Рішення № 76114902, 21.08.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/268/18

2/0198/159/18

21.08.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2018 року ОСОБА_1»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр»ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, заборгованості по процентам, пені, у зв’язку з невиконанням рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 трьох відсотків річних, заборгованості по процентам, пені, у зв’язку з невиконанням рішення суду, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що відповідно до рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року у справі № 198/39/15-ц, яке набрало законної сили 04.06.2015 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок повернення боргу за договорами позики стягнуто грошову суму в загальному розмірі 1 834 007, 80 грв., з яких 653 706, 75 грв. - основна сума боргу за договорами позики, 27 255, 84 грв. - три проценти річних від простроченої суми, 1 098 433, 46 грв. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами позики, 54 611, 75 грв. - проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ.

17.06.2015 року на виконання вказаного рішення Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист та 22.07.2015 року відділом державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження № 48214016 з примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

01.02.2018 року виконавче провадження було закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначав, що заборгованість відповідача в розмірі 1 837 007, 80 грв. виникла на підставі укладених між ним та відповідачем по справі договорів позики від 14.09.2013 року, 25.09.2013 року, 08.10.2013 року, 16.10.2013 року, 23.10.2013 року, 17.11.2013 року та 01.12.2013 року, при цьому вказані обставини встановлені рішенням Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року в справі № 198/39/15-ц.

Однак, наявність судового рішення про задоволення вимог позивача, яке було виконане боржником ОСОБА_1 лише 01.02.2018 року, не припиняє правовідносини сторін договорів позики та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й, в свою чергу, не позбавляє позикодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплати боржником процентів належних кредитору відповідно до ст. 1048 ЦК України за час прострочення в сплаті.

Оскільки рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року в справі № 198/39/15-ц набрало законної сили 04.06.2015 року та не виконувалося відповідачем до 01.02.2018 року, позивач зазначав, що має право на нарахування процентів і штрафних санкцій з розрахунку суми основної заборгованості, станом на 01.02.2018 року, що складає 653 706, 75 грв. та підтверджено рішенням суду.

Посилаючись на статті 599, 625, 631, 1048, 1049 ЦК України позивач просив заявлені ним вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь у зв’язку з невиконанням рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року в справі № 198/39/15-ц грошову суму в загальному розмірі 1 554 469, 80 грв., з яких : 52 224, 90 грв. - три проценти річних, з простроченої суми позики за період з 04.06.2015 року по 01.02.2018 року; 309 230, 08 грв. - проценти від суми позики, визначені на рівні облікової ставки НБУ за період з 04.06.2015 року по 01.02.2018 року; 1 193 014, 82 грв. - пеня у розмірі 0, 5 % від суми, що залишилась до сплати за кожен день прострочення за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду.

Окрім того, позивач просив судові витрати по справі покласти на відповідача, зазначивши при цьому, що будучи особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні в його відсутності, при цьому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити, про що також зазначив і в наданій на адресу суду та відповідача по справі ОСОБА_1 відповіді на відзив (ас. 61-64, 94).

Відповідач по справі ОСОБА_1 та представник останнього ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи по суті , в судове засідання призначене на 21.08.2018 року на 11-00 год. не з’явилися, про причини неявки суд не сповістили, заяви про розгляд справи в їх відсутності суду не надали (ас. 38, 88, 93).

Враховуючи, що відповідачем по справі ОСОБА_1 на адресу суду та позивача ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву , згідно якого відповідач позовні вимоги повністю не визнав (ас. 41-42, 43), суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, не знаходить підстав для ухвалення заочного рішення та вважає можливим розглянути дану справу за правилами загального позовного провадження у відсутності сторін по справі, що не протиріче вимогам п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті та враховує, що підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність сторони (представника), а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні. Якщо матеріалів у справі достатньо і суд правильно застосовує при вирішенні спору законодавство, то відсутність сторони (представника) вже ні на що не впливає. Єдиною умовою, в такому випадку, для суду є належне повідомлення сторін та учасників справи про час та місце розгляду справи.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 15.05.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (ас. 27-28);

- 06.06.2018 року, 22.06.2018 року, 09.07.2018 року постановлено ухвали про відкладення підготовчого засідання (ас. 35, 47, 55-56);

- 09.07.2018 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження (ас. 53-54);

- 27.07.2018 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас. 74-75);

- 31.07.2018 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас. 87).

Враховуючи, що сторони в судове засідання не з’явилися, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

-так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року в справі № 198/39/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволені частково, при цьому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення боргу за договорами позики від 14.09.2013 року, 25.09.2013 року, 08.10.2013 року, 16.10.2013 року, 23.10.2013 року, 17.11.2013 року та 01.12.2013 року стягнуто грошову суму в загальному розмірі 1 834 007, 80 грв., з яких : 653 706, 75 грв. - основна сума боргу за договорами позики; 27 255, 84 грв. - три проценти річних від простроченої суми; 1 098 433, 46 грв. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами позики та 54 611, 75 грв. - проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ.

Дане підтверджено в судовому засіданні копією вищевказаного рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області (ас. 5-11), яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року залишено без змін (ас. 12-13).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області 17.06.2015 року видано виконавчий лист, що підтверджено в судовому засіданні копією останнього, котрий міститься в справі на аркуші 14.

22.07.2015 року начальником відділу державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 198/39/15-ц, виданого 17.06.2015 року Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області ВП № 48214016 (ас. 15).

01.02.2018 року начальником відділу Юр’ївського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 198/39/15-ц, виданого 17.06.2015 року Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області в зв’язку зі сплатою боргу в повному обсязі (ас. 16).

Відтак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 року в справі № 198/39/15-ц, яке набрало законної сили 04.06.2015 року, виконане відповідачем ОСОБА_1 у повному обсязі 01.02.2018 року.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту договорів позики можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог позикодавця ОСОБА_2, яке було виконане боржником ОСОБА_1 лише 01.02.2018 року, не припиняє правовідносин сторін договорів позики та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання і не позбавляє позикодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ № 6-157цс16 від 25.05.2016 року.

Як встановлено в судовому засіданні кошти за договорами позики в належному розмірі були повернуті відповідачем , на виконання рішення суду, лише 01.02.2018 року, отже усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договорами позики підлягають стягненню до цієї дати, але в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, тобто на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є не лише договори та інші правочини, а й рішення суду.

Грошовим є будь – яке зобов’язання в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов’язок боржника з такої сплати.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов’язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов’язання так і на не договірні (деліктні) зобов’язання. Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь – якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов’язань.

Оскільки рішення Юр’ївського районного суд Дніпропетровської області від 16.04.2015 року набрало законної сили 04.06.2015 року та виконане відповідачем лише 01.02.2018 року з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, підлягають до стягнення три проценти річних від простроченої суми в розмірі 52 224, 90 грв. за період з 04.06.2015 року по 01.02.2018 року, з наступного розрахунку:

-653 706, 75 грв. х 3 % : 365 х 972, де 653 706, 75 грв. - основна сума боргу за договорами позики, стягнута з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 відповідно до рішення Юр’ївського районного суду від 16.04.2015 року; 972 - кількість днів прострочення з 04.06.2015 року по 01.02.2018 року.

Щодо процентів, визначених статтею 1048 ЦК України, такі є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим , за порушення виконання грошового зобов’язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним ( за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Відповідно до положень ст. 1048 ЦК України, враховуючи, що укладеними договорами позики не було встановлено розмір процентів за користування грошовими коштами, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ за період з 04.06.2015 року по 01.02.2018 року частково, в загальному розмірі 308 451, 01 грв., з наступного розрахунку:

-653 706, 75 грв. х (30 : 365) х 85 : 100 = 45 669, 92 грв., де 30 % - облікова ставка НБУ з 04.06.2015 року по 28.08.2015 року; 85 - кількість днів прострочення за період з 04.06.2015 року по 28.08.2015 року;

-653 706, 75 грв. х (27 : 365) х 28 : 100 = 13 539, 78 грв., де 27 % - облікова ставка НБУ з 28.08.2015 року по 25.09.2015 року; 28 – кількість днів прострочення з 28.08.2015 року по 25.09.2015 року;

-653 706, 75 грв. х (22 : 365) х 210 : 100 = 82 743, 15 грв., де 22 % - облікова ставка НБУ з 25.09.2015 року по 22.04.2016 року; 210 – кількість днів прострочення з 25.09.2015 року по 22.04.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (19 : 365) х 35 : 100 = 11 909, 99 грв., де 19 % - облікова ставка НБУ з 22.04.2016 року по 27.05.2016 року; 35 – кількість днів прострочення з 22.04.2016 року по 27.05.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (18 : 365) х 28 : 100 = 9 026, 52 грв., де 18 % - облікова ставка НБУ з 27.05.2016 року по 24.06.2016 року; 28 – кількість днів прострочення з 27.05.2016 року по 24.06.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (16, 5 : 365) х 35 : 100 = 10 342, 89 грв., де 16, 5 % - облікова ставка НБУ з 24.06.2016 року по 29.07.2016 року; 35 – кількість днів прострочення з 24.06.2016 року по 29.07.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (15, 5 : 365) х 49 : 100 = 13 602, 47 грв., де 15, 5 % - облікова ставка НБУ з 29.07.2016 року по 16.09.2016 року; 49 – кількість днів прострочення з 29.07.2016 року по 16.09.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (15 : 365) х 42 : 100 = 11 283, 16 грв., де 15 % - облікова ставка НБУ з 16.09.2016 року по 28.10.2016 року; 42 – кількість днів прострочення з 16.09.2016 року по 28.10.2016 року;

-653 706, 75 грв. х (14 : 365) х 168 : 100 = 42 123, 78 грв., де 14 % - облікова ставка НБУ з 28.10.2016 року по 14.04.2017 року; 168 – кількість днів прострочення з 28.10.2016 року по 14.04.2017 року;

-653 706, 75 грв. х (13 : 365) х 41 : 100 = 9 545, 90 грв., де 13 % - облікова ставка НБУ з 14.04.2017 року по 26.05.2017 року; 41 – кількість днів прострочення з 14.04.2017 року по 26.05.2017 року;

-653 706, 75 грв. х (12, 5 : 365) х 154 : 100 = 34 476, 31 грв., де 12, 5 % - облікова ставка НБУ з 26.05.2017 року по 27.10.2017 року; 154 – кількість днів прострочення з 26.05.2017 року по 27.10.2017 року;

-653 706, 75 грв. х (13, 5 : 365) х 49 : 100 = 11 847, 31 грв., де 13, 5 % - облікова ставка НБУ з 27.10.2017 року по 15.12.2017 року; 49 – кількість днів прострочення з 27.10.2017 року по 15.12.2017 року;

-653 706, 75 грв. х (14, 5 : 365) х 42 : 100 = 10 907, 05 грв., де 14, 5 % - облікова ставка НБУ з 15.12.2017 року по 26.01.2018 року; 42 – кількість днів прострочення з 15.12.2017 року по 26.01.2018 року;

-653 706, 75 грв. х (16 : 365) х 5 : 100 = 1 432, 78 грв., де 16 % - облікова ставка НБУ з 26.01.2018 року по 01.02.2018 року; 5 – кількість днів прострочення з 26.01.2018 року по 01.02.2018 року.

Відтак загальна сума процентів до стягнення складає 308 451, 01 грв. (45 669, 92 грв. + 13 539, 78 грв. + 82 743, 15 грв. + 11 909, 99 грв. + 9 026, 52 грв. + 10 342, 89 грв. + 13 602, 47 грв. + 11 283, 16 грв. + 42 123, 78 грв. + 9 545, 90 грв. + 34 476, 31 грв. + 11 847, 31 грв. + 10 907, 05 грв. + 1 432, 78 грв.).

Стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ частково у розмірі 308 451, 01 грв., а не у тій сумі, в якій просив позивач, а зокрема у розмірі 309 230, 08 грв., обумовлено тим, що розмір вказаних процентів за період з 29.07.2016 року по 16.09.2016 року обраховано позивачем помилково за 51 день прострочення, в той час як днів прострочення за період з 29.07.2016 року по 16.09.2016 року є не 51 день, а лише 49 днів, що в свою чергу призвело до нарахування позивачем процентів за вказаний період у більшому розмірі, ніж мало бути нараховано.

Аналогічна ситуація має місце і при обрахуванні позивачем процентів за період з 26.05.2017 року по 27.10.2017 року, де кількість днів прострочення за вказаний період складає 154 дня, замість зазначених позивачем в розрахунках 155 днів.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за несвоєчасне повернення грошей у розмірі 0, 5 % від суми, що залишилась до сплати за кожен день прострочення, відповідно до умов укладених між сторонами договорів позики, стягнення якої обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відтак, загальний розмір пені за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду з даним позовом складає 1 193 014, 72 грв. з наступного розрахунку : 653 706, 75 грв. х 0, 5 % х 365.

З огляду на дане, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення в загальному розмірі 1 553 690, 73 грв..

Доводи відповідача ОСОБА_1, викладені ним у відзиві на позовну заяву (ас. 41-42), стосовно закінчення строків позовної давності за заявленими позивачем вимогами суд до уваги не приймає, враховуючи, що позов подано не про стягнення заборгованості у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 свого обов’язку щодо повернення отриманих коштів в позику, а у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду після ухвалення останнього 16.04.2015 року, яке, в свою чергу, набуло чинності 04.06.2015 року, однак було виконане відповідачем лише 01.02.2018 року. При цьому, враховуючи, що до суду позивач позовну заяву направив 23.04.2018 року (ас. 22), вважаю, що строки позовної давності останнім не пропущені.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача ОСОБА_1 про безпідставність застосування позивачем, при здійсненні розрахунків штрафних санкцій, суми неповернутого основного боргу в розмірі 653 706, 75 грв., з огляду на те, що саме така сума основного боргу визначена в рішенні суду від 16.04.2015 року.

Доводи відповідача у відзиві на позов про те, що фактично рішення суду було виконане ним 13.11.2017 року нічим в судовому засіданні не підтверджені, будь – яких доказів, що доводили б дані обставини відповідачем до відзиву на позов не додано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд виходить з наступного:

-так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено копією пенсійного посвідчення серії ААІ № 623893 (ас. 18), а відтак, останній на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, в сумі 1 553 690, 73 грв., з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 8 810, 00 грв. (п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, заборгованості по процентам, пені, у зв’язку з невиконанням рішення суду – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, зареєстрованого за адресою вул. імені Героя України ОСОБА_5 (раніше Кірова), буд. 42 смт. Юр’ївка Юр’ївського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2 грошову суму, у зв’язку з невиконанням рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2015 року у справі № 198/39/15-ц про стягнення боргу за договорами позики, в загальному розмірі 1 553 690, 73 грв., яка включає штрафні санкції та складається з : 52 224, 90 грв. - 3 % річних від простроченої суми позики за період з 04 червня 2015 року по 01 лютого 2018 року; 308 451, 01 грв. - проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ за період з 04 червня 2015 року по 01 лютого 2018 року; 1 193 014, 82 грв. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами позики.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, зареєстрованого за адресою вул. імені Героя України ОСОБА_5 (раніше Кірова), буд. 42 смт. Юр’ївка Юр’ївського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір у розмірі 8 810, 00 грв. (вісім тисяч вісімсот десять грв. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_2, місце проживання 52500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2;

- відповідач : ОСОБА_1, місце проживання 51300, вул. імені Героя України ОСОБА_5, буд. 42 смт. Юр’ївка Юр’ївського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення буде складено 29 серпня 2018 року.

Суддя С. О. Маренич