Постанова № 76106703, 21.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/414/18 Головуючий у 1 інстанції: Чонка В.В. Провадження № 22-ц/773/759/18 Категорія: 69 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

заявника ОСОБА_1,

представника Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області Коваленко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області, за апеляційною скаргою заінтересованої особи Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 14 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 в березні 2018 року звернувся в суд з завою про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області. Заяву мотивовано тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Піски Берестечківського району Волинської області, де проживав по 1987 р. З 1987 року по 1992 рік заявник проживав в с. Смолява Горохівського району, а згодом в с. Піски Горохівського району, де і був зареєстрований з 2000 року. З 1986 року по 1992 рік працював в колгоспі ім. Лесі Українки та отримував заробітну плату. Через власну недбалість він загубив паспорт громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а паспорт громадянина України не виробив, оскільки потреби виробляти паспорта у нього не було. На даний час заявник бажає отримати паспорт громадянина України, однак не може у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували його реєстрацію на території України станом на 24 серпня 1991 року. Тому заявник просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року у судовому порядку.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 14 травня 2018 року заяву задоволено та встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України станом на момент проголошення незалежності України, а саме 24 серпня 1991 року включно.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Управління Державної міграційної служби України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що заявником не надано належних доказів, які б підтверджували факт безперервного постійного проживання останнього на території України станом на 24 серпня 1991 року, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви.

Відзив в даній справі не подавався.

В суді апеляційної інстанції представник Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області Коваленко М. В. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав та просив її залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, заслухавши заявника, представника Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області Коваленко М. В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що показаннями свідків та письмовими доказами доведено факт, що заявник ОСОБА_1 станом на день проголошення незалежності України, а саме на 24 серпня 1991 року, постійно проживав на території України.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 03 червня 1955 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Піски Берестечківського району Волинської області (а.с. 9).

У 1972 року ОСОБА_1 отримав атестат про середню освіту Берестечківської середньої школи Горохівського району Волинської області.

02 листопада 1973 року ОСОБА_1 Горохівським районним військовим комісаріатом видано військовий квиток серії НОМЕР_2.

Згідно довідки № 123 від 01 березня 2018 року, виданої Смолявською сільською радою Горохівського району Волинської області (а.с. 11), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживав в с. Смолява Горохівського району вул. Кути в період з 1987 року по 1992 рік в господарстві своєї дружини ОСОБА_4. Шлюб зареєстрований був у Смолявській сільській раді 24 червня 1986 року, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3.

Як убачається із трудової книжки, заведеної 12 березня 1976 року (а.с. 13-16), заявник працював з 1976 року по 1986 рік.

Згідно архівної довідки № 180/01-27 від 07 березня 2018 року (а.с. 5-6), по книгах розрахунків по оплаті праці за 1986-1992 роки колгоспу ім. Лесі Українки с. Смолява Горохівського району проходить ОСОБА_1 Зокрема, у 1991 році розмір заробітної плати заявника зазначений у місяці лютому та березні, а також з травня по вересень, що свідчить, що на момент проголошення незалежності України заявник працював в колгоспі ім. Лесі Українки с. Смолява Горохівського району.

Згідно довідки Пісківської сільської ради від 05 лютого 2016 року та довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24 січня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_1, 1955 року народження, зареєстрований та проживає в с. Піски Горохівського району з 13 вересня 2000 року по теперішній час.

Оскільки ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено встановлення у судовому порядку також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, то заявник підставно звернувся з відповідною заявою в суд.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ствердили, що заявника ОСОБА_1 знають із самого дитинства, оскільки разом навчались у школі. Свідки зазначили, що весь час заявник проживав на території Горохівського району Волинської області, двічі був одружений, а також працював в господарстві у с. Смолява Горохівського району. Свідки ствердили, що заявник постійно проживав на території України із моменту свого народження та по даний час тут проживає. На момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року проживав у с. Смолява Горохівського району Волинської області, і їх показання відповідають встановленим судом обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними врегульовано Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006).

Відповідно до Преамбули вказаного вище Порядку, цей Порядок відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 або 13 листопада 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Так як в судовому засіданні на підставі показань свідків, досліджених матеріалів справи доведено той факт, що ОСОБА_1 народився та постійно проживав на території України та станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) перебував на її території, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що довідка Смолявської сільської ради № 123 від 01.03.2018 року є неналежним доказом, оскільки відсутні дані про реєстрацію місця проживання заявника, є безпідставним, враховуючи, що даний факт підтверджується також іншими доказами в сукупності, зокрема, виписками з погосподарської книги та копією трудової книжки. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи Упраління Державної міграційної служби України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 14 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді