Постанова № 76112376, 28.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року справа №805/1676/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача Ястребової Л. В.,

суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника відповідача Тоцької Т.В. (діє за довіреністю),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 805/1676/18-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 365 891,78 гривень ,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" (нададі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, контролюючий орган) про скасування рішення № 0005974706 від 30.08.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 365 891,78 гривень, з яких: штраф (10%) у розмірі 14 350,63 грн за період з 21.10.2014 року по 10.09.2015 року; штраф (20%) у розмірі 115 271,11 грн за період з 21.01.2015 року по 31.05.2017 року; пеня (0,1% від суми недоїмки) у розмірі 236 270,04 грн (т. 1, а.с. 4-6).

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у даній справі (т. 1, а.с. 9-10).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху; апелянту запропоновано надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за вимогою не майнового характеру в розмірі 5 488,38 грн (т. 1, а.с. 1-2).

При цьому, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у справі з урахуванням того, що Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільг щодо сплати судового збору для позивача (т. 1, а.с. 13).

05 квітня 2018 року позивач знову подав до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у даній справі, надавши, при цьому: оригінал довідки обслуговуючого банку від 28.03.2018 року № 005/352; засвідчені копії інкасових доручень відповідача з 22.02.2018 року по 21.03.2018 року, а також копію вимоги Запорізького управління офісу ВПП № Ю -113-47 від 12.01.2017 року (т. 1, а.с. 18-37).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року позовну заяву повернуто позивачеві разом з усіма доданими до неї документами з підстав не усунення недоліків, про які зазначено в ухвалі суду від 12 березня 2018 року, а саме, у звязку з несплатою судового збору (т. 1, а.с. 40).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у даній справі та приймаючи рішення про повернення позовної заяви не наводить нормативного обґрунтування спростування доводів позивача, що, на переконання апелянта, свідчить про те, що така ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог ст. 242 КАСУ, а тому підлягає скасуванню. На переконання апелянта, судом не враховану прецедентну практику ЄСПЛ, а саме, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», в якому суд дійшов до висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що, в даному випадку, є всі підстави для відстрочення сплати судового збору до винесення рішення (т. 1, а.с. 43-46).

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін; проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечувала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12 березня 2018 року, оскільки не надав до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірах, визначених судом. При цьому, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому слід враховувати, що скрутне матеріальне становище сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.

На підтвердження скрутного майнового стану, ТОВ «ІСТЕК» посилається на те, що має рахунки у декількох банківських установах, а саме, ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК», АТ «ОТП Банк», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «А-БАНК», АТ «СБЕРБАНК», ПАТ «ПУМБ», АТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «ЄВРОПРОМБАНК» але багатьма з них не користується за непотрібністю і не має на них коштів. Апелянт зазначає, що ТОВ «ІСТЕК» має заборгованість перед банками за клієнтське обслуговування за кредитним зобов'язанням, а також не має переоформлених у цих банках документів, що за вимогами законодавства дозволяє отримувати інформацію щодо руху коштів.

Також, апелянтом до суду надано наказ Господарського суду Запорізької області від 10.11.2017 у справі № 908/2126/15-г, де зазначено, що на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2016 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек"' на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" прострочену заборгованість по кредиту у сумі 60000000.00 (шістдесят мільйонів) грн. 00 коп. прострочену заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у сумі 9351616 (дев'ять мільйонів триста п'ятдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 42 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту у сумі 5549000 (п'ять мільйонів п'ятсот сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами у сумі 787091 (сімсот вісімдесят сім тисяч дев'яносто одна) грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 72305 (сімдесят дві тисячі триста п'ять) грн. 35 коп.

Крім того, позивачем надано довідку АТ «ОТП Банк» від 04.07.2018 року за вих. № 70-1-1/1581, в якій зазначено, що ТОВ «ІСТЕК» має заборгованість за платежем «Комісія банку за ведення рахунків згідно з договором банківського рахунку, без ПДВ» на загальну суму 2 227,49 грн.

Серед іншого, позивачем надано довідку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 180730SU19211603 від 30.07.2018 року про обіги та сальдо ТОВ «ІСТЕК», в якій зазначено, що станом на липень 2018 року вихідний залишок на рахунку останнього складає 0,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, в даному випадку, надані ТОВ «ІСТЕК» докази на підтвердження його скрутного майнового становища є достатньою підставою для відстрочення позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що повертаючи адміністративний позов з підстав несплати позивачем судового збору, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 320 КАС України передбачено наступні підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року, під час відкриття апеляційного провадження, Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Зважаючи на ту обставину, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року задоволено, тобто прийняте на користь позивача, то, в даному випадку, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати по сплаті судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» не стягуються.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК»- задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі № 805/1676/18-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова