Ухвала суду № 76115732, 29.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/568/18

Провадження № 11-кп/779/318/2018

Категорія ч. 1 ст. 119 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Повзла В.В.,

суддів Гриновецького Б.М., Шкрібляка Ю.Д.

з участю секретаря Лавринович У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090170001627 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Калуського міськрайсуду Івано-Франківської області від 27.07.2018 року про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -

з участю: прокурора Вітюка С.О.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника Іваніва О.Б.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати як незаконну, невмотивовану, внаслідок істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що зазначені в ухвалі підстави для повернення обвинувального акту є формальними. На думку апелянта, обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 291, 292 КПК України. Вважає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті висунуте конкретній особі -ОСОБА_2, його виклад є чітким, зрозумілим та таким, що виключає будь-яке подвійне тлумачення щодо висунутого обвинувачення, в ньому відображені всі необхідні ознаки складу інкримінованого обвинуваченій злочину. Апелянт також вважає, що суд у підготовчому судовому засіданні вийшов за межі питань, що вирішуються на цій стадії, та у порушення вимог закону, вирішив питання щодо оцінки обвинувального акту з точки зору його обґрунтованості, наявності чи відсутності в діях особи складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, які підлягають перевірці лише безпосередньо під час судового розгляду по суті. Звернув увагу на те, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого і прокурора. Вважає, що суд безпідставно вимагає від прокурора скласти обвинувальний акт таким чином, яке суд вбачає достатнім для розгляду по суті обвинувачення, в той час як прокурор має право, у разі виникнення законних підстав, змінити обвинувачення в суді, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись від обвинувачення.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.07.2018 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що прокурором порушено вимоги ст. 291 КПК. Зокрема, суд зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, яке слідчий та прокурор вважали встановленими, зокрема не вказано причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченої та подією кримінального правопорушення, в тому числі, до яких саме наслідків призвело нанесення обвинуваченою ОСОБА_2 удару ножем потерпілому ОСОБА_4, не зазначено чи дійсно від нанесених йому тілесних ушкоджень, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, настала його смерть, не зазначено час смерті та її причину.

Під час апеляційного провадження:

- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги;

- обвинувачений та його захисник не підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Діючим кримінальним процесуальним законодавством передбачені відповідні вимоги щодо форми та змісту обвинувального акту.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, зокрема має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Отже, в обвинувальному акті формулюється в остаточному вигляді обвинувачення, яке містить в собі висновки органу досудового розслідування щодо винуватості особи та юридичної кваліфікації його діянь, тому він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод обвинуваченої особи.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо .

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_2, не дає можливість у подальшому прийняти справедливе рішення.

В ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Пред'явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність в обвинувальному акті конкретного обвинувачення, унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно порушує право особи на захист.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2 не зазначено конкретного формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, та фактичному не пред'явленні ОСОБА_2 обвинувачення в належному обсязі.

Оскільки суд до початку судового розгляду позбавлений можливості знайомитися із доказами, отриманими під час досудового розслідування, обвинувальний акт має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про можливість подальшого судового розгляду за даним обвинувальним актом.

Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченої мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення, а за правилами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі питань, пов'язаних із підготовкою до судового розгляду, розпочавши фактично дослідувати фактичні обставини кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Суд першої інстанції діяв в межах, передбачених ст. 314 КПК України.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав у своїй ухвалі, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв'язку із невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, тому підстави для скасування або зміни ухвали суду і задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайсуду Івано-Франківської області від 27.07.2018 року про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло