Постанова № 76112501, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1437/17 Судді першої інстанції: Кузьменко В.А., Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1, Мін'юст України), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (далі - Відповідач-2, Дисциплінарна комісія), третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (далі - Третя особа, ГТУЮ у Луганській області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 12.10.2016 року, яке оформлене протоколом №52/10/16, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання №572 від 12.10.2016 року;

- визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту України від 25.11.2016 року №3368/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №153 від 07.02.2013 року, виданого ОСОБА_1;

- зобов'язання Мін'юсту України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не спростовано та не поставлено під сумнів викладені в акті перевірки висновки щодо порушення останнім вимог законодавства в частині невиконання розпорядження від 09.02.2016 року №2. Разом з тим, суд підкреслив, у протоколі від 12.10.2016 року №52/10/16 не наведено жодних доводів та обставин, що стали підставою для накладання саме дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Крім того, суд наголосив, що докази, які підтверджують врахування тяжкості проступку та встановлення обставин притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності раніше матеріали справи не містять та вказані обставини не були досліджені при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Поряд з цим, зазначив, що Відповідачами не враховано об'єктивну неможливість Позивача забезпечити виконання вимог розпорядження з огляду на перебування ряду членів комітету кредиторів на тимчасово окупованій території. Водночас, суд зауважив, що доводи Позивача про порушення строку притягнення останнього до відповідальності є помилковими, оскільки стягнення накладено у межах одного року з моменту вчинення проступку, а ототожнення позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва арбітражного керуючого є неправильним. Окрім наведеного суд вказав на те, що належним та необхідним способом захисту прав Позивача є, поряд зі скасуванням оскаржуваних рішень, зобов'язання Мін'юсту України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою у задоволення позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що рішення Дисциплінарної комісії є обґрунтованим, адже прийнято на підставі порушень, зафіксованих в акті перевірки. Наголошує, що встановлення судом першої інстанції фактів невиконання Позивачем вимог розпорядження від 09.02.2016 року №2 свідчить про помилковість висновків останнього про неправомірність оскаржуваних наказу та рішення. Зазначає, що визначення ступеня вини та вибору дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями Дисциплінарної комісії, втручатися в якій суд не вправі. Поряд з іншим звертає увагу на те, що судом були застосовані норми ст. ст. 71, 72 КАС України у нечинній редакції.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначав, що погоджується з висновками суду, адже, по-перше, при визначені виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією не враховано ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого проступку та не з'ясовано, чи застосовувалися до нього раніше заходи дисциплінарного впливу, по-друге, Відповідачами не були враховані викладені у поясненнях Позивача доводи щодо об'єктивної неможливості виконати вимоги розпорядження у зв'язку з перебуванням ряду членів комітету кредиторів на тимчасово окупованій території.

У межах встановленого судом строку від інших учасників справи відзивів не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Позивач та його представник наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно виданого Мін'юстом України свідоцтва від 07.02.2013 року №153 має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с. 20).

У січні 2016 року працівниками ГУТЮ у Луганській області на підставі доручення Мін'юсту України від 31.12.2015 року №24215-0-32-15/9.5, прийнятого за результатами розгляду скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 02.12.2015 року №7559/09-10 (а.с. 26-28), та посвідчення від 20.01.2016 року №2 (а.с. 24-25) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого.

Результати перевірки викладені в акті від 09.02.2016 року №2 (а.с. 41-43), в якому зафіксовано порушення Позивачем:

- п. 2.11 підрозділу 2 розділу IV Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Мін'юсту України від 15.03.2013 року №447/5, стосовно відсутності документації за місцезнаходженням підприємства - божника, зокрема, належного оформлення, упорядкування та зберігання;

- абз. 15 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно нездійснення реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, що тягне за собою затягування ліквідаційної процедури;

- ч. 11 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно ненадання комітету кредиторів не рідше одного разу на місяць звіту про свою діяльність;

- п. 1.5 розділу І та п. 4.3 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Мін'юсту України від 15.03.2013 року №447/5, щодо недотримання арбітражним керуючим установлених законодавством порядку надання відповідей на звернення та виконання документів.

За наслідками перевірки ГТУЮ у Луганській області 09.02.2016 року прийнято, зокрема, розпорядження №2 про усунення порушень (далі - розпорядження №2) (а.с. 44), яким вирішено у термін до 10.05.2016 року усунути виявлені у ході перевірки порушення шляхом:

- відновлення організації діловодства та архіву боржника, а сем: належного оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських документів банкрута протягом ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» за місцезнаходженням боржника;

- відновлення печаток, штампів банкрута, документів стосовно права власності на майно, а також іншої документації щодо провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат»;

- вжиття відповідних заходів щодо пришвидшення процедури реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, та подати у цей самий термін у письмовій формі інформацію про усунення порушення з наданням завірених копій документів, що підтверджують його усунення.

Крім того, 09.02.2016 року ГТУЮ у Луганській області винесено ОСОБА_1 припис №2 про недопущення повторних порушень (а.с. 45).

У серпні 2016 року працівниками ГТУЮ у Луганській області на підставі доручення від 05.08.2016 року №25 (а.с. 161-162), посвідчення від 05.08.2016 року №26 (а.с. 156-157) та повідомлення від 05.08.2016 року №25 (а.с. 158-159) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого з питань виконання останнім розпорядження від 09.02.2016 року №2.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.08.2016 року №21 (а.с. 69-71), у висновках якого відображено, що у діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 встановлено:

- порушення абз. 1 п. 6.11 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Мін'юсту України від 27.06.2013 року №1284/5, а саме - до закінчення строку, визначеного у розпорядженні про усунення виявлених порушень №2, виданого 09.02.2016 року ГТУЮ у Луганській області, не усунуто порушення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 2.11 підрозділу 2 розділу IV Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Мін'юсту України від 15.03.2013 року №447/5, стосовно відсутності документації за місцезнаходженням підприємства - боржника, зокрема, належного оформлення, упорядкування та зберігання; абз. 15 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла до 19.01.2013 року) стосовно нездійснення реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів.

У зв'язку зі встановленими у ході перевірки обставинами листом від 30.08.2016 року №5/1/3274 ГТУЮ у Луганській області направило на адресу Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України звернення із проханням розглянути питання стосовно внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (а.с. 169-173).

За результатами розгляду матеріалів, направлених Третьою особою, заступником директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства складено висновок щодо відповідності вимогам законодавства висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 135), а також 13.09.2016 року винесено подання №795 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (а.с. 136), копія якого направлена Позивачу листом від 14.09.2016 року №1605/78899-0-61-16/9.4 (а.с. 137).

Позивачем від Відповідача-1 було отримано повідомлення щодо участі у засідання Дисциплінарної комісії, яке відбудеться 12.10.2016 року о 10:00 (а.с. 74), на виконання вимог якого ОСОБА_1 направлено до Дисциплінарної комісії отримані останньою 12.10.2016 року пояснення від 11.10.2016 року №01-17/3 (а.с. 75-77).

Листом від 20.10.2016 року №9.4-32/1676 (а.с. 78) Мін'юст України повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 13.09.2016 року №795 Дисциплінарною комісією прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Вказане рішення, як вбачається з матеріалів справи, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії від 12.10.2016 року №52/10/16 (а.с. 81-85).

Крім того, наказом Мін'юсту України від 25.11.2016 року №3368/5 (а.с. 86) приписано анулювати свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №153 від 07.02.2013 року, видане ОСОБА_1, на підставі подання Дисциплінарної комісії від 12.10.2016 року №572 про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та протоколу її засідання від 12.10.2016 року №52/10/16. Крім того, пунктом 2 зазначеного наказу надано доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства забезпечити внесення запису про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 16, 105, 106, 107, 109, 112, 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. п. 2.6, 7.1, 7.6.2, 7.2 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а також п. п. 1.4, 1.5, 1.7, 2.1, 2.2, 3.2 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих, розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 26.03.2013 року №541/5 (далі - Порядок №541/5), прийшов до висновку, що, попри підтверджені матеріалами справи факти невиконання Позивачем вимог розпорядження від 02.09.2016 року №2, Відповідачами не були враховані: пояснення ОСОБА_1 щодо об'єктивної неможливості його невиконання; тяжкість проступку; вчинення у минулому правопорушень. Викладене, на переконання суду першої інстанції, свідчить про необґрунтованість накладення на Позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 98 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; 5) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; 6) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 7) у порядку, встановленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; 7-1) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту; 8) надсилати органам внутрішніх справ чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 9) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

При цьому частиною 6 статті 3-1 Закону в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року, було передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Приписи ч. ч. 2-4 ст. 106 Закону визначають, що позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.

Можливість накладення на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарної відповідальності закріплена ч. 2 ст. 107 Закону.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 107 Закону державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 108 Закону дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством закріплено право державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів проводити перевірку діяльності, зокрема, арбітражних керуючих, направлення матеріалів такої перевірки на розгляд Дисциплінарної комісії, яка, у свою чергу, наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок №1284/5) контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Приписи п. 2.6 Порядку №1284/5 визначають, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю.

Підпунктами 2.6.1 - 2.6.4, 2.7 Порядку №1284/5 позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін'юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п'ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.

У разі надходження на адресу територіального органу з питань банкрутства звернення від фізичної чи юридичної особи про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган з питань банкрутства надсилає відповідне звернення до Мін'юсту для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки.

Мін'юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або зобов'язує територіальний орган з питань банкрутства провести позапланову перевірку.

Мін'юст з метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства може відповідним дорученням зобов'язати територіальний орган з питань банкрутства надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу.

Орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

Згідно пп. 6.9.1 Порядку №1284/5 орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.

Припис або розпорядження виноситься органом контролю на підставі акта перевірки не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання акта перевірки та надається арбітражному керуючому особисто або надсилається йому рекомендованим листом та електронною поштою. Припис та/або розпорядження вважаються належним чином врученими арбітражному керуючому за умови, якщо він особисто або за його дорученням представник отримав вказані припис та/або розпорядження або вони були надіслані йому органом контролю у спосіб, визначений пунктом 2.15 розділу ІІ цього Порядку. Докази надсилання припису та/або розпорядження арбітражному керуючому є невід'ємною частиною матеріалів перевірки та зберігаються за місцезнаходженням органу контролю, який виніс припис та/або розпорядження (пп. 6.9.2 Порядку №1284/5).

Згідно п. п. 6.10 - 6.11 наведеного Порядку у розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення.

Строк виконання розпорядження у випадку наявності об'єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження.

Арбітражний керуючий зобов'язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.

У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.

Згідно п. 6.13 Порядку №1284/5 у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов'язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання.

У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - пропозиція).

До пропозиції орган контролю додає акт перевірки з усіма документами, що є його невід'ємними складовими.

Відповідно до п. 7.1 Порядку №1284/5 підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Приписи п. 7.2 Порядку №1284/5 визначають, що протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін'юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін'юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.

Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін'юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

Статтею 109 Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Аналогічні положення закріплені в п. п. 7.4-7.5 Порядку №1284/5.

Зі змісту п. 7.6 Порядку №1284/5 вбачається, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі, зокрема, невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю, є підставою для позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Водночас, прийняттю Дисциплінарною комісією саме такого рішення повинно перебувати повне та всебічне з'ясування таких обставин: ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, правильно встановивши, що Позивачем не спростовуються факти невиконання ним розпорядження від 09.02.2016 року №2 та усунення у встановлений ним строк порушень, обґрунтоване звернув увагу на таке.

У протоколі засідання Дисциплінарної комісії від 12.10.2016 року №52/10/16 (а.с. 81-85) не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходив Відповідач-2 при обранні саме даного виду дисциплінарного стягнення. Крім того, аналіз змісту даного протоколу свідчить, що Дисциплінарною комісією не враховано, чи застосовувалися до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення в минулому та не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходив Відповідач-2 при обранні виду дисциплінарного стягнення. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, Дисциплінарною комісією вирішено застосувати до Позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виключно на підставі подання від 13.09.2016 року №795 та, як зазначає Апелянт, висновків акту перевірки від 29.08.2016 року № 21.

Крім того, судовою колегією враховується, що, як було встановлено раніше, 11.10.2016 року ОСОБА_1 подано до Дисциплінарній комісії письмові пояснення стосовно виявлених під час перевірки порушень (а.с. 75-77).

У даних поясненнях зазначено, що у ході проведення ліквідаційної процедури ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» проведено інвентаризацію майна, та сформовано ліквідаційну масу. Відповідно до інвентаризаційної відомості на балансі банкрута знаходилось майно, яке реалізовано відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.07.2011 року №08/07-11.

У подальшому 23.01.2014 року Позивачем організовано проведення аукціонних торгів, за результатами яких нерухоме майно (складські та адміністративні будівлі) підприємства банкрута реалізовано в повному обсязі.

Фактично у підприємства банкрута станом на 01.02. 2014 року відсутні будь-які приміщення для зберігання документації.

Орієнтовано з 25.05.2014 року місто Лисичанськ повністю знаходилось під контролем незаконних збройних формувань надалі, у тому числі захоплено територію ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», адміністративні будівлі та відділки міліції у місті. Зазначені обставини унеможливлювали виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків ліквідатора у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та несли небезпеку для життя працівників банкрута і арбітражного керуючого.

З метою збереження документації банкрута та відсутності місця для зберігання документації банкрута (у зв'язку з повною реалізацію нерухомого майна банкрута) бухгалтером підприємства в квітні - травні місяці 2014 року частково передано до міста Луганська документацію щодо провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат», які до теперішнього часу знаходяться, у м. Луганськ, вул. Поштова, 26/18.

