Рішення № 76113368, 21.08.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/925/18

Провадження № 2/211/1044/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 серпня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретарів судового засідання – Гулько А.С., Світанько С.Г.,

позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» особі ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу № НОК-535/ОС від 19.05.2011 р. був призначений на посаду начальника комерційного відділу – заступника начальника відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень «ДП «Придніпровська залізниця» . На підставі наказу № 753/ос від 23.12.2013 р. його посада була перейменована у посаду «начальник відділу – заступник начальника дирекції». Наказом директора регіональної філії від 17.08.2017 р. № 500/Н до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани в зв’язку з неналежним виконанням ним його посадових обов’язків – нездійсненні контролю з його боку за доставкою вантажів за призначенням в установлені терміни, що призвело до сплати регіональною філією штрафів за доставку вантажів на користь вантажоодержувачів. 31.08.2017 р. наказом №525/ Н оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків щодо виконання основних нормативів особистої участі у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки, проведення раз на квартал перевірки технічного стану систем відео-нагляду або тензометричних вагонних ваг, виконання працівниками станцій порядку дій у випадку виявлення комерційних несправностей за їх допомогою, здійснення контролю за усуненням виявлених недоліків, а також порушення ним, на думку відповідача, вимог щодо сумлінного своєчасного і точного виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу. Наказом від 13.11.2017 р. № 651/Н оголошено догану за неналежне виконання ним обов’язків щодо організації роботи по технічному навчанню та підвищенню професійного рівня працівників комерційного господарства, виконання основних нормативів особистої участі у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки, щоквартального розгляду роботи комерційних ревізорів у частині виконання ними Інструкції комерційного ревізора, затвердженої наказом УЗ від 24.07.2012 р. № 261-Ц. Наказом від 12.12.2017 року № 697/Н йому оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків, а саме: за запізнення на 00 год. 04 хв. на селекторну нараду, яка проводилася 22.11.2017 року об 11 год. 00 хв. 19.02.2018 року підписано наказ № 85/Н, відповідно до якого його було звільнено з займаної посади згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни. Зазначений наказ мотивований тим, що ним не здійснюється контроль за роботою підлеглих працівників, зокрема не виконуються вимоги щодо ведення претензійно-позовної роботи з питань, що випливають із договорів перевезень вантажів. Також в цьому наказі зазначено про те, що його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, а саме за вищезазначеними наказами. З вказаним наказом він ознайомлений 20.02.2018 р. Крім того, 21.02.2018 року відповідачем було повторно винесено наказ №НОК-144/ОС про звільнення його з посади начальника комерційного відділу за систематичне порушення трудової дисципліни, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, з яким він ознайомився 21.02.2018 року. Всі вищезазначені накази він вважає незаконними, оскільки вони винесені з порушенням норм чинного законодавства України. Так, в жодному із оспорюваних наказів, включаючи і накази про звільнення, відсутні посилання на порушення ним конкретних умов (пунктів, розділів) трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку. При накладенні на нього всіх вищезазначених дисциплінарних стягнень відповідачем було порушено процедуру накладення дисциплінарних стягнень, оскільки він є членом первинної профспілкової організації апарату, однак, незважаючи на це, його було звільнено без погодженням із даною профспілковою організацією. Наказ про його звільнення був виданий 19.02.2018 року, тоді як подання про надання згоди на звільнення було направлено до первинної профспілкової організації апарату вже після того, як було видано цей наказ, а саме: 20.02.2018 року та отримано профспілкою 21.02.2018 року, тобто його звільнення передувало отриманню на це згоди від профспілки. Крім того, листом профспілки від 28 лютого 2018 року викладено обґрунтовану відмову в наданні згоди на його звільнення. Щодо запізнення його на селекторну нараду на 00 год. 04 хв., то саме по собі запізнення є малозначним проступком та не заподіяло шкоди підприємству, що також не відображено в наказі № 697/Н від 12.12.2017 р. при тому, що причина запізнення була поважна: він проводив нараду в підпорядкованому йому відділі. Крім того, наказами № 85/Н від 19.02.2018 р. та № НОК-144/ОС від 21.02.2018 р. він двічі притягнутий до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що неприпустимо в контексті ст.62 Конституції України. Також він не згодний з наказом від 19.02.2018 р. № 85/Н, в якому зазначено, що станом на 22.01.2018 р. ним не направлено позовних заяв до господарського суду про стягнення з вантажовласника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» належних залізниці платежів за період надання послуг з перевезення лютий-травень 2017 р. на загальну суму 7050871,50 грн., оскільки 15.11.2017 р. ним надіслано листи з пропозицією добровільно сплатити не отримані платежі, однак офіційної відповіді не надійшло, тому ним було направлено матеріали в юридичний сектор для пред’явлення позовів в господарський суд, тобто ним як начальником комерційного відділу було виконано все необхідне, щоб працівники юридичного сектору виконали в повному обсязі претензійно-позовну роботу та в подальшому здійснено представництво в суді інтересів відповідача та стягнуто необхідні платежі. Крім того, підготовка позовів та направлення їх до суду не є його посадовими обов’язками. Погоджується з думкою профспілки, відповідно до якої дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки якої загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров’ю громадян та до категорій працівників, перелічених у додатку до Положення № 55 від 26.01.1993 р., в якому немає посади начальника комерційного відділу. З розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 847,00 грн. ним розраховано суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 21 лютого 2018 р. по 18 липня 2018 р. в розмірі 86394,00 грн. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди: він втратив душевний спокій та рівновагу, постійно перебував в роздратованому стані, не міг знайти належної роботи, 24.02.2018 р. звертався до лікаря з приводу погіршення стану здоров’я, що виразилось в запамороченні, слабкості в ногах, безсонні після перенесеного стресу, задишці при ходьбі. Тому оцінює завдану моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. Просить суд визнати незаконними та скасувати накази директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 17.08.2017 р. № 500/Н, від 31.08.2017 р. № 525/Н, від 13.11.2017 р. № 651/Н та від 12.12.2017 р. № 697/Н про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді доган; накази від 19.02.2018 р. № 85/Н та від 21.02.2018 р. № НОК-144/ОС про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; поновити його на посаді начальника комерційного ВСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 лютого 2018 року по 18 липня 2018 року в сумі 86394,00 грн., моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року замінено у справі первісного відповідача ОСОБА_8 філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали з підстав, викладених в уточненому позові та у відповідях на відзив, позивач суду пояснив, що по наказу № 500/Н від 17.08.2017 р. щодо відсутності контролю за доставкою вантажів, то вказану відповідальність несе відділ вантажних перевезень, що підтверджується також п. 2.1.4 його посадової інструкції. Щодо наказу №525/Н від 31.08.2017 р., то ним згідно п. 2.1.21 посадової інструкції проведені всі перевірки та отримані всі відповіді від начальників станцій. 30.06.2017 р. проведено перевірку ст.Апостолове, виявлені перевірки та недоліки, що перебувало в нього на контролі. Проведення комплексних перевірок не входить в його посадові обов’язки. Щодо наказу 651/Н від 13.11.2012 р., то згідно наказу № 261-ц планова перевірка могла бути перенесена. Згідно абзацу 2 п. 4.6 посадової інструкції, це не є його обов’язком, а є його правом. Якщо технічні несправності є незначними, то не має смислу їх викликати. По наказу № 697/Н від 12.12.2017 р., то його запізнення на 4 хв. наради не призвело до істотних наслідків, він запізнився з поважних причин, бо проводив нараду зі своїм відділом. «Графа 23» - його вина щодо неналежного заповнення накладних не доведена, що стало причиною відмови в позовах, про які у відзиві на позов зазначає відповідач. Щодо передання позовів не у вересні, а в листопаді 2017 р., то зазначає, що не було паперу та ксероксу, про що він наголошував керівництву, звертаючись письмово за вирішенням цієї проблеми.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кожен окремо вимоги позову не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву.

