Постанова № 76116131, 29.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 743/1029/18 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Євген Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Губської О.А.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області до Громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4 про примусове видворення за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

Управління ДМС України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4, про примусове видворення відповідача за межі України, зазначивши, що останній тривалий час незаконно перебуває в Україні, та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року позов задоволено, примусово видворено громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України та звернуто до негайного виконання рішення суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року у справі №743/1029/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що в даному випадку судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації (паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 16.06.2005, посольством Російської Федерації в України).

16.06.2005 року відповідач набув громадянство Російської Федерації добровільно, не відмовлявся від нього і неодноразово продовжував строк свого перебування в Україні.

Починаючи з 16.06.2010 року термін дії паспорта громадянина Російської Федерації виданого на ім'я відповідача закінчився, і з вказаної дати ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій щодо відмови від громадянства іноземної держави та набуття громадянства України, або отримання дозволу на право проживання в Україні.

Рішенням Чернігівського РС УДМС України в Чернігівській області про примусове повернення до Російської Федерації зобов'язано відповідача покинути територію України у термін до 17.07.2018 року і не оскаржував цього рішення.

Згідно протоколу МЧГ № 000011 про адміністративне затримання від 18 липня 2018 року, складеним уповноваженою особою УДМС України в Чернігівській області громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП;

Рішенням уповноваженої особи УДМС України в Чернігівській області від 18 липня 2018 року громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення.

З вимогою про примусове видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області звернулося до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виконав в установлений строк (до 17.07.2018 року) без поважних причин рішення Чернігівського РС УДМС України в Чернігівській області про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства та зважаючи на відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, такого слід примусово видворити за межі території України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3773-VI дано визначення, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до частини третьої ст. 9 вказаного Закону №3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

За визначенням статті 1 Закону №3773-VI нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 (справа № 743/432/16-а).

Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Частиною 8 статті 30 Закону № 3773-VI, яка містить в собі положення щодо примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, закріплено, що положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на території України незаконно без документів на право перебування на території України, при цьому, такий не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, тому підстави вважати, що ОСОБА_4 підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону № 3773-VI відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки громадянин Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення від 18.06.2018 року та зважаючи на відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого слід примусово видворити за межі території України.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що на думку колегії апеляційного суду, дотримано судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 272, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника громадянина Російської Федерації - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М.Кузьмишина

Судді: О.А.Губська

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 29.08.2018 року.