Водночас, 16.06.2014 року у зв'язку з початком активних бойових дій у селі Металіст та околицях міста Луганськ ОСОБА_1 вимушений покинути місто Луганськ у зв'язку з небезпекою для життя.

3 16.06.2014 року і до теперішнього часу місто Луганськ знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, що унеможливлює повернення документації банкрута ЗАТ «Лисичанський м'ясокомбінат» на територію підконтрольну Україні територію.

Крім того, як вірно підкреслив суд першої інстанції, у згаданих поясненнях Позивач поряд з іншим зазначив, що переобрати склад комітету кредиторів немає можливості у зв'язку з тим, що відповідно до повідомлення перс-служби Укрпошти з 27.11.2014 року припинено приймання та доставку поштових відправлень на території Луганської та Донецької області, які не контролюються Українською владою, у Луганській області пересилка пошти не проводиться у населених пунктах Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон. Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов.

Однак, особи, які входять до складу комітету кредиторів зареєстровані за наступними адресами - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347; Державна податкова інспекції в м. Лисичанську: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347; ПАТ «Луганський м'ясокомбінат»: м. Луганськ, вул. Лутугинська, 119; ЗАТ «Перевальський м'ясопереробний завод»: м. Перевальськ, вул. Аляб'єва, 9; ЗАТ «Краснодонський м'ясокомбінат»: м. Сорокіно, вул. 1 Травня, 3.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів.

Проте, як зазначено у поясненнях, ОСОБА_1 не має можливості провести переобрання складу комітету кредиторів у зв'язку з неможливістю належним чином (письмово) повідомити всіх конкурсних кредиторів про час і місце проведення зборів.

Наведене, поряд з іншим, підтверджується наявним у матеріалах справи та наданим до Дисциплінарної комісії сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати України від 30.08.2016 року №6741, в якому зазначено, що період дії форс-мажорних обставин, зокрема, акти тероризму на території Луганської області, настав з 26.05.2014 року та триває на дату отримання сертифікату 30.08.2016 року (а.с. 87).

Надання Дисциплінарною комісією оцінки даним поясненням та обставинам, як вірно підкреслив Окружний адміністративний суд міста Києва, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується.

Таким чином, оскільки зі змісту протоколу Дисциплінарної комісії не вбачається надання Відповідача-2 оцінки всім поданим Позивачем поясненням та доводам, врахування ступеню вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оформленого протоколом рішення Відповідача-2.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що прийняття Дисциплінарною комісією оскаржуваного рішення без врахування нормативних вимог щодо його ухвалення, а також з огляду на викладені вище обставини неможливості виконання вимог розпорядження від 09.02.2016 року №2, зумовило порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу, особливо такого крайнього заходу як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Посилання Апелянта на те, що визначення ступеня вини та вибору дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями Дисциплінарної комісії, втручатися в якій суд не вправі, судова колегія у межах спірних правовідносин вважає необґрунтованим.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, в адміністративного суду наявні повноваження на перевірку відповідності рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у тому числі, принципу пропорційності. Крім того, як було зазначено раніше, суд першої інстанції не надав оцінку вчиненому Позивачем проступку, а лише зазначив, що оскаржувані ним рішення було прийнято Дисциплінарною комісією без урахування вимог чинного законодавства, тобто з порушенням нормативно встановлених правил та порядку.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 112 Закону підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Порядок припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) регламентовано статтею 113 Закону, де закріплено, що у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.

Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Як було встановлено раніше, матеріалами справи не було підтверджено правомірність прийнятого Дисциплінарною комісією оформленого протоколом від 12.10.2016 року №52/10/16 рішення вимогам чинного законодавства. У зв'язку з чим судова колегія повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність у Дисциплінарної комісії правих підстав для складання та направлення Мін'юсту України подання від 12.10.2016 року №572 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а в останнього - приводів для винесення оскаржуваного наказу від 25.11.2016 року №3368/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1».

З урахуванням наведеного, враховуючи, що запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про припинення повноважень Позивача як арбітражного керуючого було внесено на підставі акту, скасованого у встановленому порядку судом, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог Порядку №541/5, обґрунтовано поклав на Мін'юст України обов'язок внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Посилання Апелянта на те, що судом першої інстанції застосовано ст. ст. 71, 72 КАС України у редакції, яка втратила чинність, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим, водночас, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У даному випадку невірне зазначення положень процесуального закону жодним чином не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо суті спору.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 28» серпня 2018 року.