Постанова № 76110568, 28.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/3464/17 Номер провадження 22-ц/775/929/2018

Номер провадження 22-ц/775/929/2018 Доповідач Канурна О.Д.

Категорія 31

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Будулуци М.С., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Сергєєвої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунальної установи «Центральна районна лікарня», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування моральної шкоди, (справа № 233/3464/17, суддя Мартиненко Валерія Сергіївна),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Комунальної установи «Центральна районна лікарня» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року водій ОСОБА_7, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння по вул. Мирошниченка м. Костянтинівки спричинив ДТП, в наслідок якого загинув син позивачів ОСОБА_8. Проте через порушення вказаними лікарями своїх посадових обов'язків було складено з недоліками медичні документи щодо стану сп'яніння ОСОБА_7, в зв'язку з чим судом, що розглядав кримінальну справу стосовно ОСОБА_7, вказаний документ було визнано недопустимим доказом, що дало можливість застосувати до ОСОБА_7 амністію та звільнити від кримінальної відповідальності.

21 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо неправомірних дій працівників відповідачів та зареєстровано кримінальне провадження №12013050380001613.

31 травня 2016 року постановою слідчого була визнана вина медичних працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та причинний зв'язок їх халатних дій із звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Більше ніж шість з половиною років позивачі відчувають моральні страждання, спричиненні їм неправомірними діями медичних робітників, які проявляються в душевних стражданнях та пожиттєвими негативними наслідками, які пов'язані із не притягненням до кримінальної відповідальності винуватця смерті їх сина.

Враховуючи те, що вказані лікарі є працівниками медичної установи - відповідача по справі, та посилаючись на ст.1172 ЦК України просили суд стягнути на їх користь у відшкодування моральної шкоди 400000 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунальної установи «Центральна районна лікарня», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

Стягнуто з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 190000,00 гривень відмовлено.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 190000,00 гривень відмовлено.

Стягнуто з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 100 гривень.

Стягнуто з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 100 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1000,00 гривень.

Із вказаним рішенням суду не погодилися позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також відповідач - Комунальна установа «Центральна районна лікарня» та подали апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачі ОСОБА_1С і ОСОБА_2

посилаються на те, що рішення суду першої інстанції порушує право на моральне відшкодування, порушено процесуальне та матеріальне право, суд першої інстанції належним чином не мотивував свого висновку щодо розумності та справедливості задоволення позовних вимог і стану здоров'я позивачів.

Позивачі просять апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалите нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач - Комунальна установа «Центральна районна лікарня» посилається на те, що рішення суду першої інстанції неправомірне, таке що винесено на підставі невірних висновків. При ухваленні рішення судом дана невірна юридична оцінка обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить апеляційний суд скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до відповідача про відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не з'явилися, хоча своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмами, зареєстрованими в журналі телефонограм за №№ 872, 873, 874 (том № 3, а.с. 64, 65, 67).

В судове засідання апеляційного суду третя особа - ОСОБА_5 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 3, а.с. 72).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача і третіх осіб - адвоката ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Комунальної установи «Центральна районна лікарня» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області розглядалась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Серед інших потерпілими по справі були визнані батьки померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.09.2013 року, яка була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.01.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2014 року, та яка набрала законної сили, провина підсудного ОСОБА_7 в обсязі, встановленому у вказаній постанові, була повністю доведена, а саме: ОСОБА_7 03.07.2011 року, біля 15.30 годин, в світлу пору доби, діючи в порушення вимог п. 12.4 и п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху, керуючи на підставі тимчасового реєстраційного талону, належному йому технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_4, з перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті, зі швидкістю не менше 99,1 км/год. здійснював на ньому рух по проїзній частині вул. Мирошниченка в м. Костянтинівка Донецької області, зі сторони м. Артемівська в напрямку м. Донецька. Проїжджаючи ділянку проїзної частині вул. Мирошниченка в районі опори лінії електропередач № 94, водій ОСОБА_7, діючи з необережності, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити стоячій попереду в попутному йому напрямку у правого краю проїзної частини вул. Мирошниченка автомобіль "DAEWOO Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, з водієм ОСОБА_8, проявляючи злочинну самовпевненість, будучи неуважним, не застосував своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду, в результаті чого скоїв зіткнення із задньою частиною вказаного стоячого автомобіля "DAEWOO Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_8 від отриманих поранень помер.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що в матеріалах вказаної кримінальної справи був наявний Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року, в якому відсутні висновки огляду. Висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів не було оформлено виключно у відповідності із вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/666, із чого випливає, що факт знаходження ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння злочину в установленому законом порядку не встановлено, і вказану обставину було виключено з обсягу звинувачення, що пред'явлено ОСОБА_7

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. «з» ЗУ «Про амністію у 2011 році» виключалась можливість застосування амністії до осіб, які порушили правила безпеки дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння (ч. 2 ст. 286 КК України 2001 р.).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.09.2013 року було звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України на підставі ст.ст. 1 п. «в», 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, провадження по справі за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 УК України закрито.

Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року щодо ОСОБА_7 був суттєвим доказом по справі та іншими доказами обставини щодо стану алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_7 встановити було не можливо. Проте через невідповідність вказаного документу вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/666, вказаний доказ була визнано судом недопустимим.

Для позивачів по справі такий доказ, як Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року був важливим та вони, будучі потерпілими в кримінальному провадженні мали право на встановлення істини по справі щодо наявності або відсутності стану сп'яніння у винної в смерті їх сина особи ОСОБА_7, в тому числі для призначення йому більш суворого покарання.

Під час розгляду вказаного кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 від 21.05.2013 року було розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 КК України щодо завідуючої лабораторії КУ «ЦРЛ м. Костянтинівка» ОСОБА_10, та заступника головного лікаря КУ «Міська лікарня №5 м. Костянтинівка» ОСОБА_11, в результаті недбалих дій яких не були належним чином оформлені медичні документи. Постановою слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Кулік Т.В. від 31 травня 2016 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із встановленням відсутності в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ « ЦРЛ» м. Костянтинівки складу кримінального правопорушення, передбаченої ч.1 ст.367 КК України, оскільки допущені порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації лікарем травматологом КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_5, завідуючим травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_6, заступником головного лікаря КУ «ЛПУ Міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_3, завідуючим лабораторією КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка ОСОБА_10, не спричинили істотної шкоди, а отже в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівки відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2016 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Костянтинівського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т.В. від 31.05.2016 року про закриття кримінального провадження №12013050380001613 від 21.05.2013 року відмовлено. Ухвалою від 12.07.2016 року Апеляційним судом Донецької області вказана ухвала слідчого судді були залишена без змін.

Наказом КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» від 28.04.2011 року №02-10/79 покладена відповідальність за своєчасний відбір крові на алкоголь у осіб, які надійшли до травмпункту та травматологічного відділення КУ «ЛПУ міська лікарня №5» у нетверезому стані, збереження та транспортування ємкості з біологічним середовищем до клініко-діагностичної лабораторії ЦРЛ на завідуючого травматологічним відділенням ОСОБА_6 Призначено відповідальними за своєчасним та якісним забором крові на медсестер травматологічного відділення. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника головного лікаря з ЕТН ОСОБА_3

Посадовою інструкцією головного лікаря ЕТН ОСОБА_3, затвердженої головним лікарем міської лікарні №5 від 26.02.2008 року в п. 2.14 серед інших є обов'язок контролювати якість та правильність ведення медичної документації.

Посадовою інструкцією завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_10, затвердженої головним лікарем КУ «ЦРЛ» 01.01.2011 року, в пп. 2.6, 2.11, 2.23 передбачено серед інших обов'язок забезпечити чітке, правильне та своєчасне заповнення лікарями та середніми медичними працівниками медичної облікової документації; планування роботи відділення та забезпечення його виконання; контроль за якістю ведення медичної документації відділення.

Наказом №256 від 27.06.2011 року по КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівка зобов'язано зав. лабораторією ЦРЛ ОСОБА_10 організовувати приймання, зберігання та видачу результатів експертизи; вести відповідну документацію.

З журналу реєстрації аналізів на наявність етилового алкоголю в крові та сечі за методом Карандаєва вбачається, що результати аналізу крові ОСОБА_7, яка була надіслана для виконання аналізів в м. Донецьк, була видана лише 05.09.2011 року лейтенанту Горбачову М.С.

З листа КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» від 06.10.2014 року вбачається, що результати лабораторного дослідження обласного наркологічного диспансеру на наявність етилового алкоголю в крові ОСОБА_7 були отримані КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» 23.08.2012 року після запиту в обласний наркодиспансер від 30.07.2012 року та лише 03.09.2012 року було дозаповнено протокол медичного огляду ОСОБА_7 Хоча до цього часу ОСОБА_1 та його представник зверталися до КУ «ЛПУ міська лікарня № 5», КУ «ЦРЛ» із заявами щодо наявності медичних документів, які б підтверджували б стан сп'яніння ОСОБА_7

З наведеного вбачається, що Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року щодо ОСОБА_7 був недозаповнений внаслідок відсутності злагодженої організації дій між лікарем ортопедом травматологом травматологічного пункту травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_5, завідуючим травматологічним відділенням КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_6, заступником головного лікаря ЕТН КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_3 та завідуючою клініко-діагностичної лабораторії КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка ОСОБА_10 та порушення ними своїх посадових обов'язків.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається із ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року, Акт від 03.07.2011 року заповнений з порушеннями, не повністю заповнені пункти. Підтверджено незаконність протоколу медичного огляду від 3 липня 2011 року (том № 2, а.с. 85-87).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають істотне значення, а саме, висновок суду першої інстанції, що з вини третіх осіб втрачено важливий доказ по кримінальній справі, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначився з характером виниклих спірних правовідносин.

Як вбачається із ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2016 року, 31 травня 2016 року слідчим СВ Костянтинівського ВП ГУНП в Донецькій області Кулік Т.В. винесена постанова про закриття кримінального провадження 12013050380001613 від 21 травня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб КУ «ЛПУ міська лікарня № 5» м. Костянтинівки та КУ «ЦРЛ» м. Костянтинівки складу кримінального правопорушення, посилаючись на те, що діями медичних працівників допущено порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації, що потягло за собою визнання судового протоколу медичного огляду ОСОБА_7 не дійсним та звільнення його в зв'язку з цим від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року. Однак, статтею 367 ч. 1 КК України передбачено істотна шкода як обов'язкова складова об'єктивної сторони складу злочину, що виражається в матеріальному характері та вважається такою шкодою, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкі наслідки, як обов'язкова складова об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, також виражаються в матеріальному характері, однак у даному випадку наслідки у виді матеріальної шкоди відсутні (том № 2, а.с. 93-95).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що порушення інструкцій та відсутність злагодженої організації з боку всіх третіх осіб по справі, не знайшли свого підтвердження ані в матеріалах кримінального провадження, ані в матеріалах зазначеної цивільної справи, є безпідставними, оскільки Головним позаштатним наркологом Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації О.С. Пієнко працівниками КУ «Міська лікарня №5» м. Костянтинівки встановлені порушення, а саме:

Лікарем-ортопедом ОСОБА_5 допущені порушення правила заповнення акту огляду громадян на встановлення стану сп'яніння, підпис акта повинен бути після винесення остаточного діагнозу з урахуванням лабораторного обстеження; забір біосередовищ проведено не на час госпіталізації, а на наступний день.

Зав. відділенням ОСОБА_6 не здійснено належний контроль своєчасності забору біосередовищ пацієнтів, не було контролю своєчасності заповнення акту огляду, та не було проконтрольовано своєчасність отримання результатів лабораторного обстеження крові ОСОБА_15, про що не було докладено заст. головного лікаря та головному лікарю безпосередньо.

Головний лікар КУ «міська лікарня № 5» м. Костянтинівка ОСОБА_16 не виконав наказ головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації № 490 від 28.12.2009 «Про організацію виконання «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», п.2.3 не направив на навчання лікар-ортопеда ОСОБА_5, до обласного наркологічного диспансеру з метою проходження курсу навчання щодо огляду водіїв на стан сп'яніння; згідно переліку закладів охорони здоров'я, яким надано право оглядів громадян на стан сп'яніння КУ «Міська лікарня № 5» м. Костянтинівки не мала такого права; не здійснено належного контролю вихідної документації закладу (акт обстеження пацієнта на стан сп'яніння не може бути наданий правоохоронним органам без заповнення і висновку огляду). Акт обстеження залишається в закладі охорони здоров'я, а висновки огляду, з встановленим діагнозом, видаються працівникові міліції та пацієнту безпосередньо; не здійснено заходів щодо дубляжу результатів лабораторного обстеження гр. ОСОБА_7 до обласного наркологічного диспансеру у встановлений законом термін та не проконтрольовано своєчасність заповнення медичної документації, що засвідчує стан сп'яніння том № 2, а.с. 102-103).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції в своєму рішенні вказує на ніби то наявність порушень та причетність до моральних страждань завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_10, але це не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставними, оскільки із Постанови про закриття кримінального провадження слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кулік Т.В. від 31 травня 2016 року вбачається, що результат лабораторних досліджень отримано 05.07.2011 року та у цей же день доставлено до КУ «ЦРЛ» м. Костянтиніки, який отримала завідуюча лабораторією ЦРЛ м. Костянтинівкак ОСОБА_10, про що так само зробила запис в згаданому журналі. Згідно наказу КУ ЦРЛ № 256 від 27.06.2011 року на ОСОБА_10 покладено обов'язок прийому, зберігання та видачі результатів експертизи. Пунктом 2.23 посадової інструкції ОСОБА_10 визначено обов'язок щодо контролю за якістю ведення медичної документації відділення (том № 2, а.с. 107-109).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції неправомірно була допущена в якості представника позивача по справі цивільна особа - ОСОБА_17, є безпідставними, оскільки частиною 2 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що стягнення з працівників КУ «ЦРЛ» будь-яких виплат є безпідставні, бо ніяких правопорушень з боку працівників, які б спричинили родині ОСОБА_1 моральних страждань, не було, є необґрунтованими, оскільки позивачі тривалий час повинні були звертатися в усі інстанції, щоб довести неправомірні дії працівників лікарні, а саме третіх осіб.

