Рішення № 76111861, 17.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 серпня 2018 р. № 646/8672/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 Тхань, Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5 (вул. Лебединська, буд. 3, оф. 42,м. Харків,61001), Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ОСОБА_5 Мі, неповнолітнього сина ОСОБА_4 ОСОБА_6, малолітнього сина ОСОБА_4 ОСОБА_6 В’єт до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (пл. Конституції, буд. 7, 6 пов.,м. Харків,61003, код 40214227), третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (61002, м.Харків, вул. Чернишевського,55), третя особа: ОСОБА_7 (61020, АДРЕСА_1) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправними дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місяця проживання ОСОБА_4 Тхань, Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_6 В’єт, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 Мі в квартирі за адресою :АДРЕСА_2; зобов’язати Департамент реєстрації Харківської міської ради поновити реєстрацію місяця проживання ОСОБА_4 Тхань, Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_6 В’єт, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 Мі в квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивачів заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що зняття позивача та його родини з реєстрації місця проживання є протиправним, оскільки заява нового власника квартири та свідоцтво про право власності не може бути документом, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, в розумінні статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-ІV).

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив залишити його без задоволення пославшись на те, що зняття з реєстрації не позбавляє права власності, зняття з реєстрації відбулося на підставі п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207яке не потребує рішення суду, а отже при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи в судовому засіданні адміністративний позов не визнала , просила суд відмовити у задоволенні вимог позивачів, зазначивши, що оскаржувані дії відповідача вчинені ним у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини

Позивачеві на праві власності належала 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.11.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2008 року № 21094863.

У вказаній квартирі були зареєстровані позивач, його дружина та неповнолітні діти, що підтверджується посвідками на право постійного проживання, довідкою КП «Жилкомсервіс» дільниця № 31 від 04.04.2016 року № 638, листом КП «Жилкомсервіс» від 09.02.2018 року № 2603/2/0705

Згідно листа відділу реєстрації місця проживання в Основ’янському районі м. Харкова Управління ведення територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 13.11.2017 року за заявою гр.. ОСОБА_7 від 10.11.2017 року позивача та його родину було знято з реєстрації по вказаному адресу. На підтвердження право власності на зазначену вище квартиру третьою особою надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 102411050 від 02.11.2017 року.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідач на відповідність положенням ч.2ст.2 КАСУ країни суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV, зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Вказані норми кореспондуються з положеннями п. 26 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року № 107, яким визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в тому числі на підставі: інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);

підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);

підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, суд приходить до висновку, що інші документи, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням стосуються інших передумов, які випливають з договірних відносин (продаж квартири, припинення договору оренди, проживання у гуртожитку тощо), які за своєю природою є безспірними та не стосуються позбавлення права власності.

В будь-яких інших випадках зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено лише на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява нового власника квартири та свідоцтво про право власності не може бути документом, який беззаперечно свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, в розумінні статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а отже вимога про визнання протиправними дій щодо зняття позивача та його родини з реєстрації є такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд акцентує увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині, що стосується зобов’язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання позивачів є належним способом захисту порушеного права, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ст. ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місяця проживання ОСОБА_4 Тхань, Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_6 В’єт, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 Мі в квартирі за адресою :АДРЕСА_2.

Зобов’язати Департамент реєстрації Харківської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 Тхань, Хо ОСОБА_5 ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_6 В’єт, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 Мі в квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення виготовлено 27.08.2018

Суддя Ю.В.Зоркіна