Постанова № 76112896, 27.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5136/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої З.М., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Ігнатищ Л.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Брильовської О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Сподарик Н.І. в м. Львові, яка складена у повному обсязі 18.06.2018, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної адміністрації треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Павлівська сільська рада Радехівського району Львівської області, Радехівська районна державна адміністрація Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію внести Президентові України подання про присвоєння ОСОБА_2 почесного звання мати-героїня.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач народила та виховала до восьмирічного віку п'ятьох дітей, у зв'язку з чим згідно Положення про почесні звання України має право на присвоєння почесного звання України «Мати-героїня», однак при зверненні із заявою до відповідних органів, зважаючи на бездіяльність останніх, нагородні документи про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» були повернуті без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2018 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Павлівську сільську раду Радехівського району Львівської області та Радехівську районну державну адміністрацію Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у вказаній справі, а клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Залишено без розгляду позов ОСОБА_2 відповідно до частин 3, 4 статті 123 КАС України.

Не погоджуючись з постановленням вказаної ухвали, її оскаржив в апеляційному порядку представник позивача. Вважає оскаржувану ухвалу неправомірною, оскільки така прийнята з неправильним дослідженням доказів, встановлення обставин справи та застосування норм права, що проявилось в недотриманні пунктів 3, 4 ст. 123 КАС України, оскільки строк пропуску на оскарження є поважним. Найбільш поважною підставною пропуску строку є вік особи, а також встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема відповіді на запити апелянта, які подавались в Радехівську райадміністрацію та Павлівську сільську раду на виконання вимог ухвали суду. Встановлено, що про бездіяльність відповідача щодо неподання пакету документів комісії при Президентові України оформлено відмовою від 20 лютого 2017 року, фактично відпискою, що згідно листа Мінсоцполітики якщо якась з дітей була засуджена то документи не подаються. Такий лист про неприйняття пакету навіть не адресувався ОСОБА_2 і їй не надсилався. Радехівська адміністрація повідомила, що відповіді ОСОБА_2 вони не надавали, пакет документів передали в сільську раду нарочно. Сільська рада повідомила, що 27 лютого 2017 року вони наручно повернули пакет документів, але підтверджень тому, що саме 27.02.2017 року повернули немає. Сама позивач стверджує, що пакет документів вона отримала чи то в вересні, чи в листопаді, а в силу свого віку точно пригадати не може. В той же час ОСОБА_2 стверджує, що відмову отримала і відразу звернулась в центр правової допомоги, що можна припустити, що відмову отримали може десь в кінці жовтня або листопада 2018 року. Вважає, що суд першої інстанції не встановив повно поважності чи неповажності пропуску строку на оскарження бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, Львівська обласна державна адміністрація вважає її безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Позовна заява подана позивачем після закінчення строків звернення до суду, що правомірно встановлено судом першої інстанції. До матеріалів справи позивачем не долучено жодних підтверджуючих документів про те, що про порушення її прав стало відомо з вересня 2017, оскільки лист про повернення нагородних документів був датований лютим 2017. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Від Павлівської сільської ради на адресу апеляційного суду скеровано звернення, в якій висловлено підтримку позовних вимог ОСОБА_2 та прохання розглядати справу без участі сільської ради.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, позиції сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. При тому день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Судом встановлено, що позивачем позов надіслано до суду засобами поштового зв'язку 07 березня 2018 року.

Підставою звернення до суду є бездіяльність відповідача, яка полягає у поверненні нагородних документів та у невнесенні подання Президенту України про присвоєння ОСОБА_2 почесного звання «Мати-героїня».

З матеріалів справи слідує, що Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області прийнято рішення № 52 від 21.12.2016 про висунення ОСОБА_2 до відзначення державною нагородою почесним званням «Мати-героїня» та сформовано пакет документів, який подано до Радехівської районної державної адміністрації.

Листом від 06.02.2017 № 03-26/281-1 Радехівською РДА вказане клопотання з пакетом документів скеровано у Львівську обласну державну адміністрацію.

Листом від 20.02.2017 № 5/34-1091/0/2-17/4-5 Львівська обласна державна адміністрація повернула в Радехівську РДА нагородні документи ОСОБА_2 у зв'язку з неодноразовою судимістю сина ОСОБА_5.

Радехівська РДА 20.02.2017 отриманий лист з пакетом документів від Львівської ОДА та наручно передала Павлівському сільському голові.

У позовній заяві позивач зазначила, що про порушення своїх прав щодо неотримання почесного звання і про бездіяльність відповідача позивач дізналася на початку вересня 2017 року із відповіді Львівської обласної державної адміністрації від 20.02.2017 року.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14.03.2018, в якій пропонувалось позивачу серед іншого надати суду відповідні докази та письмові обґрунтування неможливості звернення до суду до листопада 2016 року з метою з'ясування судом питання про дотримання ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду, позивач подала заяву, в якій зазначила, що нею було підготовлено та подано в сільську раду пакет документів на отримання звання «Мати героїня» і лише на початку вересня 2017 року отримала копію відповіді Львівської обласної державної адміністрації від 20.02.2017 № 5/34-1091/0/2-17/4-5. З вказаної відповіді довідалась про порушене її право на отримання звання «Мати героїня».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження у справі та зазначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також в ухвалі зазначено, що позивачем усунуто недоліки ухвали від 14.03.2018, якою позовну заяву було залишено без руху.

Разом з цим, 10.04.2018 представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що оскільки лист Львівської ОДА датований 20.02.2017, вважає, що позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з 21.02.2017, а до суду позивач звернулася лише 12.03.2018, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого для такого звернення.

В клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 15.05.2018 позивач зазначила, що через похилий вік не могла пересуватись і не змогла приїхати до Львова в адміністрацію, щоб отримати відповідь.

Суд першої інстанції, не встановивши поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, керуючись ч. 3 ст. 123 КАС України, залишив позовну заяву без розгляду, вважаючи, що перебіг строку звернення до адміністративного суд для позивача почався в лютому 2017 року.

Проте колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Статтею 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так в ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено відповідний порядок залишення позовної заяви без розгляду, а саме: факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі; позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Керуючись наведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково керувався саме ч. 3 ст .123 КАС України, залишаючи без розгляду позовну заяву, оскільки факт пропуску виявлено судом до відкриття провадження, у зв`язку з чим позовну заяву було залишено без руху ухвалою суду від 14.03.2018, на виконання якої позивачем подано заяву про поновлення строку в результаті чого суддя відкрив провадження у справі, враховуючи наведені обставини щодо поновлення строку звернення до суду.

Також суд апеляційної інстанції критично оцінює покладений в основу оскаржуваної ухвали суду лист-відповідь Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 04.06.2018 №273, згідно якої повідомлення ОСОБА_2 про повернення документів Львівською облдержадміністрацією за №5/34-1091/0/2-17/4-5 від 20.02.2017 року передано наручно сільським головою 27.02.2017 року, оскільки в розумінні статі 72 КАС України він не містить конкретики кому саме передано 27 лютого 2017 року на руки документи, які повернулись з Львівської облдержадміністрації. Крім цього відсутні будь-які докази щодо передачі вказаних документів, як от розписка про отримання.

Колегія суддів вважає за потрібне також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази про адресування ОСОБА_2 пакету документів на отримання звання «Мати героїня», які повернуті Львівською ОДА за №5/34-1091/0/2-17/4-5 від 20.02.2017. Натомість сільська рада повідомила, що 27.02.2017 вони наручно повернули пакет документів, але в той же час матеріали справи не містять підтверджень такої передачі саме 27.02.2017. Сама позивач стверджує, що пакет документів вона отримала чи то в вересні, чи в листопаді, а в силу свого віку пригадати точно не може. Однак стверджує, що отримавши повернутий пакет документів, відразу звернулась в центр надання правової допомоги.

Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, а тому висновки суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та ненадання позивачем належних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, встановлених ст.122 КАС України, є передчасними.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Також потрібно вказати, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не обґрунтував передчасність або помилковість визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними після відкриття провадження, як це встановлено ч. 4 ст. 123 КАС України.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому з метою забезпечення права позивача на доступ до суду є всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.

Порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції визначено статтею 312 КАС України, зокрема частина перша встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/966/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 29.08.2018.