Так, у відзиві на позов зазначено, що у зазначених наказах було викладено суть та конкретні обставини неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, що є порушенням трудової дисципліни із посиланням на пункти його посадової інструкції, які було порушено. Тому твердження позивача, що в жодному із оспорюваних наказів, включаючи і накази про звільнення, відсутні посилання на порушення позивачем конкретних умов (пунктів, розділів) трудового договору, не відповідає дійсності, адже саме у посадовій інструкції закріплюються конкретні трудові обов’язки працівника при укладенні з ним трудового договору. Позивач своєчасно був ознайомлений з оскаржуваними наказами, однак до суду звернувся лише в березні 2018 р., тому вважають, що строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними вимогами встановлений ст. 233 КЗпПУ, позивачем було пропущено. Винесені накази свідчать про систематичне невиконання без поважних причин позивачем своїх трудових обов’язків, тому вважають накази правомірними та просять в задоволенні позову відмовити (а.с. 50-55).

В обґрунтування доповнення до відзиву на позов зазначено, що позивачем не додано до матеріалів справи необхідних доказів сплати гонорару адвокату за правничу допомогу по даній справі. У договорі про надання правової допомоги від 12.02.2018 р. залученим позивачем до позову, не вказано ціни договору. Вважають, що зазначена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. не є співмірною з ціною позову. Крім того зазначають про необґрунтованість здійсненого розрахунку суми середнього заробітку, оскільки середньоденна зарплата ОСОБА_1 складає 606 грн. 90 коп. (а.с. 78-81).

У відповіді на відзив позивачем вказано, що в наказах про застосування до нього доган відсутні дати ознайомлення його з ними, що не свідчить про пропуск ним строку для звернення до суду, оскільки з вказаними наказами він ознайомився лише в лютому 2018 року. Наголошує на тому, що може бути звільнений лише за невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, Інструкція, на яку посилається відповідач, є внутрішнім документом. Відповідачем не надано доказів розміру збитків у вигляді штрафів за несвоєчасну доставку вантажів на користь вантажоодержувачів, які були понесені регіональною філією «Придніпровська залізниця». Він неодноразово заохочувався керівництвом, як фахівець, однак відповідачем цього не враховано. Тому враховуючи відсутність в наказах посилання на будь-яку шкоду, яка ним була заподіяна філії, вважає їх незаконними та наполягає на задоволенні позову (а.с. 86-89).

У відповіді на доповнення до відзиву на позов, позивач вказав, що такого виду заяви як доповнення до відзиву, ЦПК України не передбачено. Зазначив, що ним було додано копію квитанції про оплату послуг адвоката від 26 лютого 2018 р., відповідно до якої адвокатом ОСОБА_2 отримано від нього грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., що є належним доказом понесених ним витрат на правничу допомогу. Щодо незгоди відповідача із обчисленням ним розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в цьому питанні він покладається на розсуд суду та просить суд зобов’язати відповідача виплатити йому середній заробіток починаючи з 21 лютого 2018 р. по момент винесення рішення по справі (а.с. 120-124).

У відзиві на змінену позовну заяву відповідачем зазначено, що винесення наказів про звільнення не є подвійним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки першим наказом було наказано звільнити позивача та провести з ним розрахунок при звільненні, вказано підстави для його звільнення, на підставі яких наказом по особовому складу від 21.02.2018 р. було звільнено позивача та проведено розрахунок. Щодо неотримання згоди профспілки, то це не є підставою для беззаперечного задоволення позову, оскільки згідно частини 9 статті 43 КЗпПУ у разі виявлення такого факту суд зобов’язаний призупинити провадження у справі та робити запит на згоду профспілки і лише після її одержання або відмови у наданні згоди на звільнення працівника розглянути спір по суті. Наслідки систематичного порушення ним трудової дисципліни дуже значні для залізниці, адже за вказаними рішеннями господарського суду, якими було відмовлено залізниці у задоволенні позовних вимог, залізниця втратила близько 7 млн. прибутку. Комерційний відділ під керівництвом позивача повинен був передати матеріали до юридичного сектору дирекції ще у вересні 2017 року. Зазначають, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з 2017 року, тому його стан здоров’я міг погіршитися з будь-яких інших обставин, а не стосовно даної справи. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то посилаються на положення ст.137 ЦПК України щодо встановлення розміру витрат на підставі детального опису робіт (послуг) виконаних адвокатом. Тому просять застосувати до позову положення чинного законодавства про наслідки спливу позовної давності та в задоволенні позову відмовити (а.с. 131-136).

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи і інші докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 № 5099451, позивач на підставі наказу № НОК-535/ОС від 19.05.2011 року, був призначений на посаду начальника комерційного відділу - заступника начальника відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», про що зроблено відповідний запис № 34. На підставі наказу № 753/ос від 23.12.2013 року, посада «начальник комерційного відділу» перейменовано у «начальник відділу - заступник начальника дирекції», що підтверджується записом № 35 у трудовій книжці позивача (а.с. 15-16 – копія трудової книжки).

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 17.08.2017 року за №500/Н до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання ним посадових обов’язків начальника комерційного відділку структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» Згідно тексту наказу, підставою для догани стало відсутність контролю з боку начальника комерційного відділу ОСОБА_1 за доставкою вантажів за призначенням в установлені терміни, що призвело до порушення вимог статті 41 Статуту залізниць України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та сплату філією штрафів за несвоєчасну доставку вантажів на користь вантажоодержувачів, відповідно до статті 116 Статуту. Зазначене стало можливим через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків щодо забезпечення роботи та вжиття необхідних заходів з ефективного використання рухомого складу та технічних засобів у вантажній роботі, що є порушенням пункту 2.1.4 його Посадової інструкції та є порушенням трудової дисципліни (а.с.56-57 – копія наказу).

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 31.08.2017 року №525/Н ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків , а саме: начальник комерційного відділу у ІІ кварталі 2017 року не перевірив правильності дій працівників станцій дирекції при виявленні ними комерційних несправностей за допомогою промислового телебачення або вагонних ваг, що є порушенням п. 3 Основних нормативів особистої участі начальника комерційного відділу у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки у ІІ кварталі 2017 року, затверджених розпорядженням від 24.09.2015 р. № НЗ-1-116/158 щодо проведення начальником комерційного відділу із періодичністю 1 раз на квартал перевірки технічного стану систем відео-нагляду або тензометричних вагонних ваг, виконання працівниками станцій порядку дій у випадку виявлення комерційних несправностей за їх допомогою та здійснення контролю за усуненням виявлених недоліків. Також ОСОБА_1 протягом ІІ кварталу 2017 року не проконтролював усунення недоліків, виявлених ним 12.06.2017 р. під час перевірки пункту комерційного огляду поїздів станції Апостолове, що є порушенням вимог п. 4 Основних нормативів щодо проведення начальником комерційного відділу з періодичністю 1 раз на квартал перевірки організації роботи пунктів комерційного огляду поїздів з питань безпеки руху поїздів та здійснення контролю за усуненням виявлених недоліків. Крім того, ОСОБА_1 не виконано вимог п. 4 телеграфної вказівки від 26.06.2017 р. НЗ-1-18/183, а саме – в період особливого стану з безпеки руху поїздів у комерційному відділі дирекції не передбачено проведення нічних перевірок, а також до перевірок не залучено вагового ревізора. У порушення затвердженого начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень 16.12.2016 р. графіку щодо проведення комплексних перевірок та ревізій комерційного господарства станцій Криворізької дирекції залізничних перевезень у 2017 році начальником комерційного відділу ОСОБА_1 у квітні 2017 року не було проведено комплексних перевірок комерційного господарства станцій Жовтокам'янка, Лошкарівка, Павлопілля. зазначене стало можливим через неналежне виконання начальником комерційного відділу ОСОБА_1 посадових обов’язків, передбачених пунктами 2.1.21, 2.1.25 та 2.1.28 його Посадової інструкції та через порушення ним вимог ст.. 139 КЗпП України щодо сумлінного і точного виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу та є порушенням трудової дисципліни (а.с. 58-59 – копія наказу).

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 13.11.2017 р. №651/ Н ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання ним обов’язків щодо не проведення ним у липні 2017 року комплексної перевірки станції ОСОБА_9, що є порушенням вимог Графіка проведення ревізій та комплексних перевірок станцій, затвердженого начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень 16.12.2016 р. Крім того, під час ревізії було виявлено, що ОСОБА_1 не розглянуто акти комплексних перевірок станцій Мусіївка та Красний Шахтар, які повинні бути проведені в серпні 2017 року, що є порушенням вимог п. 4.6 наказу від 24.07.2012 р. № 261-Ц. Вказане свідчить про неякісне виконання з боку ОСОБА_1 пункту 1 Основних нормативів особистої участі начальника комерційного відділу дирекції у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки, затверджених розпорядженням від 24.09.2015 р. № НЗ-1-16/158 щодо розгляду роботи комерційних ревізорів. також ревізією встановлено, що в комерційному відділі не визначено складу навчальної групи «Інженерно-технічні працівники», що є порушенням п. 2.3 Положення про технічне навчання працівників залізничного транспорту України, додаткові технічні навчання із заступником начальника комерційного відділу ОСОБА_10 перед плановою перевіркою знань проведені 01.09.2017 р. за незатвердженою тематикою, що є порушенням вимог п. 2. 3 Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівників залізничного транспорту України. зазначене свідчить про неякісну організацію роботи по технічному навчанню та підвищенню професійного рівня працівників комерційного відділу з боку ОСОБА_1 та порушення ним пунктів 2.1.12, 2.1.21 та 2.1.23 його Посадової інструкції та є порушенням трудової дисципліни (а.с. 60-61 – копія наказу).

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 12.12.2017 року №697/Н ОСОБА_11, було оголошено догану за неналежне виконання ним посадових обов’язків, а саме: за запізнення на 00 год. 04 хв. на селекторну нараду, яка проводилася 22.11.2017 року об 11 год. 00 хв. під головуванням в.о.начальника служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_6, чим порушено вимоги телеграфного розпорядження від 20.11.2017 р. № 1651А та п. 4.2 Посадової інструкції і ст. 139 КЗпПУ та є порушенням трудової дисципліни (а.с. 20 – копія наказу).

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 19.02.2018 року №85/ Н, позивача було звільнено з займаної посади згідно з п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне порушення трудової дисципліни. Зазначений наказ мотивований тим, що станом на 22,01.2018 р. не направлено позовних заяв до господарського суду про стягнення з вантажовласника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» належних залізниці платежів за період надання послуг з перевезення лютий - травень 2017 року на загальну суму 7050871,50 гри, що є невиконанням вимог розпорядження від 07.07:2017 № НЗ-1-16/236 у частині, проведення позовної роботи по випадках невірного нарахування плати за перевезення власних вагонів зі змінним обладнанням. На нараді 22.01.2018 також виявлено, що у звіті заступника начальника комерційного відділу від 13.09.2017 № 604/337 зазначено, що позов по платежах за перевезення власних вагонів зі знімним обладнанням за березень 2017 буде заявлено до господарського суду 20.09.2017. Однак, як встановлено на нараді, позов до господарського суду на стягнення провізної плати за перевезення і власних вагонів зі знімним обладнанням у березні 2017 року до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» станом на 22.01.2018 не заявлено, що свідчить про надання недостовірної інформації у звітності. Крім того як вбачається з протоколів, неодноразово встановлювалося невиконання Криворізькою дирекцією залізничних перевезень розпорядження від 07.07.2017 р. № НЗ-1-16/236 щодо проведення роботи по заявленню позовів і щомісячного звітування про проведену роботу та наголошувалося на необхідності активізації цієї роботи. На нараді встановлено, що працівниками Криворізької дирекції залізничних перевезень не виконуються вимоги п. 3.5 Порядку спільних дій працівників структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» щодо ведення, претензійно-позовної роботи з питань» що випливають із договорів перевезень вантажів, затвердженого начальником дирекції 20.04,2017 за № 216/337 (далі - Порядок), яким встановлено термін підготовки та надання позовів - 10 днів з дати порушення прав і законних інтересів залізниці або з дати, коли стало відомо про таке порушення, в частині забезпечення своєчасного надання матеріалів для проведення позовної роботи у встановлений її. 3.5 Порядку строк. Вказане свідчить про відсутність контролю з боку начальника комерційного відділу структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» ОСОБА_11 за роботою підлеглих працівників, що призвело до надання недостовірної інформації у звітності та невиконання працівниками комерційного відділу Криворізької дирекції залізничних перевезень» Порядку, а також свідчить про невиконання ОСОБА_1 п. 3 рішення протоколу від 14.07.2017 р. під головуванням в.о. начальника служби комерційної роботи та маркетингу ОСОБА_6 щодо щомісячного звітування про проведену роботу по стягненню недоборів провізної плати за порожні власні вагони зі знімним обладнанням, що надходили на. адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вказане сталося через порушення з боку начальника комерційного відділу ОСОБА_11 вимог статті 139 КЗпПУ щодо своєчасного і точного виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, що є порушенням трудової дисципліни. Крім того, ОСОБА_12 вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, що свідчить про систематичне невиконання без поважних причин ним трудових обов’язків з боку начальника комерційного відділу та є підставою для звільнення його відповідно до п. 3 ст. 40 КзпПУ. З 05.02.2018 р. по 16.02.2018 р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі через хворобу, 19.02.2018 р. він став до роботи (а.с. 21-24 – копія наказу).

21.02.2018 року регіональною філією «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було повторно винесено наказ № НОК-144/ОС по особовому складу про звільнення 21.02.2018 р. ОСОБА_1 з посади начальника комерційного відділу структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за систематичне порушення трудової дисципліни, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 27 – копія наказу).

В трудову книжку позивача було внесено відомості про звільнення його у зв’язку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов’язків, п. 3 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу від 21.02.2018 року № НОК-144/ОС (а.с. 16 – копія трудової книжки).

Так, ч.6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно із статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З системного аналізу викладених положень законодавства вбачається, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо) (постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. по справі № 359/3507/17 та від 11.04.2018 р. по справі №804/8092/16).

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 23.01.2018 р. по справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787 св 17).

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни роз'яснено, що судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП).

Так, щодо наказу № 500/Н від 17.08.2017 року, суд вважає необхідним зазначити таке.

В даному наказі йде мова про те, що за результатами розгляду вимог вантажовласників про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів за підсумками 6 місяців 2017 року на регіональну філію "Придніпровська залізниця" господарськими судами віднесені виплати на загальну суму 355 733,91 грн. Витрати філії "Придніпровська залізниця" від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажів з вини Криворізької дирекції залізничних перевезень становлять 291 647,28 грн. За рахунок винних відшкодовано лише 1 296,62 грн. Таким чином збитки від сплати штрафу по дирекції склали 290 350,66 грн.

Відповідно до протоколів нарад, проведених у дирекції, визначено, що основними причинами є: накопичення вагонів згідно з планом формування поїздів на станціях Кривий Ріг-Сортувальний, Батуринська, Грекувата, Кривий Ріг-Західний, Марганець, Апостолове, Нікополь; довготривалі затримки на підходах до станції призначення; незабезпечення першочергового відправлення вагонів з вини працівників станцій Апостолове, Нікополь, Кривий Ріг-Сортувальний, Рокувата, Батуринська, Чортомлик.

Тобто, відповідач звинувачує ОСОБА_11 у відсутності з його боку контролю, як начальника комерційного відділу, за доставкою вантажів за призначенням в установлені терміни (так як вони на шляху прямування до станції призначення затрималися на попутних станціях), що призвело до порушень ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 157. Вказане також є порушенням трудової дисциплини виходячи з п.2.1.4 Посадової інструкції ОСОБА_1

Однак вищевказані затримки та порушення ст. 41 Статуту відносяться до відповідальності працівників відділу перевезень, а не комерційного відділу, що підтверджується п.2.1.4. посадової інструкції ОСОБА_11, відповідно до якої він несе відповідальність за прийняття необхідних заходів по ефективному використанню рухомого складу та технічних засобів у вантажній роботі, і ніякого відношення до несвоєчасної доставки вантажу він як начальник комерційного відділу не має.

З приводу винесення наказу № 525/Н від 31.08.2017 р. суд зазначає таке.

Згідно основних нормативів особистої участі проведення мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки, що регламентовано п. 2.1.21 посадової інструкції ОСОБА_1, ним фактично були проведені ці перевірки і отримано відповіді від усіх начальників станцій щодо усунення виявлених недоліків, проведено контроль. Щодо відсутності контролю з боку позивача, то вказане відповідачем нічим не обґрунтовано та не доведено.

Зокрема, що стосується перевірки, проведеної 12.06.2017 року, то в цей день, як зазначив позивач, ним була проведена перевірка станції Апостолове, де на момент перевірки не працювала система відео-нагляду по технічним причинам, про що є запис у відповідному Акті від 12.06.2017 року. В зв'язку з несправністю системи відео-нагляду, у позивача не було можливості на той момент перевірити правильність дій працівників станції Апостолове щодо виявлення комерційних несправностей при огляді поїзда. Усунення недоліків, що виявлені позивачем при перевірці станції Апостолове, контролюються шляхом звірки даних, отриманих зі звіту начальника станції Апостолове щодо усунення цих недоліків. Стосовно особливого стану, зазначеного в цьому наказі, нічні перевірки комерційним та ваговим ревізорами не передбачені їхніми посадовими обов'язками, в порушення яких позивач не має права діяти. Щодо проведення комплексних перевірок, позивач наголовис на тому, що це не є його обов'язками згідно до посадової інструкції, натомість згідно до п. 2.1.14. його посадової інструкції, він забезпечував своєчасне та якісне проведення ревізій комерційної роботи на станціях. При цьому відповідач не надав жодного доказу на спростування посилань позивача.

