Постанова № 76106114, 27.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа№ 910/1995/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 27.08.2018 у справі №910/1995/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018, повний текст якого складено - 21.05.2018

у справі №910/1995/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України

про стягнення 54 157,32 грн та зобов'язання виконати умови договору.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - позивач, ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 54 157,32 грн. та зобов'язання виконати умови договору оренди нежилого приміщення №ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов вказаного договору оренди нежилого приміщення в частині своєчасної оплати за користування орендованим майном та невчинення дій щодо страхування орендованого майна.

Відтак, у позові ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 54 157, 32 грн., з яких індексація, нарахована на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 1 779,76 грн., пеня у сумі 24 020,14 грн., штраф у сумі 25 594,70 грн., 3 % річних у сумі 2 762,72 грн., та зобов'язати ПАТ "Українська залізниця" застрахувати орендоване майно відповідно до умов, передбачених п. 5.6 договору оренди № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р., про що позивачу надати відповідні докази.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" індексацію, нараховану на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 76 коп., пеню у сумі 24 020 (двадцять чотири тисячі двадцять) грн. 14 коп., штраф у сумі 25 594 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 70 коп., 3 % річних у сумі 2 762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість, на увесь термін дії договору оренди, відповідно до п. 5.6 договору оренди нежилого приміщення № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015р. та надати Приватному акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" докази страхування орендованого майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/1995/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у загальному розмірі 54 157,32 грн. в повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження, відповідач, посилаючись на п. 5.6 Положення про регіональну філію «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" №294 від 04.05.2017, наголосив, що укладання договорів, зокрема і оренди майна може бути здійснено лише за умови попереднього отримання письмового дозволу ПАТ "Українська залізниця" у встановленому порядку. В свою чергу, відповідач вказав, що неодноразово звертався до ПАТ "Українська залізниця" з листами про погодження додаткової угоди від 23.09.2016, якою продовжено строк дії договору оренди, та надання дозволу на здійснення розрахунків по платежам за користування орендованим майном позивача. За ствердженням скаржника, 26.12.2017 відповідач повністю та у встановлені договором терміни розрахувався за оренду приміщення, сплативши 180 000,00 грн., а тому відповідно прострочення зобов'язання не відбулось. За вказаних обставин, відповідач вважає, що у позову слід відмовити, оскільки ним виконано зобов'язання за договором оренди належним чином та в строк.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/1995/18 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, позивачем наголошено, що відповідач сплатив орендну плату (26.12.2017 р.) за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р. у сумі 180 000,00 грн. з простроченням, а тому, враховуючи п.п. 3.4, 3.5, 5.6 договору, позовні вимоги правомірно задоволено.

Третя особа у письмових поясненнях до апеляційної скарги вказала, що договір оренди нежилого приміщення №ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015, укладений між позивачем та відповідачем, не створює для третьої особи будь-яких правових наслідків. Водночас, третя особа вважає, що рішення місцевого суду ґрунтується на вимогах законодавства та доказах, наявних в матеріалах справи, доводи скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні. У прохальній частині пояснень просить апеляційну скаргу розглянути відповідно до вимог законодавства.

27.08.2018 через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату через участь представника у іншому судовому засіданні.

До судового засідання від 27.08.2018 з'явилися усі учасники справи.

Присутній представник від позивача, не наполягав на розгляді клопотання про відкладення, оскільки особисто з'явився до даного судового засідання. Відтак, враховуючи те, що належним чином уповноважений представник позивача був присутній у судовому засіданні, колегія суддів залишила заявлене клопотання про відкладення без розгляду.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Києва від 21.05.2018 у даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.11.2015р. між ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (орендодавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № ПЗ-ДН1-151990/НЮ (далі - договір оренди). Відповідно до вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, а саме - 3 кімнати, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, яке включене до статутного капіталу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (п.п. 1.1, 1.2 договору оренди).

Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата згідно з протоколом узгодження договірної ціни, становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2015р. - 5 244,84 грн. Орендар сплачує орендну плату в термін до 15 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, з урахуванням індексу інфляції, зазначеного в п. 3.2 цього договору (п. 3.4 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати згідно з п. 3.4 цього договору (п. 5.3 договору).

Цей договір діє з дати його підписання до 22.05.2016 р. (п. 11.1).

Додатковою угодою від 23.09.2016 р. сторони продовжили дію договору оренди до 22.04.2019 р.

Позивач на виконання умов договору оренди надав відповідачу в оренду нежиле приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Відтак, у відповідача виник обов'язок сплачувати орендні платежі в термін до 15 числа місяця, наступного за звітнім, як це передбачено п. 3.4 договору.

За розрахунком позивача (а/с 50), відповідач за вказаний період заборгував перед відповідачем 181 779,76 грн. боргу разом з індексацією, з яких 11 238,85 грн. сума індексації, пеня на підставі п. 3.5 договору - 24 020,14 грн., штраф у сумі 25 594,70 грн. на підставі п. 3.5 договору, 3 % річних у сумі 2 762,72 грн. у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Згідно платіжного доручення від 22.12.2017 №581255 відповідачем сплачено 180 000,00 грн. орендної плати з врахуванням індексації. (а/с 81).

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів виконав неналежним чином, із простроченням сплати, а саме - плату за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р. у сумі 180 000,00 грн. сплатив з простроченням - 26.12.2017 р., про що повідомив ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" листом № 9713-1-453/629 від 29.12.2017 р., заявлено даний позов про стягнення індексації, нарахованої на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 1 779,76 грн., пені у сумі 24 020,14 грн., штрафу у сумі 25 594,70 грн., 3 % річних у сумі 2 762,72 грн., та зобов'язати ПАТ "Українська залізниця" застрахувати орендоване майно відповідно до умов, передбачених п.5.6 договору оренди № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015р., про що позивачу надати відповідні докази.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки майно, передане в оренду є комунальною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України, також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, орендну плату за період грудень 2016р. - листопад 2017р. сплатив лише 26.12.2017р., тому позивач правомірно нарахував йому індексацію відповідно до умов договору за вказаний період.

За розрахунком позивача (а/с 50), відповідач за вказаний період заборгував перед відповідачем 181 779,76 грн. боргу разом з індексацією, з яких 11 238,85 грн. сума індексації. Згідно платіжного доручення від 22.12.2017 №581255 відповідачем сплачено 180 000,00 грн. орендної плати з врахуванням індексації за кожен місяць. (а/с 81). Відтак, дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості вбачається, що заявлений розмір індексації - 1 779,76 грн., нарахованої на несвоєчасно сплачену орендну плату є сумою, яка була недоплачена відповідачем.

Так, орендар сплачує орендну плату в термін до 15 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, з урахуванням індексу інфляції, зазначеного в п. 3.2 цього договору (п. 3.4 договору).

За умовами п. 3.5 договору усі платежі, зазначені у п. 3.4 договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації.

Також згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до рекомендації Верховного Суду України, викладених у Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи умови договору та зазначені вище рекомендації, дослідивши розрахунок позовних вимог, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що з відповідача підлягає стягненню індексація, нарахована на несвоєчасно сплачену орендну плату за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р., яка становить 1 779,76 грн. та недоплачена відповідачем.

Крім того, за порушення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 24 020,14 грн. та штаф у сумі 25 594,70 грн. на підставі п. 3.5 договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з п. 3.5 договору оренди, за прострочення платежів, визначених п. 3.4 договору стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж 3 місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

При цьому, стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши заявлений розрахунок пені та штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів у сумі 24 020,14 грн. та штраф у розмірі 25 594,70 грн., що нарахований на суму заборгованості за кожний місяць оренди (на суму 17 276,07 грн., на суму 18 332,92 грн., на суму 14 147,62 грн., на суму 14 970,36 грн., на суму 11 890,91 грн., на суму 11 186,23 грн., на суму 11 086,99 грн., на суму 11 227,57 грн.).

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 762,72 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, перевіривши розрахунок вимог в цій частині, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно та з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 2 762,72 грн.

Щодо вимоги позивача зобов'язати ПАТ "Українська залізниця" застрахувати орендоване майно (нежиле приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4), СЛІД зазначити наступне.

Пунктом 5.4 договору оренди передбачений обов'язок орендаря забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, здійснити заходи протипожежної безпеки. Утримувати орендоване майно в стані, передбаченому санітарними і протипожежними правилами. Отримати на початок робіт дозвіл від органів пожежного нагляду.

Відповідно до п. 5.6 договору, визначено, що протягом місяця після укладення цього договору орендар зобов'язаний застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість: 349 656,00 грн., впорядку, визначеному законодавством, на весь термін дії договору оренди та надати орендодавцю документи, які підтверджують укладення договору страхування.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують дії відповідача з виконання ним свого обов'язку, передбаченого п. 5.6 договору, а саме - вчинення дій зі страхування орендованого майна: нежилого приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4. Доказів протилежного відповідачем не надано, доводів позивача у цій частині - не спростовано.

Таким чином, вимога ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" щодо зобов'язання ПАТ "Українська залізниця" застрахувати орендоване майно відповідно до умов, передбачених п. 5.6 договору оренди № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р., про що позивачу надати відповідні докази, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційного оскарження відповідача про те, що ним вчасно сплачено орендну плату за спірний період не знайшли свого підтвердження, оскільки наявними матеріалами справи, зокрема і з платіжного доручення №581255 вбачається, що відповідачем сплачено 180 000,00 грн. орендної плати тільки 22.12.2017, тобто з простроченням. Інших доказів сплати оренди помісячно за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що тільки за наявності дозволу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на здійснення розрахунків по платежам за користування орендованим майном позивача, відповідач має право здійснювати розрахунки. Вказані зауваження скаржника та відсутність у нього коштів не спростовують факту користування орендованим приміщенням у вказаний період та обов'язку згідно договору здійснити оплату за користування орендованим майном.

Посилання скаржника у відповіді на відзив про те, що наразі відповідач вчиняє дії з пропозицією розірвати договір оренди у зв'язку із тим, що технічний стан орендованого приміщення знаходиться в неналежному стані та суперечить вимогам трудового законодавства колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначене не є підставою для звільнення від відповідальності щодо сплати оренди та штрафних санкцій за спірний період.

Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до неправильного тлумачення скаржником норм закону та фактичних обставин.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 по справі №910/1995/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 по справі №910/1995/18 залишити без змін.

3. Повернути матеріали справи №910/1995/18 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рышення складено та пыдписано - 29.08.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

Л.В. Чорна