Постанова № 76106232, 28.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокум. ОдесаСправа № 916/236/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

при секретарі: Клименко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року

по справі №916/236/18

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР

про стягнення 1219784,80 грн.,

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4

дата ухвалення рішення: 23.05.2018 р.

повний текст рішення складений: 29.05.2018 р.

В судовому засіданні 28.08.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР про стягнення заборгованості у розмірі 1219784,80 грн., з яких: 1020568,80 грн. основного боргу, 10205,69 грн. штрафу згідно п.6.3 Договору, 132673,94 грн. пені на підставі п.6.1 Договору, 41321,43 грн. інфляційних втрат та 15014,94 грн. 3% річних, вказуючи на неповне виконання відповідачем умов генерального договору на поставку нафтопродуктів від 25.10.2016 р. № 06/П-16 в частині оплати вартості поставленого товару. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 18296,77 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на приписи ст.193 ГК України, ст.ст.96,526,530,625 ЦК України, умови укладеного між сторонами Договору, складені в звязку з його виконанням специфікації, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/236/18 та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем частково визнано позовні вимоги в сумі 300000,00 грн., у звязку з чим сплачено вказану суму, доказом чого є платіжне доручення від 14.05.2018 р. № 1210. Решту позовних вимог відповідач не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки поставок за деякими накладними не було. Також представник відповідача зазначив, що видаткові накладні від 28.07.2017 р. № 598 на суму 273728,00 грн., від 28.07.2017 р. № 600 на суму 288750,00 грн. не надані разом з позовом без поважних причин, та те, що є необхідність дослідити оригінали цих накладних у засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР (65025, Одеська обл., Комінтернівський р-н, 21-й км Старокиївського шляху, номер 30 ,,А, код 37468590) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО (27519, Кіровоградська обл., Світловодський р-н, сільрада Павлівська, житловий масив ,,РЕВІВКА-2, вул. Бондарівська, буд. 17, код 20641422) 532992/пятсот тридцять дві тисячі девятсот девяносто дві/ грн. 88 коп. основного боргу, 41321/сорок одна тисяча триста двадцять одна/ грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 12255/дванадцять тисяч двісті пятдесят пять/ грн. 27 коп. 3% річних та 8798/вісім тисяч сімсот девяносто вісім/ грн. 54 коп. судового збору. В решті позову про стягнення 187575,32 грн. основного боргу, 10205,69 грн. штрафу, 132673,94 грн. пені, 2759,67 грн. 3% річних відмовлено. В частині позовних вимог про стягнення 300000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрито.

Суд дійшов висновку, що ТОВ ,,АЛЕКО припустилось арифметичної помилки в розрахунку основного боргу, віднявши від вартості поставленого товару (3270568,79 грн.) кошти, сплачені ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР (2437575,91 грн.).

Після подачі позовної заяви відповідачем було перераховано 300000,00 грн. за платіжним дорученням від 14.05.2018 р. № 1210, а отже позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в сумі 532992,88 грн.

Провадження у справі за вимогою про стягнення 300000,00 грн. основного боргу судом було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Також господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого товару, а тому інфляційні нарахування підлягають задоволенню в повному обсязі.

3% річних судом було задоволено частково, у звязку з невірністю здійсненого позивачем розрахунку. У задоволенні позовних вимог про стягнення 10205,69 грн. штрафу, судом було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР, відповідно до якої останнє просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2016р. у справі №916/236/18 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ ,,АЛЕКО до ТОВ ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР про стягнення 1219784,80 грн. відмовити в повному обсязі.

Апелянт наводить наступні підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду:

- судом було визнано та прийнято до уваги, що позивачем невірно було зроблено розрахунок заборгованості;

- посилаючись на п.6.3 та 6.7. Договору, скаржник зазначає, що жодного листа стосовно неналежного виконання покупцем (відповідачем) умов Договору перед постачальником (позивачем) не надходило на адресу товариства, а отже відповідачем було виконано належним чином умови спірного Договору;

- позивачем не було надано оригінали видаткових накладних від 28.07.2017 р. № 598 на суму 273728,00 грн., від 28.07.2017 р. № 600 на суму 288750,00 грн. разом з позовною заявою, що викликає сумнів у їх достовірності;

- посилаючись на п.6.3 Договору, ст.ст. 173,193 ГК України, скаржник зазначає, що суми інфляційних нарахувань у розмірі 41321,43 грн. та 3 % річних у розмірі 12255,27 грн., не відповідають дійсності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року у справі № 916/236/18.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018р. призначено справу до розгляду на 26.07.2018р. о 11:30.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО також не погодилось з рішенням господарського суду та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. по справі №916/236/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ ,,АЛЕКО про стягнення 187 575,32 грн. основного боргу, 10 205,69 грн. щтрафу, 132 673,94 грн., 2 759,67 грн., 3% річних з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник зазначає, що судом під час ухвалення рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог було допущено порушення норм процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Судом під час відмови у задоволенні позову в частині стягнення 187 575,32 грн. не надано оцінку усім матеріалам справи, а тому необґрунтовано відмовлено в цій частині позову. Серед усіх додатків, що було надано до позову був екземпляр Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 23.01.2018р., примірник якого також було надіслано відповідачеві та докази такої відправки надано суду разом з позовною заявою. Згідно вказаного акту було вказано наявність сальдо початкового (дебетового, тобто заборгованість була саме на користь ТОВ ,,АЛЕКО зі сторони відповідача) у розмірі 187 575,32 грн. Наступною графою в акті звіряння вказано здійснену відповідачем часткову оплату у розмірі 187 575,32 грн. Тобто, відсутні підстави говорити про арифметичні помилки, оскільки вказана грошова сума є дебетовим сальдо, яке відповідачем було перекрито платіжним дорученням №519 від 25.07.2017р. на таку ж грошову суму.

Також скаржник зазначає, що судом необґрунтовано було відмовлено у стягненні санкційної суми у розмірі 10 205,69 грн. за приписами п.6.3 Договору. Визначаючи позовну вимогу про стягнення з відповідача саме санкційної суми у розмірі 10 205,69 грн., позивач виходив з принципу розумності та справедливості та того, що нарахування штрафних санкцій не можуть перевищувати розміру завданого збитку.

Також, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, на думку скаржника суд порушив норми матеріального права.

Так, відмовляючи в задоволенні вищевказаної позовної вимоги, суд послався на положення Цивільного кодексу України та не звернув уваги на те, що штрафна санкція, передбачена положеннями спірного Договору, врегульована положеннями Господарського кодексу України і розрахунок пені (що є однією з різновидів штрафних санкцій згідно ГК України), здійснений позивачем та наведений у позові є вірним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018р. поновлено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року у справі № 916/236/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року. Запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу до 26.07.2018р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО по справі №916/236/18 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР на 26.07.2018р. о 11:30 год.

У звязку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_5 у відпустці, судове засідання 26.07.2018р. у справі №916/236/18 не відбулось, про що складено Довідку від 26.07.2018 р.

31.07.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ ,АЛЕКО надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просив долучити до матеріалів справи документи, які є підтвердженням того, що позивач належним чином виконував поставки за спірним Договором, а відповідач проводив їх часткову оплату. І саме у звязку з тим, що оплати були частковими, виникла заборгованість, що стала причиною подання позову. Дані документи до суду першої інстанції не надавались, оскільки відповідач не підіймав питання про відсутність поставок зі сторони позивача під час підготовчого провадження по справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018р. у зв'язку із відпусткою судді Лавриненко Л.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/236/18, згідно з яким розгляд ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Богатир К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2018р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018 року у справі № 916/236/18 до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено справу №916/236/18 до розгляду на 28.08.2018р. о 11:30 год.

28.08.2018р. на електронну скриньку Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР надійшли заперечення, відповідно до яких, останній просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ ,,АЛЕКО, рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. скасувати в повному обсязі. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ ,,АЛЕКО до ТОВ ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР про стягнення 1219784,80 грн. відмовити у повному обсязі.

На думку відповідача, позивачем не було підтверджено належними доказами підстави та розмір позовних вимог, не надано обґрунтованого розрахунку, а отже позовна заява та апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, 28.08.2018р., представник позивача, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Відповідач проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача заперечував та просив залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції,

25.10.2016 р. між ТОВ ,,АЛЕКО (Постачальник) та ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР (Покупець) укладено генеральний договір на поставку нафтопродуктів № 06/П-16 (Договір), згідно якого Постачальник зобовязується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупцю нафтопродукти в асортименті, а Покупець зобовязується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору… (п.1.1 Договору).

Кількість, асортимент та ціна товару вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного Договору і складають його невідємну частину (п.1.2 Договору).

Постачальник зобовязується відвантажити Покупцю товар, узгоджений сторонами Договору в специфікації, підписаній уповноваженими особами сторін (п.2.1 Договору).

Оплата товару здійснюється по факту завантаження цистерни (з вказанням строку відстрочки платежу) або передплатою (частковою передплатою) по Договору по домовленості сторін на кожну партію товару, що фіксується в специфікації чи додатковій угоді уповноваженими особами сторін (п.4.6 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його відповідальними особами сторін і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання умов та зобовязань сторін по п.1.1 Договору в частині розрахунку за товар зі сторони Покупця (п.5.1 Договору).

В специфікаціях по Договору від 31.07.2017 р. № 614, від 01.08.2017 р. №№ 619,620,622 сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, вартість та необхідність відшкодування Покупцем вартості транспортних послуг.

На виконання Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар та транспортні послуги на загальну суму 3270568,79 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 26.07.2017 р. № 591 на суму 248784,00 грн., від 28.07.2017 р. № 598 на суму 273728,00 грн., від 28.07.2017 р. № 600 на суму 288750,00 грн., від 29.07.2017 р. № 601 на суму 314760,00 грн., від 31.07.2017 р. № 614 на суму 323749,40 грн., від 31.07.2017 р. № 615 на суму 265466,01 грн., від 31.07.2017 р. № 616 на суму 257481,25 грн., від 31.07.2017 р. № 617 на суму 258861,30 грн., від 31.07.2017 р. № 618 на суму 218316,00 грн., від 01.08.2017 р. № 619 на суму 259447,36 грн., від 01.08.2017 р. № 620 на суму 285555,38 грн., від 01.08.2017 р. № 622 на суму 275670,09 грн.; актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними.

Договір, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні підписано представниками та скріплено печатками контрагентів.

Покупцем до подачі позовної заяви перераховано Постачальнику за Договором грошові кошти у розмірі 2437575,91 грн., про що свідчать платіжні доручення від 25.07.2017 р. № 519 на суму 187575,91 грн., від 26.07.2017 р. № 525 на суму 250000,00 грн., від 28.07.2017 р. № 37 на суму 500000,00 грн., від 31.07.2017 р. № 44 на суму 1500000,00 грн.

Часткова несплата ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР вартості прийнятого товару та транспортних послуг стала підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено господарським судом, ТОВ ,,АЛЕКО, як Постачальником за укладеним між сторонами Договором, належним чином виконано взяті на себе зобовязання та поставлено нафтопродукти із забезпеченням їх перевезення на загальну суму 3270568,79 грн., що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення документами.

В свою чергу ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР в порушення приписів ст.ст.525,526, 610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору до подачі позову оплатило вартість отриманого товару на суму 2437575,91 грн., не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.692 ЦК України та п.4.6 Договору строк виконання зобовязання на суму 832992,88 грн. також настав на наступний день після відвантаження нафтопродуктів.

А тому апеляційна інстанція погоджується з правильним висновком господарського суду, що з врахуванням того, що ТОВ ,,АЛЕКО було допущено арифметичну помилку в розрахунку основного боргу (позивач відняв від вартості поставленого товару (3270568,79 грн.) кошти, сплачені ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР (2437575,91 грн.), та того, що відповідачем під час розгляду справи було перераховано 300000,00 грн. за платіжним дорученням від 14.05.2018 р. № 1210 позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню саме в сумі 532992,88 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР неналежно виконувало свої зобовязання за укладеним між сторонами Договором.

Виходячи з викладеного та, зважаючи на доведеність документальними доказами обставини порушення відповідачем строків оплати товару та умови договору поставки нафтопродуктів №06/П-16 від 25.10.2016 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 41321,43 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 41 321,43 грн. інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача та розрахунок суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 41321,43 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2017 р. по 31.12.2017 р. на суму 832992,88 грн., яка є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування позивачем 3% річних, то колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок позивача та розрахунок суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду про про стягнення з відповідача 12255,27 грн. 3% річних за період з 01.08.2017 р. по 26.01.2018 р. на суму 832992,88 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, посилаючись на п.6.1 укладеного між сторонами Договору, просило стягнути з ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР 132673,94 грн. пені за період з 01.08.2017 р. по 26.01.2018 р. не враховуючи при цьому факту встановлення п.6.1 Договору штрафної санкції в розмірі подвійної ставки НБУ не за кожний день прострочення, що притаманно для пені згідно ст.549 ЦК України, а на момент виникнення порушення, тобто одноразово.

Таким чином, п.6.1 Договору може бути застосований тільки для визначення розміру штрафу.

При несвоєчасній оплаті одержаного товару Покупець сплачує Постачальнику санкційну суму в розмірі 1% від залишкової вартості неоплаченого товару, якщо прострочка платежу не перевищує 7 (семи) календарних днів. В разі прострочення платежу в строки більше, ніж 7 (сім) календарних днів, за кожен послідуючий день несплати додатково нараховується пеня в сумі 0,1% від граничної суми до повного її погашення (п.6.3 Договору).

За змістом позовної заяви ТОВ ,,АЛЕКО згідно п.6.3 Договору нараховує ТОВ ,,БК ,,ДОРЛІДЕР 10205,69 грн. штрафу, а саме 1% від розміру прострочення оплати товару, що становить більше 7 днів. Між тим, за прострочення оплати більше, ніж 7 календарних днів, п.6.3 Договору передбачає можливість стягнення пені (0,1% від суми боргу за кожен день несплати), натомість штраф у розмірі 1% від залишкової вартості неоплаченого товару може нараховуватись, якщо прострочка платежу не перевищує 7 календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду про відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10205,69 грн. штрафу.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, колегія суддів відхиляє доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, які фактично зводяться до переоцінки доказів, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд вважає цілком обґрунтованим висновок господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Також, колегія суддів не приймає до розгляду надані ТОВ «АЛЕКО» додаткові документи, адже позивачем не обґрунтовано неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обовязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обовязковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО, оскільки доводи апеляційних скарг щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,Будівельна компанія ,,ДОРЛІДЕР та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ,,АЛЕКО залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2018р. у справі № 916/236/18 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.08.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В.Поліщук