Щодо винесення наказу №651\Н від 13.11.2017 року, то згідно наказу №261-Ц від 24.07.2012 року «Про організацію роботи комерційних ревізорів», відповідно до рапорту ревізора, за узгодженням з керівництвом дирекції, планова перевірка може бути перенесена на іншу дату, посилання відповідачем на порушення позивачем п. 4.6. Наказу від 24.07.2012 року № 261-Ц «Про організацію роботи комерційних ревізорів» щодо нерозглянутих ним актів комплексних перевірок станцій Мусіїївка та Красний Шахтар, то відповідно до цього ж пункту 4.6. другого абзацу, позивач розглядає акти перевірок при необхідності, що говорить про те, що це не є його обов'язком, а є правом на перевірки в разі необхідності, тобто на його розсуд. Крім того, згідно наданих суду позивачем письмових доказів, додаткові технічні навчання з ОСОБА_10 дійсно проводилися, що підтверджується журналом обліку технічних навчань та не заперечується відповідачем, зокрема 01.09.2017 р., однак відповідачем не надано доказів затвердженої тематики навчання, що могло б підтвердити факт проведення позивачем вказаних навчань за незатвердженою тематикою та що це стало однією з підстав для винесення оспорюваного наказу. ОСОБА_1 мав сформовану групу для навчання, що підтверджується складом робітників комерційного відділу, з якими проводяться технічні навчання (а.с. 161) та відповідач цього не спростував.

Щодо наказу №697\Н від 12.12.2017 року, запізнення позивача на 4 хвилини на селекторну нараду 22.11.2017 року, суд зазначає про те, що відповідачем не доведено, що таке запізнення призвело до негативних наслідків в роботі комерційного господарства дирекції, крім того, по факту позивач у самій нараді приймав участь особисто, що відповідачем не спростовано.

Крім того, щодо наказів від 17.08.2017 р. № 500/Н, від 31.08.2017 р. № 525/Н, від 13.11.2017 р. № 651/Н та від 12.12.2017 р. № 697/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган, суд звертає увагу на те, що у відповідності до приписів ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не звертався до позивача із вимогою про отримання письмових пояснень щодо встановлених порушень з його боку трудової дисципліни.

Стосовно наказу № 85/Н від 19.02.2018 р., то відповідач інкримінує ОСОБА_1 порушення термінів підготовки та надання позовів - 10 днів з дати порушення прав і законних інтересів залізниці або з дати, коли стало відомо про таке порушення. Вказані строки визначені в п. 3.5. Порядку спільних дій працівників структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_8 філії "Придніпровська залізниця" щодо ведення претензійно-позовної роботи з питань, що випливають із договорів перевезень вантажів, затвердженого начальником дирекції 20.04.2017 р. за №216/337. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 77-79 ЦПК України, що цей Порядок взагалі доводився до відома ОСОБА_1 як начальнику комерційного відділу (а.с. 166-169), тому посилання на його порушення позивачем суд відхиляє за недоведеністю.

Крім того, суд не вбачає в наказах щодо притягнення ОСОБА_1 як начальника комерційного відділу СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» до дисциплінарної відповідальності причинно-наслідкового зв'язку з відмовою РФ «Придніпровська залізниця» у задоволенні позовів про стягнення суми недобору провізної сплати, яку необхідно сплатити за перевезення порожніх вагонів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», винесених господарським судом, оскільки як слідує з тексту наданих суду копій рішень, підставою для відмови по справі № 904/492/18 було невнесення змін провізної сплати у встановленому порядку РФ «Придніпровська залізниця» до залізничної накладної, підставою для відмови у позові по справі № 904/502/18 було те, що між РФ «Придніпровська залізниця» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було узгоджено ціну договору як провізну плату шляхом заповнення певних рядків накладної. Обставини справи свідчать, що перевезення здійснено, оплату проведено, зміни у встановленому порядку до залізничної накладної не вносилися, тому у позивача відсутні підстави для донарахування та стягнення з відповідача недобору провізної плати у розмірі 293247,96 грн. (а.с. 139-153).

При цьому суд зазначає, що вказані рішення винесені господарським судом Дніпропетровської області 23.04.2018 р., тобто через 2 місяці після звільнення позивача, а отже на момент звільнення результати заявлених позовів відповідачу не були відомі.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідачем необгрунтовано належним чином, нормативно-правовою базою, необхідність винесення двох наказів про звільнення: від 19.02.2018 р. №85/Н та від 21.02.2018 р. № НОК-144/ОС, оскільки незалежно від внутрішнього розпорядку підприємства, це не передбачено Кодексом законів про працю України, який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових прав та регулює трудові відносини всіх працівників.

