Рішення № 76110844, 28.08.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1056/18

Провадження по справі 2/305/597/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря - Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що він, на підставі договору купівлі - продажу вчиненого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованим в реєстрі №1437 від 29.09.2016 року є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельної ділянки для обслуговування даного житлового будинку та господарських споруд. Відповідачі по справі, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, але фактично не проживають за вищевказаною адресою з 2016 року і по теперішній час. Однак, він неодноразово звертався до відповідачів з проханням, щоб вони добровільно виписались з належного йому житлового будинку, але вони відмовляються. Також, відповідачіОСОБА_2 та ОСОБА_3 не входять до складу його сім'ї. У зв'язку з наведеним просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, особами, такими що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Також просить зняти громадян ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстрації місця проживання, а саме - із житлового будинку АДРЕСА_1, без їх згоди.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 21 червня 2018 року відповідачам був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали ОСОБА_2 отримав 29.06.2018 року, а ОСОБА_3 - 28 червня 2018 року, однак відзиву на день судового розгляду справи не надіслали.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до такого висновку.

Момент виникнення права на захист у власників житла пов'язаний з моментом виникнення права власності, оскільки тільки власник повною мірою може використати належні йому права на захист. Правочини про відчуження чи набуття у власність будинку підлягають обов'язковій державній реєстрації, і, відповідно, право власності на будинок виникає саме з моменту державної реєстрації документів, що встановлюють це право.

З матеріалів справи слідує, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 29 вересня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з однієї сторони як «Продавці», та ОСОБА_1 як «Покупцем", позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності в цілій частині житлова трикімнатна квартира НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1

Згідно ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення та ін. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у Постанові № 2 від 12.04.1985 року (з останніми змінами від 25.05.1998 року) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Так, згідно з записами в Будинковій книзі для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в житловому будинку НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, дійсно являються зареєстрованими/прописаними відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, являючись зареєстрованими в житловому будинку НОМЕР_1, що розташований по вулиці Грушевського в смт.Великий Бичків, Рахівського району, Закарпатської області належному позивачу в цілій частині на праві приватної власності, на даний час являються особами, які втратили право на користування даним житловим приміщенням, оскільки вже з 2016 року не проживають у ньому, у цивільних правовідносинах щодо найму житла з позивачем не знаходиться, підстав для збереження за ними житла не мають.

За переконанням позивача, дані обставини унеможливлюють йому вільно, повно та безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Таким чином з досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні будь-які правові підстави для проживання чи реєстрації у вищезазначеному будинку, доказів про вселення їх у спірне житло у визначеному законом порядку та набуття права користування ним суду не представлено.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. До порушень права користування відносяться, наприклад, випадки самоуправного заняття приміщення в будинку власника, що належить йому на праві приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зняття з реєстрації проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Зiбранi у справi докази та їх належна оцiнка дають підстави для усунення перешкоди в користуванні позивачем ОСОБА_1 квартирою, яка належить йому на праві приватної власності, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Вимоги щодо зняття відповідача з реєстрації за адресою спірного житлового будинку є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, рішення суду по справам даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації відповідача.

Питання про стягнення судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України позивачем не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76,81,83,89, 141, 263-265,273,354 ЦПК суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, особами, такими що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати в сумі 704,80 гривень залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е.Ємчук