Постанова № 76118450, 23.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2989/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/1810/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м.Львів

Справа № 462/2989/16-ц

Провадження № 22-ц/783/1810/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Яремко Е.Р.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухваленого у м. Львові 15 травня 2018 року, (суддя Румілова Н.М. )

у справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, з участю третьої особи: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю,-

встановив:

30 травня 2016 року позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача демонтувати окремий вхід у квартиру, самочинно влаштований нею на місці віконного прорізу у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивував тим, що йому та відповідачеві на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Ця квартира неподільна, розташована на першому поверсі багатоповерхового будинку. Вхід до квартири здійснюється із сходової клітки будинку. Відповідач без його згоди, самочинно влаштувала на місці існуючого віконного прорізу у приміщенні кухні окремий вхід з квартири безпосередньо на вулицю. Розпорядженням № 53 Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради розглянуто звернення ЛКП «Граніт» та зобов'язано відповідача демонтувати окремий вхід у квартиру. Зазначив, що відповідачем є його колишня дружина. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться у їх спільній частковій власності. Внаслідок дій відповідача в нього фактично відсутня кухня та вікно.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року позов задоволено.

Ухвалено зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати окремий вхід у квартиру АДРЕСА_2, самочинно влаштований на місці віконного прорізу у приміщенні кухні, з відновленням віконного прорізу.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стверджує, що рішенням суду з неї стягнуто судові витрати, однак вона є інвалідом другої грути та звільнена від сплати судового збору. Також судом першої інстанції не вирішено її клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення її позову до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у спільному частковому майні, без вирішення якої неможливе вирішення даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до п. 1.6.5 Положення «Про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові», затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради від 9 вересня 2011 року № 835 ознаками і класифікацією самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам'яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм є перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту. Крім цього відповідно до п. 1.6.3 даного положення нове будівництво, розширення будинків або споруд має бути здійснене з дозволу виконавчого органу міської ради, з належно затвердженою проектною документацією та дозволом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 (в редакції від постанови КМУ від 14 січня 2009 року №5) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а саме по ? частці кожному на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 6 лютого 2005 року.

Відповідно до технічного паспорту від 9 березня 1998 року, виданого Львівським обласним Бюро технічної інвентаризації, спірна квартира розташована на 1 поверсі 4-ох поверхового будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 27,2 кв. м, кухні площею 8,7 кв. м, ванної кімнати площею 3,0 кв. м та коридору площею 7,9 кв. м.

Відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1024, відповідно до якої було внесено зміни до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, передбачається, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування свого помешкання на підставі ст. ст.100 і 152 ЖК УРСР. Однак реалізація таких змін, як об'єднання квартир на одному або різних поверхах, облаштування дверних прорізів у несучих стінах, а також здійснення інших робіт, пов'язаних з порушенням капітальних конструкцій потребують отримання дозвільних документів на будівельні роботи та введення перепланований об'єкт в експлуатацію.

З матеріалів справи, а саме з розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 53 від 24 січня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язано демонтувати окремий вхід у квартиру, самочинно влаштований на місці існуючого віконного прорізу у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_1 та відновити віконний проріз .

Відповідно до повідомлення ЛКП «Граніт» від 22 травня 2016 року, міжвідомча комісія Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради не надавала дозволу ОСОБА_2 на експлуатацію самочинно облаштованого окремого входу до квартири через існуючих віконний проріз.

Є встановленим, що відповідачем не виконано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 53 від 24 січня 2008 року. ОСОБА_2 без згоди позивача як співвласника квартири, без дозвільних документів самочинно влаштувала на місці існуючого віконного прорізу у приміщенні кухні окремий вхід, тим самим втрутилась в існуючи несучу конструкцію будинку.

Діями відповідача чиняться перешкоди позивачу у користуванні власністю.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції вірно встановив, що позивач без згоди іншого співвласника квартири ОСОБА_3 та без дозвільних документів самочинно влаштувала окремий вхід у квартиру у приміщенні кухні на місці віконного прорізу з втручанням в несучу конструкцію будинку.

Виходячи із встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що окремий вхід слід демонтувати та відновити віконний проріз у приміщенні кухні.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Залишити рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді