Рішення № 76109946, 21.08.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1498/18

Справа №235/3453/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 06.02.1991 року по 28.05.2014 року. Прийнятий на роботу за переводом прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 14.04.2000 року переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду поверхні, 01.02.2003 року переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 6 розряду. Звільнений був на підставі ст.38 КЗпП, за власним бажанням, у зв’язку з переходом на пенсію за віком.

12.01.2018 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, який затверджено 15.01.2018 року Першим заступником начальника головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_3, яким позивачу встановлено професійні захворювання: пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст.

05.03.2018 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійним захворюванням. Йому було встановлено первинно 40% втрати професійної працездатності, з 05.03.2018 року безстроково. Вперше визнано інвалідом третьої групи за профзахворюванням з 05.03.2018 року безстроково.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне, санаторно-курортне лікування за професійним захворюванням.

Рекомендовані «Д» пульмонолога, невролога, кардіолога.

Постановою ВД ФСС в м. Покровську позивачу призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались.

Вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода.

Він тривалий час – майже 19 років – постійно працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів, перебуваючи у трудових відносинах з підприємством відповідачем.

Згідно пункту 16 акту, професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактора – пил.

У пункті 17 акту від 12.01.2018 року зазначено, що причинами професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% складала 67,5мг/м3 (ГДК 2 мг/м3).

Таким чином, робота позивача на користь підприємства була важкою, з перевищенням гранично допустимих норм.

Під наглядом лікарів він перебуває з 2013 року, вперше лікувався з приводу хронічної попереково-крижової радикулопатії з 4.11.2013 року, з подальшими загостреннями захворювання. Неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно.

З метою обстеження, лікування та розгляду експертних питань він був направлений лікарем профпатологом до ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України», де перебував на стаціонарному лікуванні з 20.10.2017 року по 6.11.2017 року з діагнозом: пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. – захворювання професійне, встановлене вперше.

Після лікування йому були дані лікувальні та трудові рекомендації: протипоказана робота в умовах пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, фізичного навантаження, вимушених нахилів тулуба, інтенсивного шуму. Спостереження та лікування у терапевта, кардіолога, гастроентеролога, невропатолога, отоларинголога, профталога за місцем проживання. Динамічне спостереження клініки профзахворювань ДУ «Інституту медицини праці академії медичних наук України». Курси відновлюю чого лікування. Санаторно-курортне лікування в санаторіях пульмонологічного та неврологічного профілю.

Через професійне захворювання у позивача погіршився загальний стан здоров’я, у нього переважно сухий кашель, з тяжко відділяємим харкотинням, він відчуває задуху при помірному фізичному навантаженні, загальну слабкість.

Для підтримки свого здоров’я позивач звертається за медичною допомогою, досить часто отримує лікування в умовах стаціонару. Він змушений контролювати свої навантаження, обмежувати себе в рухах, що впливає на якість його життя.

Майже 19 років він виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів, перебуваючи весь цей час у трудових відносинах з підприємством – відповідачем ПАТ «ШУ «Покровське», внаслідок чого його здоров’я суттєво підірвано, тому як тільки у нього виникло право на пенсію, він одразу звільнився.

Праця в шахті була важка, але позивач вимушений був працювати, оскільки оплата роботи підземного робітника задовольняла його потреби та основні потреби його сім’ї.

Він звик піклуватись про свою родину, але стан здоров’я, його фізичний стан, необхідність постійного лікування позбавляють його можливості виконувати його чоловічий обов’язок у повному обсязі, оскільки під час загострення хвороб він сам потребує піклування з боку своїх близьких. Його дружина – ОСОБА_4 є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, вона потребує від позивача турботи, уваги, належного, утримання, а він обмежений у своїх можливостях. Йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв’язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на його психологічному стані. Втрата професійної працездатності встановлена безстроково, що свідчить про те, що відновлення здоров’я до попереднього стану неможливе, це підтверджується довідкою МСЕК. Тобто його стану здоров’я з часом не відновиться, наслідки хвороб носять незворотний характер. Викладені обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства – відповідача, працюючи на якому, позивач отримав професійне захворювання, яке суттєво змінило його життя.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 70000 гривень та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь вказану суму у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійного захворювання.

Ухвалою суду від 15 червня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти заявленого позову. Вказував, що позивач з 2010 року знав про погіршення стану свого здоров’я, після чого неодноразово звертався до лікарні у зв’язку з погіршенням стану свого здоров’я. Знаючи про наявність своїх хвороб умисно та усвідомлюючи про ризик виникнення професійного захворювання, тривалий час не повідомляв адміністрацію ПАТ «ШУ «Покровське» про необхідність його переведення на іншу менш шкідливу або менш важку працю, чим сприяв розвитку у нього професійних захворювань та виникненню у нього стійкої втрати працездатності. Кожен рік позивач проходив обов’язкові медичні огляд як працівник, що працює в шкідливих та важких умовах праці. Згідно з даними пройдених 2010-2014р. медоглядів він був визнаний таким, який може працювати в підземних умовах. На думку відповідача треба взяти до уваги той факт, що позивачу на даний час вже 67 років та слабкість, задуха при будь-якому фізичному навантаженні можуть виникати у зв’язку з його віком. Позивач у певній мірі сам винний у отриманні професійного захворювання та стійкої втрати працездатності, тому, що на протязі тривалого часу приховував наявність своїх хвороб та продовжував працювати у шкідливих умовах, усвідомлюючи до чого це може привести. Також вважають, що позивач не позбавлений права задовольняти свої потреби та потреби сім’ї, так як йому виплачуються значні страхові виплати від Фонду соціального страхування, пенсія за віком та пенсія за інвалідністю. Просять відмовити у позові в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 06.02.1991 року по 28.05.2014 року. Прийнятий на роботу за переводом прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 14.04.2000 року переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду поверхні, 01.02.2003 року переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 6 розряду. Звільнений був на підставі ст.38 КЗпП, за власним бажанням, у зв’язку з переходом на пенсію за віком (а.с.10-13).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 15 січня 2018 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора – пил. Причиною професійного захворювання є запиленість повітря робочої зони з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% складала 67,5мг/м3 (ГДК 2 мг/м3) (а.с.16-19).

В період з 20.10.2017 року по 06.11.2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України» з діагнозом: пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. – захворювання професійне, встановлене вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. – за класифікацією ОСОБА_5 та ОСОБА_6; хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом – захворювання з умовами праці не пов’язані (а.с.20).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 31 жовтня 2017 року №38/959 ОСОБА_1 встановлено діагноз: пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст. – захворювання професійне, встановлене вперше (а.с.22).

Згідно довідки Обласної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.03.2018 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено вперше. Ступінь втрати працездатності у відсотках складає 40%. Потребує в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні за профзахворюванням (а.с.14-15).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв’язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов’язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов’язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов’язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов’язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, той факт, що позивач з 1991р. по 2014р. працював на одному підприємстві. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров’я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров’я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 40000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якості відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні 21 серпня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2018 року.

Суддя