Постанова № 76113098, 22.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/409/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 28 березня 2018 року у складі суду судді: Морської Г.М. в місті Херсоні по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулось до суду з позовом до Херсонської митниці ДФС (правонаступник - Митниця ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі), в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000014/2 від 20.02.2018 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року заявлений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000014/2 від 20.02.2018 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2017 року між ТОВ «КФ «Строй Мастер» (покупець) та компанією Foshan Shunde Obita Furniture Produucts Co LTD (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № CH-UA-17/07/15, предметом якого є поставка меблевої фурнітури в номенклатурі, кількості та за ціною, визначених у супровідних документах.

Пунктом 3.1 вказаного контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний відповідно до Міжнародних правил роз'яснення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація МТП в редакції 2010 року).

З метою розмитнення поставленого товару 19.02.2018 року ТОВ «КФ «Строй Мастер» подано відповідачу митну декларацію № UA508070/2018/000150 за товаром № 1 «фурнітура меблева сталева», країна походження Китай, та товаром № 2 «фурнітура меблева пластикова», країна походження Китай, а також документи, що підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.07.2017 року CH-UA-17/07/15; пакувальний лист від 08.01.2018 року; рахунок-фактура від 08.01.2018 року № 2017-4; коносамент WMS17123917 від 08.01.2018 року; автотранспортна накладна 0053731 від 17.02.2018 року; договір про надання послуг митного брокера; декларація про походження товару; акт про проведення огляду товарів.

На електронний запит Херсонської митниці ДФС позивачем надано додаткові документи, а саме: прайс-лист від постачальника; комерційна (бізнес) пропозиція; експертний висновок Херсонської ТПП щодо вартості товарів; лист пояснення від виробника; лінійний коносамент; листи-роз'яснення щодо номеру коносамента; інформація з мережі інтернет.

20.02.2018 року Херсонською митницею ДФС прийнято рішення № UA508070/2018/000014/2 про коригування митної вартості товарів, зі змісту якого слідує, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визначено у зв'язку із тим, що документи, які надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені. Декларантом не подані: виписку з бухгалтерської документації; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Також у вказаному рішенні митний орган зазначив, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, зокрема, згідно пункту 3.1. контракту від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса/Чорноморськ Інкотермс 2010, а відповідно до пункту 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатися до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару. Подана для підтвердження контрактної вартості комерційна (бізнес) пропозиція виробника товару від 27.12.2017 року не містить періоду дії наведених у ній цін. Також в лінійному коносаменті відправником товару зазначено «Settle International Limited (HK)», інформація щодо якого відсутня в будь-яких інших поданих товаросупровідних документах, а також як реального отримувача товару зазначено «TANIT LLC» (Chornomorsk. Odessa. Ukraine), проте згідно поданих разом з митною декларацією документів отримувачем товару є позивач. Крім того, надані витяги з мережі Інтернет, що містять інформацію щодо ціни товару на комерційних умовах FOB (Китай) не можуть бути враховані при підтверджені заявленої митної вартості, оскільки фактично продаж товарів здійснювався на інших комерційних умовах CIF.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

В рішенні про коригування митної вартості товарів, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості, відповідач послався на те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності: згідно пункту 3.1 контракту від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса/Чорноморськ Інкотермс 2010, а відповідно до пункту 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатися до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Проте, вказані посилання відповідача судом першої інстанції вірно визнані безпідставними.

Так, відповідно до Інкотермс-2010, СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, перевезення, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару та його страхування позивач не поніс.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, відповідно до п. 3.1 контракту базисні умови поставки товарів СІF-Одеса/Чорноморськ/Южний згідно Міжнародних правилам тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року).

Пунктом 3.3 контракту також встановлено, що поставка товару повинна бути здійснена морем у контейнері.

При цьому, розділом 4 контракту встановлена ціна і загальна вартість контракту, яка визначається у товаросупровідних документах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за визначеними у ньому умовами, згідно ІНКОТЕРМС 2010 року за певними товаросупровідними документами.

Пунктами 5, 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товарів.

Враховуючи викладене, згідно умов контракту від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15 всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а надання додаткових документів, в тому числі, окремо зазначати вартість страхування/перевезення в цих документах, митним законодавством не передбачається.

Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку не є важливим, які страхові/транспортні платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Що стосується посилань відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості, на те, що в лінійному коносаменті відправником товару зазначено «Settle International Limited (HK)», інформація щодо якого відсутня в будь-яких інших поданих товаросупровідних документах, а також як реального отримувача товару зазначено «TANIT LLC» (Chornomorsk. Odessa. Ukraine), проте згідно поданих разом з митною декларацією документів отримувачем товару є позивач, колегія суддів зазначає, що коносамент є доказом (розпискою) прийому перевізником зазначеного в ньому вантажу від відправника щодо зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Таким чином, «Settle International Limited (HK)» не є відправником товару, тоді як найменування перевізника товару жодним чином не впливає на вартість товару чи не свідчить про наявність розбіжностей в числових значеннях.

Також колегія суддів наголошує, що досліджуючи пред'явлений позивачем лінійний коносамент вбачається, що компанія «TANIT LLC» зазначена у графі «Natify Party», тобто, зазначена в якості компанії, яку необхідно інформувати щодо прибуття вантажу. При цьому, у наведеній графі може бути вказана будь-яка компанія (експедитор, банк тощо). В свою чергу, у графі «Consignee» - найменування вантажоодержувача чітко вказано: «Комерційна фірма «Строй Мастер».

Таким чином, згідно пред'явленого позивачем до митного оформлення лінійного коносаменту компанія «TANIT LLC» не є вантажоодержувачем, що спростовує доводи відповідача. Вказані обставини підтверджуються і наявним в матеріалах справи листом компанії «TANIT LLC».

Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, оскільки позивачем не сплачувались окремо транспортні послуги та ці витрати за умовами контракту включені до ціни товару, то доводи митниці про те, що найменування перевізника/експедитора впливає на правильність визначення митної вартості є безпідставними.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що подана для підтвердження контрактної вартості комерційна (бізнес) пропозиція виробника товару від 27.12.2017 року не містить періоду дії наведених у ній цін, а тому відповідно неможливо підтвердити заявлену позивачем митну вартість товарів, оскільки вказані обставини жодним чином не свідчать про не підтвердження позивачем саме митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Колегія суддів наголошує, що відсутність у представленій позивачем до митного оформлення комерційній пропозиції періоду дії наведених у ній цін не свідчить про наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах та про не підтвердження ним митної вартості заявленого до декларування товару.

Колегія суддів вказує на те, що комерційна (бізнес) пропозиція не є документом, зазначеним у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, тобто не є документом, що підлягає одночасній подачі з митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів, відтак, жодним чином неможливо вважати наведені обставини розбіжністю у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, і відповідно посилатись на неї, як на підставу для невизнання заявленої митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає, що позивачем вірно зазначено про те, що в представленому до митного оформлення інвойсі міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а саме визначена ціна товару за одиницю виміру, сама одиниця виміру, кількість поставляємого товару та загальна ціна партії.

Також, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що ціна поставляємого позивачем товару, визначена ним в поданій МД цілком відповідає ціні цього товару, що визначена у комерційному інвойсі.

Жодних зауважень щодо вказаних документів та саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

Більш того, як вірно вказано судом першої інстанції, згідно інвойсу від 08.01.2018 року № 2017-4 ТОВ «КФ «Строй Мастер» сплатило компанії Foshan Shunde Obita Furniture Produucts Co LTD грошові кошти у сумі 19552,44 дол. США згідно контракту CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року.

Даний платіжний документ наданий позивачем митному органу, що надавало останньому можливість ідентифікувати його з поставкою товарів та перевірки числового значення, заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

Відповідачем не надано суду жодних пояснень з приводу причин не взяття до уваги вищевказаних документів.

Крім того, колегія суддів вважає, що митним органом необґрунтовано застосовано резервний метод визначення вартості товару, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно вимог ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Під час апеляційного перегляду позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката на стадії апеляційного провадження, в розмірі 3000 грн.

На підтвердження таких витрат позивачем надано копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги між позивачем та Адвокатським бюро «Євгена Малюка», рахунок на оплату та платіжне доручення, яким позивач сплатив Адвокатському бюро «Євгена Малюка» 3000 грн.

Відповідач подав клопотання про неспівмірість витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає, що долучені позивачем до клопотання докази підтверджують співмірність та обґрунтованість понесених витрат на оплату правничої допомоги Адвокатському бюро «Євгена Малюка», а заявлене відповідачем клопотання про неспівмірість витрат на оплату правничої допомоги адвоката, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки необґрунтовано жодними доводами та доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке прийнято 28 березня 2018 року у складі суду судді: Морської Г.М. в місті Херсоні по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» (код ЄДРПОУ 36236056) судові витрати в сумі 3000 (три тисячі) гривень з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок її бюджетних асигнувань.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець