яку у 2005 році передав в оренду відповідачу строком на 49 років.

Посилаючись на те, що орендну плату від відповідача у розмірі 438 грн. 27 коп. щорічно він не отримує, просив про дострокове розірвання договору оренди із поверненням у його володіння земельної ділянки, у зв'язку із суттєвим порушенням умов зобов'язання та стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на сплату орендної плати за весь період користування земельною ділянкою під час укладання договору, сплив позовної давності та недоведеність позову.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 травня 2018року позов задоволено частково, ухвалено про розірвання договору оренди, укладеного 10 грудня 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, та з орендаря ОСОБА_2 на користь орендатора ОСОБА_4 стягнуто заборгованість по орендній платі за період 2014-2016 р.р. в сумі 1 314 грн. 00 коп.. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення ним норм матеріального права, оскільки орендна плата виплачена позивачу у повному обсязі, ще при підписанні договору оренди за обоюдною згодою сторін. Але надати належний доказ на підтвердження отримання ОСОБА_4 орендної плати за увесь період дії договору він позбавлений, так як суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не призначив судову-поліграфічну експертизу.

Крім цього, на його думку, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги намагання позивача передати належну йому земельну ділянку іншому орендарю, з яким ОСОБА_4 незаконно уклав новий договір при наявності договору з відповідачем.

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, позивач надіслав письмовий відзив, в якому вважав її доводи необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов'язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що за договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами строком на 49 років, відповідач ОСОБА_2 за використання належної позивачу земельної ділянки зобов'язаний сплачувати орендодавцю 438 грн. 27 коп. орендної плати щорічно до 1 жовтня (т.1 а.с.7).

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем. Підтвердження виплати щорічної орендної плати за увесь період дії договору або орендної плати за увесь період оренди в 49 років на користь позивача немає (т.т.1-2).

Не має у договорі і посилання на можливість проведення повного розрахунку по орендній платі за 49 років, про що немає письмових застережень і в будь-яких інших правовстановлюючих документах, які дають право відповідачу на здійснення оренди, а позивачу на належне отримання орендної плати за передане в користування майно.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Тому обґрунтовуючи своє звернення до суду позивач наполягав на тому, що з моменту укладення договору ним орендна плата ні щорічно, ні одноразово від відповідача отримана не була, що на його думку є суттєвим порушення умов договору, який підлягає достроковому розірванню.

В той же час спростовуючи ці твердження відповідач та його представник не надали жодного належного письмового доказу на підтвердження обставин одноразової сплати орендної плати на користь позивача за увесь період дії договору оренди.

Отже, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачем по орендній платі, у розмірі встановленому договором, а тому не виконує умов договору щодо строкового платного використання земельної ділянки, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі».

Крім цього суд, з урахуванням положень ст. 267 ЦК України, а також тієї обставини, що орендну плату за 2017 рік позивачу сплатило ТДВ СГВП «Правда», вірно стягнув з відповідача 1 314 грн. 81 коп. заборгованості по орендній платі, та відмовив у поверненні земельної ділянки, так як додатково встановив, що з 2017 року відповідач спірну ділянку не використовує.

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення, виходячи із меж та доводів апеляційної скарги відповідача.

Одночасно колегія суддів не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що доказом оплати позивачу орендної плати за весь період користування земельною ділянкою, є передача орендарю оригіналу державного акту, а також той факт, що позивач протягом тривалого строку не вимагав від нього сплати орендної плати, оскільки зазначені обставини не є належним підтвердженням виконання зобов'язання в розумінні ст. 545 ЦК України.

Доводи представника відповідача стосовно незастосування судом першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Проте, з характеру правовідносин, які склались між сторонами вбачається, що між ними дійсно існує спір щодо виконання зобов'язань за договором оренди і настання наслідків у зв'язку з істотним порушенням умов договору.

Відсутність претензій про стягнення заборгованості по орендній платі протягом 12 років, не позбавляє позивача зверненню до суду за захистом порушених прав.

Що стосується доводів відповідача про порушення судом норм процесуального права та відмову у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної (психофізіологічної) експертизи, то зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відсутні підстави, передбачені ст. 103 ЦПК України для призначення такої експерти і зазначене питання вирішено судом у встановленому законом порядку.

Обставини, встановлені рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 6 березня 2018 року про визнання недійсними договорів оренди, укладених між позивачем та ТОВ СВП «Правда», а також постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі про визнання протиправними та скасування державної реєстрації договорів оренди, укладених між тими самими сторонами, не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки стосуються інших правовідносин.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Також в апеляційної скарзі відсутні посилання на докази, які суд не дослідив.

За таких обставин рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 367, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення її повного тексту.

Головуючий О.О.Ямкова Судді С.Ю.Колосовський

О.В.Локтіонова