Рішення № 76111993, 27.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року справа № 2340/2820/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18023, далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача зі сплати позивачу недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 по 04.12.2017 включно, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач в супереч вимог чинного законодавства України протиправно не виплачує позивачу недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 по 04.12.2017 включно, оскільки виплату пенсії матері позивача були призупинено на виконання постанови НБУ від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» через її проживання у АДРЕСА_3. Позивач вважає, що він має право у відповідності до вимог ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на одержання недоотриманої пенсії своєї матері, а факт неотримання ОСОБА_2 довідки внутрішньо переміщеної особи не впливає на вищевказану виплату.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області не перебувала, відповідачем не здійснювалось нарахування їй пенсії та відсутні відомості щодо суми виплаченої або не виплаченої пенсії вказаній особі за період з 01.08.2014 по 04.12.2017 включно, що на думку відповідача свідчить про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Мати позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію в УПФУ в м. Донецьк, однак виплату їй пенсії були призупинено на виконання постанови НБУ від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій».

04.12.2017 мати позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у м. Донецьк, де проживала АДРЕСА_4.

У відповідності до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення їй виплати недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 по 04.12.2017 включно.

Листом відповідача від 05.07.2018 №173/К-10 позивача повідомлено, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в м. Черкасах, а місце реєстрації проживання та смерті матері позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - м. Донецьк. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків. Тому, надана позивачем довідка дільниці №5 абонентської служби для довідок керуючої компанії Будьонівського району міста Донецька, без вихідного номера від 07.12.2017, про реєстрацію позивача за адресою АДРЕСА_2 не може слугувати підставою для виплати недоотриманої пенсії за ОСОБА_2

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Нормами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У силу вимог ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм ст. 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Як встановлено судом із матеріалів справи, виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на виконання постанови НБУ від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій».

Крім того, мати позивача ОСОБА_2 у період часу з 01.08.2014 по 03.12.2017 не набула статусу внутрішньо переміщеної особи, не зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як внутрішньо переміщена особа для продовження виплати їй пенсії, на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області як пенсіонер не перебувала та їй не здійснювалось нарахування пенсії. Крім того, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області відсутні матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 та відомості щодо суми виплаченої або не виплаченої їй пенсії за період з 01.08.2014 по 04.12.2017 включно, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату позивачу недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.08.2014 по 04.12.2017, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш