Постанова № 76112803, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5901/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Курильця А.Р., Попка Я.С.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, ухвалене суддею Коморним О.І. в місті Львові о 10 год. 02 хв. у справі № 813/1952/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0094651310 від 06.03.2018 року.

На підтвердження позовних вимог позивачка покликається на те, що нею вчасно, тобто в терміни передбачені п. 295.1 ст. 295 ПК України єдиний податок сплачено до бюджету.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.03.2018 року № 0094651310.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та виходить з того, що перевіркою встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 ПК України, а саме строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено те, що Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт № 004826/13-01-13-10/3048606145 від 06.03.2018 року про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань до бюджету ФОП ОСОБА_1 та встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта, відповідачем 06.03.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0094651310, яким визначено штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2 024,60 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем своєчасно сплачено суму грошового зобов'язання з єдиного податку.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пп. 295.1. ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з статтею 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Положення про єдиний казначейський рахунок затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Згідно з пп. 2 п. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено те, що відповідно до долучених квитанцій позивачем перераховано до бюджету суми єдиного податку в терміни передбаченні п. 295.1 ст. 295 ПК України, а саме:

- за липень 2017 року суму податку 704 грн. сплачено 18.07.2017 року на підставі квитанції № 300;

- за серпень 2017 року суму податку 640 грн. сплачено 17.08.2017 року на підставі квитанції № 80;

- за вересень 2017 року суму податку 640 грн. сплачено 09.09.2017 року на підставі квитанції № 2;

- за жовтень 2017 року суму податку 640 грн. сплачено 13.10.2017 року на підставі квитанції № 69;

- за листопад 2017 року суму податку 640 грн. сплачено 09.11.2017 року на підставі квитанції № 7;

- за грудень 2017 року суму податку 640 грн. сплачено 15.12.2017 року на підставі квитанції № 123;

- за січень 2018 року суму податку 744,60 грн. сплачено 12.01.2018 року на підставі квитанції № 59;

- за лютий 2018 року суму податку 744,60 грн. сплачено 14.02.2018 року на підставі квитанції № 189;

- за березень 2018 року суму податку 744,60 грн. сплачено 11.03.2018 року на підставі квитанції № 122;

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року справі № 813/1952/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді А.Р. Курилець

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 29.08.2018 року