Судом встановлено відсутність систематичного порушення дисципліни, оскільки накази від 17.08.2017 р. № 500/Н, від 31.08.2017 р. № 525/Н, від 13.11.2017 р. № 651/Н та від 12.12.2017 р. № 697/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган, суд визнає незаконними та скасовує.

Таким чином, відсутні підстави для винесення наказу № 85/Н від 19.02.2018 р., та відповідно наказу № НОК-144/ОС від 21.02.2018 р., про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилом частини першої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому, відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Під час вирішення питання про застосування строку позовної давності, суд повинен враховувати поважність причин такого пропуску, поведінку позивача, а також період часу, який пропущений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, N 9 від 06.11.92 р., встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані щодо дати ознайомлення позивача з наказами від 17.08.2017 р. № 500/Н, від 31.08.2017 р. № 525/Н, від 13.11.2017 р. № 651/Н та від 12.12.2017 р. №697/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган; з наказами від 19.02.2018 р. № 85/Н та від 21.02.2018 р. № НОК-144/ОС про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення він ознайомився 20.02.2018 р. та 21.02.2018 р. відповідно.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з відповідним позовом.

Стосовно відсутності згоди профспілки на звільнення позивача, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Судом враховано, що позивач обіймав посаду начальника відділу – заступника начальника дирекції, а тому, відповідно до вимог частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) є правомірним (постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 569/11307/15-ц).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статі 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 21 лютого 2018 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за січень 2018 року та грудень 2017 року.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 365/470/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Виходячи із довідки КСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 04.05.2018 р. № 349, середньомісячний заробіток позивача складає: 12441 грн. 54 коп., середньоденна заробітна плата складає 606 грн. 90 коп. (а.с.74).

Кількість днів вимушеного прогулу складає: лютий (з 22 лютого включно) – 5 днів, березень – 21 день, квітень – 20 днів, травень – 20 днів, червень – 20 днів, липень (по 18 липня включно) – 13 днів. Всього 99 днів.

Оскільки час вимушеного прогулу за період із 22 лютого 2018 року по 18 липня 2018 року складає 99 робочих днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу становитиме суму у розмірі: 606,90 грн.* 99 робочих днів = 60083,10 грн.

Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Оскільки порушення законних прав позивача, пов'язаних із незаконним звільненням та невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призвело до виникнення у нього моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало додаткових зусиль для організації життя, й з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, обґрунтовано визначив, що розумним та обґрунтованим є розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені норми закону слід зробити висновок про те, що обов'язок доведення факту порушення працівником Робочої інструкції та Правил, покладається саме на відповідача. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ПАТ «Українська залізниця» повинна була довести ті обставини на які посилається у відзиві на позов, підтвердити їх належними та допустимими доказами.

Як вбачається, ПАТ «Українська залізниця», в силу зазначених норм закону, не надано суду доказів у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив положення Робочої інструкції та Правил, систематично не виконував трудові обов'язки без поважних причин, і такі твердження відповідача повністю спростовуються зібраними у справі доказами.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави за вимоги про стягнення середнього заробітку та поновлення на роботі в сумі 2114,40 грн.

Однак згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині вимоги немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки сплачений останнім при подачі позову (а.с.45).

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Так, згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 23 лютого 2018 року, ордер, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та надрукована адвокатом квитанція про сплату за юридичні послуги адвокату.

Однак відсутній передбачений частиною 3 статті 137 ЦПК України детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р., п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 р., п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 р., п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене суд вважає вимоги в цій частині недоведеними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 38, 44, 50, 61, 62, 106, 107, 108, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 430 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 17.08.2017 р. № 500/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9С від 31.08.2017 р. № 525/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 13.11.2017 р. № 651/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 12.12.2017 р. № 697/Н про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконними та скасувати накази директора ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_9 від 19.02.2018 р. № 85/Н та від 21.02.2018 р. № НОК-144/ОС про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника комерційного відділу структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» ОСОБА_8 філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Тверська, буд.5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 лютого 2018 року по 18 липня 2018 року в сумі 59476 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 коп.

В іншій частині в задоволені вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.08.2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко