Постанова № 76112339, 28.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року справа №266/3990/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 266/3990/18 (головуючий І інстанції Пантелєєв Д.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2018 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просив поновити строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року, скасувати постанову заступника начальника Донецької митниці ДФС Управління ПМП та МВ ОСОБА_3 у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року про визнання винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 720678,27 грн., а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 2-4).

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено в поновленні пропущенного строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року та повернуто позивачу його позовну заяву (а.с. 1).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області та направити її для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обгрунтування доводів апелянт зазначає, що відмовляючи позивачу у поновленні строку та повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 123 КАС України, де зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві визнано судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскільки суд першої інстанції не залишив позовну заяву без руху та не запропонував позивачу надати заяву про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин такого пропуску, він, тим самим, обмежив його в праві вказати інші підстави для поновлення строку. Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів звернення до державного виконавця за отриманням копії постанови, про скасування якої йде в позовній заяві, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що він взагалі не отримував копії спірної постанови і докази направлення (не направлення) копії цієї постанови знаходяться у відповідача і саме він повинен був їх надати, а не позивач (а.с. 11-13).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначалось судом вище, позивач звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено в поновленні пропущенного строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року та повернуто позивачу його позовну заяву.

Відмовляючи в поновленні строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено, в якому саме відділі, в якого державного виконавця він дізнався про існування спірної постанови, а також, не надав доказів даного звернення. Крім того, суд зазначив, що позивачем не наведено підстав, за якими він не мав можливості звернутися до суду з позовом про оскарження вищезазначеної постанови, які б підтверджувались відповідними доказами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами статті 498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно із статтею 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення Митного кодексу України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов'язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що постанова в справі про порушення митних правил №0170/70000/17 відносно ОСОБА_2 винесена 23 січня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає,що Донецькою митницею ДФС і під час складання протоколу про порушення митних правил у відношенні позивача і під час винесенні спірної у справі постанові дотримано вимоги ст. 494,526 Митного кодексу України, а саме, завчасно повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення за порушення митних правил (лист ДФС від 05.12.2017 року № 7941/3/05-70-20-02), а також про направлення протоколу про порушення митних правил (лист ДФС від 05.12.2017 року № 7930/3/05-70-20-05) та про направлення копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (лист ДФС від 24.01.2018 року № 591/3/05-70-20-02, однак всі вищезазначені листи повернуто на адресу митниці у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Оскільки позивачем не оскаржено спірну постанову у строки, визначені чинним законодавством, її було направлено для примусового виконання до Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя відповідно до вимог ст. 539 Митного кодексу України.

Звертаючи до суду з адміністративним позовом, позивач зазначив, що про існування спірної постанови він дізнався тільки 13 липня 2018 року від державного виконавця, в якого знаходиться на виконанні оскаржувана постанова, а тому просив поновити строк на звернення до адміністративного суду для оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року.

Суд першої інстанції визнав причини пропуску строку неповажними, відмовив позивачу в поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0170/70000/17 від 23 січня 2018 року та повернув позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції передечасним з огляду на наступне.

Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом цієї норми, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. Разом з тим, цей строк може бути поновлено за заявою позивача, за наявності поважних причин його пропуску.

Таким чином, визнавши неповажними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, про які зазначено в позовній заяві, суд першої інстанції повинен був залишити адміністративний позов без руху та запропонувати позивачу надати клопотання про поновлення строку в якому необхідно вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є, однак не зробив цього, що є порушенням норм процесуального права.

Що стосується посилання суду першої інстанції позивачем не зазначено, в якому саме відділі, в якого саме державного виконавця він дізнався про існування спірної постанови.

Так, відповідно до ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів.

Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об'єктивних причин не можуть бути підставою для, зокрема, поверненні позову, а тому, в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що висновок суду першої інстанції, що позивачем не зазначено, в якому саме відділі, в якого саме державного виконавця він дізнався про існування спірної постанови суперечать вимогам процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви передчасним та таким, що зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321,322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 266/3990/18 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова