Постанова № 76113065, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1041/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в І інстанції Лісовьска Н.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНЧІ-ІНВЕСТ» адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 39 656, 93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що протягом 2017 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНЧІ-ІНВЕСТ» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 39 656, 93 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень дев'яносто три копійки) заборгованості, з яких: адміністративно-господарські санкції у сумі 39 443, 90 грн., пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 213, 03 грн.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження на підставі ст.ст. 257, 263 КАС України (ухвала від 27.04.18р. а.с.1).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду та просить скасувати рішення від 31 травня 2018 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що обов'язок роботодавців створити робочі місця для інвалідів не супроводжується обов'язком їх працевлаштування.

Крім того, на висновок суду першої інстанції стосовно неподання щомісячно до центру зайнятості звітів форми №3-нп вказує, що відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476 роботодавець зобов'язаний подати первинну звітність та в разі уточнень подати уточнювальну звітність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2018 року відповідач подав звітність «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік Фонду соціального захисту інвалідів, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 41, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 2.

Також встановлено, що звіт форми № 3-ПН відповідач подав до Новодеського районного центу зайнятості 22.06.2017, де було зазначено про наявність вакантної посади для одного інваліду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що ТОВ «Фанчі-Інвест» не вжито всіх залежних від нього заходів, щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого нормативу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, наведеною нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства (роботодавця) або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 наведеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, інформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування про що свідчить звітність форми № 3-нп яку було подано відповідачем 22.06.2017 року до центру зайнятості. Доказів того, що підприємство відмовляло у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості позивач - суб'єкт владних повноважень до суду не надав.

З аналізу положень Закону № 875-XII вбачається, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними поняттями.

Згідно положень ст.18-1 Закону № 875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві.

Крім того, посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 11.02.2014 (справа № 21-485-а13), в якому останній дійшов висновку, що неподання щомісячно до центру зайнятості звітів форми № 3-ПН протягом року свідчить про невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476 про внесення змін до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року N 316, роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальну, первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії), коли уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Виходячи з вищевикладеної норми, ТОВ «Фанчі-Інвест» не повинно подавати звітність щомісяця протягом року, якщо при цьому не було уточнень до первинної звітності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідач у 2017 році здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування належного органу про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, а тому позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги про стягнення суми адміністративних господарських санкцій.

Оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи що мають значення для її розгляду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову якою у задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанчі-Інвест» про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 28 серпня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук’янчук