Ухвала суду № 76115738, 29.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6/18

Провадження № 11-сс/779/285/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Повзла В.В.,

суддів Шкрібляка Ю.Д., Гриновецького Б.М.

з участю секретаря Лавринович У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Соботника Володимира Йосиповича на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.08.2018 року про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 грн.-

з участю прокурора Книжа П.І.

підозрюваного ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник Соботник В.Й. просять ухвалу слідчого судді скасувати як невмотивовану та таку, що не відповідає обставинам справи, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки. Апелянти стверджують, що слідчий суддя належним чином не перевірив як наявність обґрунтованої підозри, так й наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважають, що клопотання про застосування запобіжного заходу ґрунтується виключно на припущеннях. Апелянт ОСОБА_2 наголошує на тому, що в судовому засіданні повідомляв про те, що на даний час у нього відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а тому він не зможе переховуватись від органів досудового розслідування, знищувати чи приховувати речі тощо. Крім того, апелянт ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що свідок по справі, що займався оформленням закордонних паспортів вже допитаний. Апелянти вважають, що слідчий суддя безпідставно відхилив клопотання загальних зборів Богородчанської районного організації ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу - особистої поруки. Крім того, апелянт ОСОБА_2 стверджує, що розмір застави, який визначений судом, є непомірно великим як для нього, що є пенсіонером, та особою, яка на посаді начальника Богородчанського РВ УДМС попрацювала два тижні. Захисник посилається на те, що слідчим не було додано належних та допустимих доказів про отримання ОСОБА_2 неправомірної вигоди, зазначає, що серії та номер виявлених купюр не співпадають з купюрами, що фігурують у справі. Апелянти також посилаються на те, що слідчим суддею належним чином не враховані дані, що характеризують особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_2 раніше несудимий, має постійне місце мешкання, працює, має родину та бездоганну репутацію.

Ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя врахував практику Європейського суду з прав людини, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення, у зв'язку з чим дійшов висновку, що є всі підстави для встановлення застави саме у такому розмірі, що на думку слідчого судді, може гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний підтримав доводи апеляційних скарг, просив обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав їх безпідставними, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, з таких підстав.

09.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018090780000098 внесені відомості за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.п. 6).

22.08.2018 року відносно ОСОБА_2 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у тому, що він, як начальник Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та віднесеної до категорії «Б» ст. 6 Закону України «Про державну службу», з метою незаконного збагачення, керуючись єдиним злочинним наміром на одержання неправомірної вигоди, діючи через та за допомогою посередника ОСОБА_4, 09.08.2018, 15.08.2018 та 21.08.2018, перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького та вул. Шевченка у смт. Богородчани Івано-Франківської області, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду матеріального характеру загальною сумою 7 000 грн. за безперешкодне, позачергове та швидке отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Він же, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, віднесеної до категорії «Б» ст. 6 Закону України «Про державну службу», з метою незаконного збагачення, керуючись злочинним наміром на одержання неправомірної вигоди, повторно, діючи через та за допомогою посередника ОСОБА_4 та ОСОБА_9, 18.08.2018, перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького у смт. Богородчани Івано-Франківської області, одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду матеріального характеру загальною сумою 2 000 грн. за безперешкодне, позачергове та швидке отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон останньому, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України (а.п. 30-31).

22.08.2018 року ОСОБА_2 отримав повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України (а.п. 31 зворіт).

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підозра у вчиненні цього діяння обґрунтовується, зокрема: протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.08.2018 року (а.п. 8); протоколами допиту свідків, а також протоколами їх додаткових допитів (а.п. 9-12, 15-18); протоколами огляду та вручення грошових коштів від 09.089.2018 року, від 18.08.2018 року. (а.п. 13, 19); протоколом огляду місця події від 21.08.2018 року (а.п. 20-22); протоколом освідування особи від 21.08.2018 року (а.п. 24); протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.08.2018 року (а.п. 25-28) тощо.

Відповідно до ст.ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дотримався вимог ст.ст. 177, 178, 193 КПК України, перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків зазначених у ст. 177 КПК України, а також доведеність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, таким чином взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж провадженні, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані вст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Так, слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, слідчий суддя врахував наявність доказів про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення саме ОСОБА_2, а також тяжкість кримінального правопорушення, за яке може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, а також матеріали, що характеризують підозрюваного.

На думку колегії суддів, слідчим суддею належним чином встановлено, що органами досудового розслідування доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема змогу ОСОБА_2 переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки останнього перебував на посаді начальника міграційній служби; можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом затягування ходу досудового розслідування.

Вказані ризики, які за визначенням Європейського суду з прав людини, можуть виправдати тримання під вартою ОСОБА_2, співпадають з тими, які визначені у ст. 177 КПК України.

За вказаних вище обставин, доводи апелянтів в частині того, що висновки прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України ґрунтуються виключно на припущеннях, на думку колегії суддів, є безпідставними.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані як вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, так й права осіб гарантованих ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що змістом ухвали слідчого судді в повному обсязі доведено обставини, які оправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу, та належним чином вмотивовано неможливість застосування до підозрюваного. інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема й особистої поруки, як того просять апелянти.

За таких обставин аргументи апелянтів стосовно відсутності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки слідчого суді в частині визначення розміру застави та погоджується з визначенням розміру застави у виді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 грн., оскільки, на думку колегії суддів, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є помірною для ОСОБА_2, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, тому слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо розміру застави та не допустив встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для ОСОБА_2

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що він є пенсіонером, та особою, яка на посаді начальника Богородчанського РВ УДМС попрацювала два тижні, не є тими безумовними обставинами для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави. Крім того, на час апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_2 сплатив, визначений слідчим суддею розмір застави, що свідчить її помірний розміру.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді та зміни виду запобіжного заходу, а також зменшення розміру застави, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд вважає, що запропонований апелянтом вид запобіжного заходу у виді особистої поруки, не буде достатнім для запобігання ризиків, визначених в клопотанні органу досудового розслідування.

Дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, на які посилаються апелянти, зокрема наявність постійного місця мешкання, проживання з родиною, бездоганна репутація, а також про те, що ОСОБА_2 раніше несудимий, на думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 підозрюється, не зменшують ступеню заявлених ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу як на підставі зміни виду запобіжного заходу, посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що строк дії його закордоного паспорту сплив, що, на думку останнього, унеможливлює будь-яке переховування від органів досудового розслідування та суду.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, приймаючи таке рішення, забезпечив реалізацію мети застосування запобіжного заходу щодо останнього у кримінальному провадженні про злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, з визначенням застави саме у виді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 грн.

Доводи захисника про те, що слідчим не було додано належних та допустимих доказів про отримання ОСОБА_2 неправомірної вигоди, зазначає, що серії та номер виявлених купюр не співпадають з купюрами, що фігурують у справі, не є слушними, виходячи з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 12, 176-178, 182, 183, 194, 404, 407, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Соботника Володимира Йосиповича, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.08.2018 року про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 грн., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло