Постанова № 76107550, 28.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/797/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018р., проголошене об 11:51:23 суддею Степановою Л.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 06.07.2018р.

у справі № 916/797/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

до скаржника

про стягнення 10 881,18грн.,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство (далі по тексту – ТОП СП) "НІБУЛОН" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі по тексту – ПАТ) "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 10881,18грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу та просило судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст.22, 526, 924 ЦК України, ст.ст.193, 224- 226, 314 ГК України, ст.ст.105, 110, 113-115, 127, 129 Статуту залізниць України, залізничну накладну за № 43468792 від 23.12.2017р. мотивовані тим, що позивач зазнав збитків, пов`язаних із нестачею вантажу, що утворилась при його перевезенні залізницею.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 позов ТОВ СП “НІБУЛОН” задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі як незаконне, необґрунтоване і необ’єктивне та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до прийняття судом необ’єктивного, незаконного та необґрунтованого рішення, яке, на думку відповідача, підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що в порушення ст. 129 Статуту залізниць України, працівники ТОВ СП “НІБУЛОН” в односторонньому порядку склали акт від 27.12.2017 на недостачу вантажу у вагоні-зерновозі за № 95615662 після спливу однієї доби з моменту передачі вагону-зерновозу залізницею одержувачу, а тому акт від 27.12.2017 є неналежним доказом. Також залізниця ставить під сумнів акт регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області за № 120-1857 від 28.12.2017, який було складено без її участі і його вважає неналежним доказом у справі, оскільки одностороння експертиза була зроблена після спливу двох діб з моменту передачі спірного вагону-зерновоза залізницею одержувачу. На думку скаржника, крім висновку експерта-спеціаліста від 28.12.2017, на якому ґрунтується доказ позивача про втрату вантажу з вини залізниці, в матеріалах справи немає належних допустимих та достовірних доказів, які б засвідчували дійсну втрату вантажу по вині залізниці.

Залізниця зазначає, що з матеріалів справи неможливо зробити висновок де, коли та за провиною кого виникла нестача частини вантажу, оскільки після передачі вагонів-зерновозів залізницею вантажоодержувачу, вони знаходились на території останнього, а згідно з ч. 4 ст. 76 Статуту залізниць України охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під’їзних коліях здійснюється засобами власника під’їзної колії.

Крім того скаржник вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають та явно суперечать обставинам справи. Належні допустимі та достовірні докази, що надані відповідачем місцевим судом було проігноровано та надано перевагу неналежним та одностороннім доказам позивача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги з додатковими поясненнями, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановленого господарським судом першої інстанції, 23.12.2017 ТОВ СП „НІБУЛОН” завантажило вагон за №95615662 насінням кукурудзи та передало його залізниці для перевезення згідно з залізничною накладною №43468792 /а.с. 18/. Під час прийняття вагону та його огляду, працівником ТОВ СП „НІБУЛОН” було виявлено пошкодження вагону за №95615662, відомості про що внесені до пам’ятки про подавання вагонів №63 від 26.12.2017 /а.с. 19/: “зауваження до вагону №95615662 при зовнішньому огляді виявлено в нижній частині середніх розвантажувальних люків зазор завдовжки 30 см., частково знята монтажна піна та затиснуте зерно кукурудзи. На кришках бункера є свіжий слід від механічного впливу, здир верхнього металевого шару”.

Через відмову залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП “НІБУЛОН” листом від 27.12.2017р. №17494/3-17/35 /а.с. 25/ пропонувало направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95615662 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

27.12.2017 ТОВ СП “НІБУЛОН” листом №17387/3-17/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України /а.с. 21/. В свою чергу у листі за № 447/М від 27.12.2017р. заступник начальника станції Миколаїв-Вантажний не знайшов підстав для комісійної видачі вагону. В обґрунтування своєї позиції він зазначав, що під час огляду вагону він був в технічно справному стані з цілими пломбами та відбитками, що відповідають вказаним у перевізних документах.

Також листом за № 610 від 27.12.2017р. в.о. заступника начальника дирекції ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” виробничий підрозділ Херсонська дирекція залізничних перевезень позивач повідомлявся, що під час огляду вагону в комерційному відношенні несправностей не виявлено та на шляху прямування від станції відправлення та на станції призначення акти загальної форми та комерційні акти не складалися, а невідповідність маси вантажу виявлено без участі працівників залізниці. Також відповідач посилався на ст. 52 Статуту залізниць України де зазначався вичерпний перелік підстав для перевірки вантажу та повністю погоджувався з листом підписаним заступником начальника станції Миколаїв-Вантажний.

Згідно до акту про виявлення нестачі вантажу від 27.12.2017 /а.с. 20/, складаного працівниками ТОВ СП “НІБУЛОН”, виявлено невідповідність маси брутто вантажу кукурудзи, порівняно з даними, зазначеними у накладній у розмірі 2650кг.

Актом експертизи за №120-1857 /а.с. 26-27/, проведеної Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області встановлено: експертові для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред’явлений залізничний вагон (Хопер) №95615662 завантажений зерном кукурудзи, згідно накладній масою нетто – 64050кг. Вагон опломбований непорушними пломбами ЗПП з відтиском: “Універсал М Варта, УЗ”, номери пломб, на металевій плашці значиться: Скороходові СП “НІБУЛОН”, відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. У двох середніх розвантажувальних бункерах, в стиках металевих кришок наявні зазори, в яких затиснуті зерна кукурудзи. Також, на металевих кришках в районі стиків виявлені здири верхнього металевого шару. При знятті пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II та III люками від сходів є поглиблення вантажу по всій ширині вагону - воронка (порожнина) завглибшки приблизно: 0,50 м- у боковій стороні вагона зі сторони штурвала вагона; 0,8 м - у боковій стороні вагона з протилежної сторони від штурвалів вагона. На поверхні вантажу у місці воронки (скосу) проглядається чітко позначена смуга по ширині вагону, характерна для стікаючого вантажу вниз у напрямку середніх розвантажувальних люків з зазором, у якому є затиснуті зерна кукурудзи, та механічний вплив. Візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися недоліку вантажу. Також в ході зважування виявлено недостачу, а саме по документах – брутто 85550кг., тара 21500кг., нетто 64050кг., фактично – брутто 82950кг., тара 21450кг., нетто 61500кг., розбіжність 2550кг.. У висновку експерта зазначено, що при зважуванні і огляді залізничного вагону (хопер) за непорушеними пломбами відправника, завантаженого зерном кукурудзи фактична маса складає 61500кг., що на 2550кг. менше проти даних, вказаних у накладній 43468792. У оглядовому вагоні середні розвантажувальні люки мають сліди від механічних впливів та наявність зазорів в стиках металевих кришок, в яких затиснуті зерна кукурудзи, що не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

ТОВ СП “НІБУЛОН”, посилаючись на довідку від 18.04.2018 №4944/3-18/27 (п. 1 залізничної накладної №43468792 від 23.12.2017р.) зазначає, що вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95615662 складає 4880,00грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів, загальна вартість нестачі в свою чергу становить 10881,18грн. (2550кг – 64050,00кг / 100% * 0,5%) * 4880,00грн. =10881,18грн.).

Звертаючись з позовом позивач послався на п. 3.9. роз’яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р. та зазначив, що у даному випадку має місце технічна несправність (пошкодження) спірного вагону, у зв’язку з тим, що вагон №95615662 є вагоном-зерновозом (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатний для перевезення зернових культур (у тому числі кукурудзи). Позивач вважає, що зазначений вагон на станцію призначення прибув у технічно не справному стані, про що свідчать наявні зазори, здири, щілини, свіжа монтажна піна у розвантажувальних люках вагона, затиснутий вантаж у розвантажувальному люці відповідного вагону. Під час передачі цього вагону перевізнику на станції відправлення - він був у технічному стані справним, жодних зауважень до технічного стану вагону залізницею не було надано. Як зазначено у п. 20 спірної накладної - вантаж завантажено у справні вагони. З урахуванням того, що накладна є договором перевезення вантажу, то залізниця уклавши цей договір без застережень до даного пункту фактично визначала, що на станції відправлення спірні вагони були справними.

Листом ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” №50-01-36/1337 від 28.07.2016. завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Так, вищевказаним листом зазначено, що “при закритих кришках розвантажувальних люків зазор між гумовим ущільнювачем и кришкою (для вагону-зерновозу) не допускається по всьому периметру місця ущільнення”. Тому на думку позивача, нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагону не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).

У відповідності до п.п. 3.4 роз’яснень президії ВГС України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15.06.65 № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25.04.66 № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Ст. 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;… в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу… Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий суд вірно з посиланням на п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р, визнав позовні вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” щодо стягнення завданих втратою під час перевезення частини вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 10881,18грн.,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залізнична накладна від 23.12.2017р. за №43468792 в понятті ст. 909 ЦК України та згідно ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України в повній мірі свідчить про укладення між ТОВ СП „НІБУЛОН” (відправник) та ПАТ „Українська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким теж є ТОВ СП „НІБУЛОН”.

Твердження скаржника про те, що акт від 27.12.2017р. на недостачу вантажу у вагоні-зерновозі за № 95615662 та акт регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області за № 120-1857 від 28.12.2017р. було складено без його представника, а тому дані документи є неналежним доказом, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки відповідач безпідставно ухилився від складення комерційного акту. Також ТОВ СП „НІБУЛОН” направляло на адресу залізниці скаргу на відмову у складанні комерційного акту від за №17422/3-17/34. Крім того, відповідач повідомлявся про те, що за результатами приймання вантажу буде складений та оформлений акт приймання вантажу по кількості та акт експертизи ТПП Миколаївської області. Апеляційний суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про здійснення перевірки маси вантажу але всупереч приписів ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України не направив свого представника для здійснення необхідних заходів, а тому на думку судової колегії в нього відсутні будь-які підстави для оспорювання вказаних актів.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з’ясував всі обставин справи, давши належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 р. слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі №916/797/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" – без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська