Постанова № 76112514, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/944/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Інтер Електро Лайф» на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтер Електро Лайф» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р», -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема з ТОВ «СТ Мідл» (код за ЄДРПОУ 39165685) за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, про що складено відповідний Акт від 14 грудня 2016 року № 215/26-15-14-07-01-10/33750957 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.33-58).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.185.1. ст.185., п.198.1., п.198.3. ст.198., п. 201.10. ст. 201. Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 81667,00 грн. суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в листопаді 2015 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30 грудня 2016 року №3162615147, яким Позивачу збільшено на 102084,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 81667,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 20417,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Між Позивачем, як Замовником, та ТОВ «СТ Мідл», як Виконавцем, укладено Договір по надання послуг від 10 жовтня 2015 року №99 (надалі - Договір), відповідно до п. 1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з організації заходу для представників та партнерів Замовника у Західних регіонах України, що відбудеться 9-10 листопада 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречки, 13, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; специфікація (кошторис), вказаних в пункті 1.1. Договору узгоджується Сторонами у Додатках до цього Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.3. Договору, Виконавець зобов'язується провести повне, якісне та своєчасне виконання послуг, що вказані в Додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору. При цьому виконавець зобов'язується: надавати Замовнику інформацію про хід підготовчих робіт; дотримуватись вимог техніки безпеки; надати Замовнику на узгодження всю необхідну інформацію щодо оформлення.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано: Додаток до Договору від 10 жовтня 2015 року №1, Рахунок-фактуру від 10 листопада 2015 року №276, Акт прийняття-передачі виконання робіт від 10 листопада 2015 року, Податкову накладну від 10 листопада 2015 року №2 у загальній сумі 490000,00 грн., у тому числі 81666,67 грн. суми податку на додану вартість, Платіжні доручення від 12 листопада 2015 року №203 у сумі 245000,00 грн. та від 16 листопада 2015 року №206 у сумі 245000,00 грн.

Як на підставу відмови у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції посилається на відсутність доказів надання контрагентом Позивача інформації про хід підготовчих робіт, що є порушенням визначених п. 2.3. Договору зобов'язань. Проте, порядку надання інформації про хід підготовчих робіт Договором не визначено. Крім того, невиконання контрагентом Позивача зазначеного зобов'язання за Договором, при наявності належним чином оформлених первинних документів, не спростовує сам факт реального здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання господарського зобов'язання, підтвердження здійснення Позивачем з його контрагентом господарської операції оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 018 року скасовується та ухвалюється нове Рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтер Електро Лайф» задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року скасувати, ухвалити нове Рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 30 грудня 2016 року №3162615147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного підприємства «Інтер Електро Лайф» (код за ЄДРПОУ 33750957) 4000,00 (чотири тисячі) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Платіжними дорученнями від 06 січня 2017 року №13 та від 19 червня 2018 року №518.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 28.08.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.