Постанова № 76112750, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/6279/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2018 року, головуючий суддя - Шеремета Г.І., ухвалена о 11:52 год. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради від 18.05.2017 року №10/12 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що інкриміноване їй порушення не вчиняла, так як жодних державних стандартів, норм та правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів не порушувала.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково; постанову №10/12 у справі про адміністративне правопорушення, складену 18 травня 2017 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради відносно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП - скасовано; в решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вина позивача у скоєнні нею адміністративного правопорушення доведена у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2017 року адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради було винесено відносно ОСОБА_1 постанову №10/12 про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та порушення п.20.1.24 «Правил благоустрою м. Львова», а саме: за самочинне встановлення тимчасової споруди (ТС вилучена з перспективної схеми розміщення тимчасових споруд) по вул. Суботівській (кінцева зупинка громадського транспорту) у м. Львові та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач формально підійшов до розгляду складеного протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття за результатами його розгляду оскаржуваної постанови, оскільки не встановив дійсного власника нерухомого майна, самочинність встановлення якого інкримінував у вину позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов»язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено статтею 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також у відповідності до п. 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376, відповідно до п. 44 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» накладаються стягнення, передбачені ст.ст. 82, 152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, а саме за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Матеріалами справи, зокрема, копією витягу №34079999 про державну реєстрацію прав від 10.05.2012 року (а.с. 12), підтверджується, що будівля магазину площею 30 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності третьої особи - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриником І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №178.

Позивачем зазначено, що вона орендує у ОСОБА_2 зазначений вище магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та територіально розташований на кінцевій зупинці громадського транспорту.

Однак, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП має нести безпосередньо особа, яка здійснила самочинне встановлення відповідної тимчасової споруди, тобто таке встановлення відбулось на невідведеній для цього земельній ділянці, або без наявності відповідного дозволу на встановлення, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, позивач не може бути притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення, оскільки не являється власником нерухомого майна, а факт встановлення тимчасової по вул. Суботівській у м. Львові саме ОСОБА_1 відповідачем не доведений.

Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2018 року у справі №463/4221/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Т. І. Шинкар