Зокрема, із наказу від 23 квітня 2012 року за № 01-01-5/6 про накладання дисциплінарного стягнення на лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_5 вбачається, що 03 липня 2011року під час чергування лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_5, у травматологічному відділенні КУ « ЛПУ міська лікарня № 5», було доставлено потерпілих внаслідок ДТП ОСОБА_18 та ОСОБА_7, що знаходився у тяжкому стані. Лікарем ОСОБА_5 було проведено медичний огляд ОСОБА_7

У протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стан сп'яніння не була заповнена графа 14 «висновок огляду». Не до заповнивши протокол медичного огляду, не дочекавшись результатів лабораторних досліджень, не встановивши, чи знаходився ОСОБА_7 у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, ОСОБА_5 було підписано даний протокол медичного огляду. Не було складено висновків медичного огляду згідно Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.09.2009р. № 400/666.

Таким чином, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 03.07.2011 року стосовно ОСОБА_7 на судовому засіданні було визнано недійсним, а це є порушенням пп. 3.20, 3.22 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/666, а також пп. 7, 27 посадової інструкції лікаря ортопеда - травматолога травмпункту травматологічного відділення.

За недбале відношення до виконання своїх посадових обов'язків лікарю ортопеду - травматологу травматологічного пункту травматологічного відділення ОСОБА_5 оголошено догану (том № 2, а.с. 116).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на те, що позивачі по справі були визнані потерпілими в кримінальному провадженні щодо загибелі їх сина та з вини лікаря ортопеда травматолога травматологічного пункту травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_5, завідуючого травматологічного відділення КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_6, заступника головного лікаря ЕТН КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» ОСОБА_3, завідуючої клініко-діагностичної лабораторії КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівка ОСОБА_10 вони втратили важливий та унікальний в своєму роді доказ по кримінальній справі - протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння від 03 липня 2011 року щодо винної особи та були змушені неодноразово звертатися до вказаних медичних установ з вимогами усунути вказані порушення, винні дії вказаних осіб викликали у позивачів моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції занизив суму відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як вбачається із пункту 2 частини 2 вказаної вище статті, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з частиною 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 5 вказаної вище статті, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із Етичного кодексу лікаря України, прийнятого і підписаного Всеукраїнським з'їздом лікарських організацій та X з'їздом Всеукраїнського лікарського товариства від 27 вересня 2009 року, життя та здоров'я людини - головні та фундаментальні цінності. Діяльність лікаря спрямована на їх збереження від моменту зачаття та вимагає від нього гуманного ставлення до людини, поваги до її особистості, співчуття та співучасті, доброзичливості, благодійності та милосердя, терплячості, взаємодовіри, порядності та справедливості. Лікар повинен пам'ятати, що головний суддя на його професійному шляху - це, насамперед, совість.

Пунктом 2.5 розділу 2 вказаного вище Етичного кодексу передбачено, що лікар ні в якому разі не повинен втрачати професійної незалежності. При прийнятті лікарем фахових рішень мотиви матеріальної та особистої вигоди, кар'єри, задоволення власних амбіцій не повинні переважати.

Як вбачається із статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дата ратифікації: 17.07.97 р., дата набуття чинності: 11.09.97 р.) (із змінами і доповненнями), жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Згідно зі статтею 18 вказаної вище Конвенції, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

І хоча зрозуміло, що ніякими грошами моральні страждання за втрату сина не оціниш, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував те, що позивачі постійно знаходяться в стані стресу, безсоння, інших незручностей, які виникають із-за складань скарг, заяв, позовів, поїздкам по різним установам та судам. І тільки по чисельним скаргам позивачів нечинний протокол був дозаповнений рік потому, коли вже відбулося застосування амністії до винуватця ДТП.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Комунальної установи «Центральна районна лікарня» слід задовольнити частково, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року змінити і стягнути з відповідача на користь позивачів по 100000 грн. кожному.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 6 вказаної вище статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору по 640 гривень 00 коп. кожному.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Комунальної установи «Центральна районна лікарня» задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року змінити.

Стягнути з комунальної установи «Центральна районна лікарня» (місцезнаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 161, ЄДРПОУ 01990756, ідентифікаційний код юридичної особи 01990756) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1) та на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100 000 (сто тисяч) гривень кожному.

Стягнути з комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору по 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп. кожному.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 28 серпня 2018 року

Суддя: О.Д.Канурна