Рішення № 76112199, 29.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2018 року № 826/4465/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Б»

до

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бора Б» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0061261206 від 05 грудня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що камеральна перевірка з питань своєчасності реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Бора Б» податкових накладних за звітні періоди жовтень-листопад 2015 року, результати якої оформлені актом від 08 листопада 2017 року № 15973/26-15-12-06-20/38474081, проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України. Так, позивач вважає, що при проведенні перевірки контролюючий орган діяв поза межами своїх повноважень, а саме: термін реєстрації податкових накладних, що досліджувались відповідачем, не є даними податкової звітності, а тому не підлягало камеральній перевірці у відповідності до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України. Також, враховуючи зміст положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та пункту 200.10 статті 200 зазначеного Кодексу, контролюючим органом не дотримано порядок щодо строків її проведення та підстав. За наведених обставин позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №0061261206, яке винесене на підставі зазначеного акта перевірки, протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 24 травня 2018 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав і мотивів, що наведені у текстах його відзиву на позов, запереченнях на відповідь на відзив.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що в ході проведеної камеральної перевірки в листопаді 2017 року було встановлено, що податкова накладна, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Бора Б» 21 грудня 2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів. Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Б» винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафів, всього на загальну суму 27 073,32 грн. (за затримку на терміни до 15 календарних днів і більше) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач вважає, що при проведенні перевірки він правомірно використовував процесуальні норми порядку проведення перевірки, які були чинними на момент проведення перевірки, та мав всі підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за періоди 2015 року.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Працівником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Б» щодо дотримання ним термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період за жовтень - листопад 2015 року, за результатами якої складений акт від 08 листопада 2017 року №15973/26-15-06-20/38474081.

У висновках цього акта перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкової накладної, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Бора Б» на користь контрагента-покупця за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість 270733,20 грн., на строк до 15 календарних днів та більше.

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві 05 грудня 2017 року на підставі вищевказаного акта перевірки та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №0061261206, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Б» застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на терміни: від 15 і менше календарних днів, від 16 до 30 календарних днів, від 31 до 60 календарних днів, від 61 і більше календарних днів, всього у розмірі 27073,32 грн.

За результатами адміністративного оскарження в порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, рішенням Державної фіскальної служби України від 16 лютого 2018 року № 5799/6/99-99-11-03-01-25 скаргу платника (позивача) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №0061261206 - без змін.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункти 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На день проведення перевірки позивача редакція підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачала, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН (аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом в тексті постанови від 06.03.2018 за результатами розгляду подібної адміністративної справи № 821/193/17).

Згідно з підпунктами 201.1, 201.7 статті 201 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до норм пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час складання податкової накладної. Згідно із загальним правилом реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається з акта перевірки від 08 листопада 2017 року № 15973/26-15-12-05-20/38474081, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної №32 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що була виписана 21 грудня 2015 року та зареєстрована 13 січня 2016 року, тобто з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.

У своїй позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач факти порушення термінів реєстрації податкової накладної, що вказана в акті перевірки, не оспорював.

Приписами пункту 120.1 статті 120 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних) було передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Аналогічні норми містяться у пункті 120-1.1 статті 120-1 ПК України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення).

Суд вважає необхідним зазначити, що у силу норм пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, згідно пункту 35 даного підрозділу розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Таким чином, чинний ПК України передбачає застосування штрафних санкцій, визначених статті 120-1 ПК України, починаючи з жовтня 2015 року в разі виявлення порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування підприємствами.

Відповідно, відповідач мав право в 2017 році перевіряти питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних за вказаний в акті період. Посилання позивача на порушення строку проведення камеральної перевірки є необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За приписами абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд вважає, що в даному випадку строки давності, визначені статтею 102 ПК України, можуть бути застосовані контролюючим органом за аналогією для проведення камеральних перевірок з питань своєчасності реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних та нарахування відповідних грошових зобов'язань (штрафних санкцій) за статтею 120-1 ПК України, а саме: з останнього дня граничного строку подання податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з цим, на думку суду, штрафні санкції були правомірно застосовані до позивача в 2017 році за порушення, які були скоєні у 2015 році.

Також суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання позивача на норму статті 58 Конституції України, оскільки у рішенні за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються людини і громадянина (фізичних осіб) і не поширюється на юридичних осіб.

Також суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення позивачем порушень термінів реєстрації податкових накладних у січні 2016 року до моменту застосування відповідачем штрафних санкцій в грудні 2017 року до статті 120-1 ПК України не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Натомість Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII фактично було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій (а саме: виключено зі статті 120-1 ПК України пункту 120-1.3, яким передбачалося, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Отже, відповідач, приймаючи спірне рішення не допустив порушень статті 58 Конституції України. Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена в його постанові від 21.03.2018 у справі № 804/3762/17.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 4.1.1, 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується в тому числі на таких принципах, як: загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 113.3 статті 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що чинними нормами законодавства та матеріалами справи спростовуються доводи позивача на безпідставність проведення відповідачем камеральної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора Б» та складення за її висновками акта перевірки від 08 листопада 2017 року № 15973/26-15-12-06-20/38474081, належні та допустимі докази спростування встановлених порушень в даному акті перевірки у матеріалах справі відсутні, як і відсутні докази незаконності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №0061261206.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Бора Б» (код ЄДРПОУ 38474081, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, оф. 718) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №0061261206 -відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко