Рішення № 76114388, 20.08.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4796/18

Провадження № 2/185/2896/18

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в місті Павлоград Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей до тимчасово окупованої території України без згоди та супроводу батька, суд -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року, відповідно до статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей до тимчасово окупованої території України без згоди та супроводу батька, в якій просила суд надати їй дозвіл на виїзд дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до тимчасово окупованої території України - м. Донецьк, а також за межі України без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шістнадцятирічного віку.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що вона з 23.02.2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року було розірвано. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач участі у вихованні та догляді за дітьми не здійснює, їх фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Діти постійно проживають з нею, вона піклується про них, повністю матеріально утримує, доглядає за ними, займається її вихованням, місцезнаходження відповідача їй не відомо. У місті Донецьку у неї залишилася квартира, за якою треба доглядати, тому їй з дітьми необхідно виїжджати до тимчасово окупованої території України - м. Донецьк, а також за межі України для оздоровлення дітей та відвідування батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного Кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами ст. 3 Конвенції про права дитини (прийнята Генасамблеєю ООН 20 листопада 1989 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 даної Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження. Згідно довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області від 24.02.2017 року № 32195, ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2. Відповідач проживає окремо, участі у вихованні та догляді за дітьми не здійснює, їх фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Діти постійно проживають з позивачем, яка піклується про дітей, повністю матеріально їх утримує, доглядає за ними, займається їх вихованням. Позивач має намір разом з дітьми виїздити до тимчасово окупованої території України - м. Донецьк, а також за межі України, так як у м. Донецьку залишилася квартира позивача.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України", постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Відповідно до п. 3 Загальних положень "Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї", затвердженої постановою КМУ № 367 від 04 червня 2015 року в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду дитини за кордон України, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідач, як вбачається із матеріалів справи, з дружиною та дітьми відносини не підтримує, відтак позивач не має можливості отримати від відповідача дозвіл на виїзд дитини до тимчасово окупованої території України та виїзд за межі України.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що бажання позивача отримати дозвіл на вивезення дітей за кордон та до тимчасово окупованої території України узгоджується з її правами та обов'язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, а тому суд не вбачає обставин, що обмежують згідно із законодавством право виїзду дітей за кордон. Так само надання дозволу позивачу на виїзд неповнолітніх дітей позивача у її супроводі не порушить права дітей та відповідає її інтересам, оскільки спрямоване на реалізацію прав дітей на прямий контакт з матір'ю, регулярні особисті стосунки з останньою, будуть сприяти фізичному, духовному, інтелектуальному, культурному та соціальному розвитку дітей, оскільки виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Судові витрати підлягаю розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей до тимчасово окупованої території України без згоди та супроводу батька - задовольнити в повному обсязі.

Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, дозвіл на виїзд дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до тимчасово окупованої території України - м. Донецьк, а також за межі України без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шістнадцятирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.М. Бондаренко