Рішення № 76108502, 16.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Житомир

справа № 806/3247/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- зобов"язати Міністерство юстиції України виплатити одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням йому інвалідності 3 групи, що настала внаслідок захворювання пов"язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 70 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, а саме 01.11.2017, відповідно до вимог ч.4 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та протоколу №10-17 від 22 грудня 2017 року засідання комісії Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 22 грудня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що 13.10.2004 йому встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв'язку з чим нараховано та виплачено допомогу в сумі 2125 грн. В подальшому, у зв"язку із погіршенням стану здоров"я, з 01.11.2017 позивачу встановлено третю групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням служби, а тому вважає, що з 01.11.2017 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Оскільки відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу поширюється положення про соціальний захист поліцейських, визначені Законом України «Про Національну поліцію» тому виплата має бути проведена згідно з ст.99-100 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішення Міністерства юстиції України від 10.01.2018, яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, що третя група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, вважає незаконним.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву від 25.07.2018 (за вх.№15279/18).

В обгрунтування зазначала, що ОСОБА_1 не має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено ще 13.10.2004, а повторний огляд проведено 01.11.2017, тобто більше ніж через 2 роки, після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Відповідно до п.8 Розділу IV «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2016 №4 (далі – Порядок №4), працівник поліції має право на виплату протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. Отже, 01.11.2017, тобто після спливу дворічного терміну з моменту первинного огляду, позивачу встановлено вищу втрату працездатності зі встановленням інвалідності. Тому, підстав для призначення та нарахування вказаної виплати, відповідно до вимог визначених у Порядку №4 немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України письмових пояснень по суті справи не надало, у визначений день та час, до суду свого повноважного представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилало.

В ході судового розгляду справи 31.07.2018, судом заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи

Представником позивача заявлено клопотання про перехід суду для подальшого розгляду справи у письмове провадження.

Представник відповідача при вирішенні даного клопотання поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку представників учасників справи, відповідно до протокольної ухвали суду, без виходу до нарадчої кімнати, на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах виконання покарань на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу із соціально-виховної та психологічної роботи. Відповідно до витягу з наказу начальника Державної установи «Коростенська виправна колонія №71» від 23.10.2017 №131 о/с, яким внесено зміни до наказу начальника установи від 28.09.2017 №122 о/с, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з 28.09.2017 звільнено, згідно з пп.2 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби) (а.с.13).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ЖИА №000702 від 13.10.2004 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках – 25% (а.с.26).

У зв"язку із встановленням позивачу ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 2125 грн, що сторонами не заперечується (а.с.27).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №861993 від 06.12.2017 Обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 01.11.2017 до 01.02.2021, причиною інвалідності зазначено захворювання пов"язане із проходженням служби в поліції (а.с.28).

12 грудня 2017 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов"язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, яка була скерована в подальшому до Міністерства юстиції України (а.с. 14).

Відповідно до висновку за матеріалами службової перевірки за фактом встановлення третьої групи інвалідності, ОСОБА_1, який проходив службу на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Коростенська виправна колонія №71", затвердженого 12.12.2017 начальником Державної установи "Коростенська виправна колонія №71" ОСОБА_2, встановлено, що захворювання пов"язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Вирішено подати матеріали на розгляд комісії Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.17-18).

Згідно з протоколом засідання комісії Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України №10-17, затвердженого 22.12.2017 головою комісії ОСОБА_3, прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги пенсіонеру кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1, інваліду третьої групи, в сумі 112000 грн, відповідно до підпункту 4 пункту 1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.21).

Розмір суми одноразової грошової допомоги розраховано відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який затверджено заступником начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ОСОБА_3 (а.с.20).

Листом від 21.05.2018 №3.2-694-18/Н-459 Центральним міжрегіональним управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надана відповідь на звернення позивача та повідомлено, що матеріали стосовно призначення позивачу допомоги у зв"язку із встановленням інвалідності, були розглянуті комісією Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, також затверджений відповідний розрахунок про призначення вказаної допомоги та протоколом від 22.12.2017 №10-17. За вихідним номером від 26.12.2017 №4.3-14289 всі документи належним чином оформлені надіслані до Міністерства юстиції України для розгляду. В свою чергу від Міністерства юстиції України до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надійшла відповідь, яка оформлена листом від 10.01.2018 №1056/36094-0-32-17/16.3.2, щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.24).

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 31.05.2018 №21698/Н-10869/16.3.2, позивача повідомлено, що відповідно до п.8 Розділу IV Порядку №4, лише протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, у разі якщо під час повторного огляду буде встановлений більш високий відсоток втрати працездатності чи іншу причину інвалідності, особа має право на відповідні виплати одноразової грошової допомоги, а у позивача відсутні правові підстави для виплати різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності, оскільки минуло більше двох років з дня первинного огляду МСЕК (а.с. 25).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року №1085/2010 утворено, зокрема, Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011, Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Пунктом 7 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011, визначено, що ДПтС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька областей) територіальні органи управління, а також через підпорядковані територіальним органам управління кримінально-виконавчу інспекцію, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію».

Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №163/28293, та набрав чинності з 29.02.2016.

Порядком №4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності, тобто Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону України "Про національну поліцію" та реалізуються в порядку та на умовах визначених Порядком №4.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97, п.п. «в» п.4 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIIІ) у разі визначення поліцейському інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, він має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до п.8 Розділу ІV Порядку №4, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, суть спору між позивачем та відповідачем полягає у тлумаченні змісту п.8 Розділу ІV Порядку №4.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

По-перше, Законом №580-VIIІ обмежувального строку в два роки, між проведенням первинного та повторного медичного обстеження, перевищення якого позбавляє особу права на одноразову грошову допомогу, не передбачено.

У частині 6 статті 100 Закону №580-VIIІ передбачений трирічний строк для реалізація свого права на отримання допомоги.

Згідно з ст.101 Закону №580-VIIІ відсутня така підстава для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як сплив дворічного строку між первинним та повторним медичним обстеженням.

Пункт 8 Розділу ІV Порядку №4 містить застереження щодо встановлення іншої причини інвалідності протягом двох років після проведення первинної медичного обстеження, стосується перш за все розмірів виплати одноразової грошової допомоги, у тому разі, якщо вона була виплачена під час встановлення інвалідності під час первинного обстеження.

Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №861993 від 06.12.2017 судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.11.2017, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (а.с. 28).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що у позивача сплинув дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності та про наявність правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не наведено.

Також суд зазначає, що встановлення з 01.11.2017 третьої групи інвалідності ОСОБА_1 у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції є підставами для виплати позивачу одноразової грошової допомоги саме в сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З огляду на встановлене, комісія Міністерства юстиції України, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11500, ідн. номер НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (вул.Городецького, буд.13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (вул. Воздвиженська, буд.2, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40867327), про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, - задовольнити.

Зобов"язати Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) призначити та виплати ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1), як інваліду 3 групи з 01.11.2017 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції одноразову грошову допомогу в сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко