Рішення № 76104994, 21.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2902/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 007.1 Др-22-0618 від 11.06.2018

Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 1592 від 23.07.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації про стягнення 3% річних у розмірі 838 545,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 356 618,00 грн. за Договором № 2017/ДП/ВР/С-067 від 19.01.2017 року на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати споживчого природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 2017/ДП/ВР/С-067 від 19.01.2017 року в частині не відшкодування оплати спожитого природного газу.

Ухвалою суду від 02.07.18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.07.2018.

Ухвалою від 30.07.2018 відкладено розгляд справи на 21.08.2018.

Ухвалою від 30.07.2018 відкладено підготовче засідання на 21.08.2018.

У судовому засіданні 30.08.2018 сторони надали заяву в якій проти переходу до розгляду справи по суті не заперечують.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

24.07.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації не погоджується з позовними вимогами, з наступних підстав. Управлінням здійснено перерахування коштів для відшкодування вартості послуг з газопостачання постачальнику в термін передбачений Постановою № 256 від 04.03.2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та п. 3.4 Договору на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати споживчого природного газу № 2017/ДП/ВР/С-067, на протязі двох операційних днів з моменту надходження коштів на рахунки управління. Звернення Позивача до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, на думку Відповідача, являється порушенням предметної підсудності та не поширюється на юрисдикцію Господарського суду Дніпропетровської області щодо вирішення спірних відносин сторін.

08.08.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив на позов, в якій зазначив, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Також позивач вказав на те, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню м. Верхньодніпровськ, яке отримує пільги, те не може бути підставою для звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення такого зобов'язання.

Відповідач вказує на те, що законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання. а у відповідності до вимог Законодавства України.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що в цій справі предметом спору є стягнення заборгованості за договором, тобто даний спір не є публічно-правовим, Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо ТОВ "Дніпропетровськгаз збуд". Отже даний спір підвідомчий господарському суду.

16.08.2018 відповідач надав клопотання про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача, а саме: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що судове засідання про вирішення питання щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат вплине на права та обов'язки вказаних установ, які безпосередньо причетні до даної справи, що випливає відповідно до Постанови № 256 від 04.03.2002 року (із змінами) "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету", а саме: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області перераховує субвенцію для виплати житлових субсидій населенню, після чого Департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації в межах сум, отриманих від Казначейства за відповідним видом послуг, протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенції надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів відповідно до фактичних зобов'язань субсидій. Суми субвенції перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкритих територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Також, відповідач зазначає, що між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадмістрації укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

У судовому засіданні 21.08.2018 закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Відповідач у судовому засіданні підтримав клопотання про залучення третіх осіб.

Позивач проти даного клопотання заперечив.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Розглянувши клопотання Відповідача про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні Відповідача, а саме: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, суд вважає за доцільне відхилити його, оскільки договір № 2017/ДП/ВР/С-067 від 19.01.2017 року на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати споживчого природного газу, укладений Відповідачем, як самостійною юридичною особою.

Крім того, відповідачем в порушення вимог ст. 50 ГПК України не обґрунтовано належними та допустими доказами, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов’язки Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаменту фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.

На підставі викладеного зазначене клопотання відповідача слід відхилити.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 21.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач, постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (далі - відповідач, платник) укладено договір №2017/ДП/ВР/С-067 на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році, на відшкодування оплати спожитого природного газу (далі – Договір).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору предметом цього Договору є взаємовідносини сторін щодо фінансування наданих субсидій, пов’язаних з відшкодуванням населенню (далі - споживачі) вартості послуг з газопостачання. Постачальник здійснює постачання природного газу споживачам, які мають право на отримання субсидій, а платник здійснює розрахунки за спожитий природний газ в межах своїх кошторисних призначень згідно з Постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ..." зі змінами та доповненнями, в межах соціальних нормативів, передбачених постановою КМУ від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що першого (1) числа місяця, наступного за звітним, надає постачальнику в електронному файлі (у форматі dbt) яким відповідно до вимог чинного законодавства передбачено відшкодування вартості послуг з газопостачання за рахунок субвенцій з державного бюджету України за звітний період.

Згідно п. 2.2 Договору сторони щомісячно, до п’ятого числа місяця, наступного за звітним, узгоджують, підписують та скріплюють печатками реєстр з погашення заборгованості по субсидіях споживача за звітний місяць та акт звіряння розрахунків, які є підставою для здійснення платником розрахунків з відшкодування вартості послуг з газопостачання постачальнику.

Відповідно до п. 3.1. Договору платник здійснює розрахунки з відшкодуванням постачальнику вартості послуг з газопостачання в межах своїх кошторисних призначень згідно з вимогами постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ..." зі змінами та доповненнями, в межах соціальних нормативів, передбачених постановою КМУ від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Централізовані розрахунки, що здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету України до місцевих бюджетів, проводяться через спеціальний рахунок постачальника, відкритий у банку Головного Управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області. У разі, якщо кошти перераховуються платником без централізованих розрахунків, використовується поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. Реквізити рахунків вказані у розділі 10 Договору (3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що термін перерахування коштів, передбачених платником для відшкодування вартості послуг з газопостачання постачальнику згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2017р.", Бюджетним кодексом та пОстановою КМУ № 20 від 11.01.2005 року (зі змінами та доповненнями) не повинен перевищувати 3-х банківських днів з дня отримання коштів на розрахунковий рахунок платника.

Постачальник зобов'язується надавати в повному обсязі послуги з газопостачання споживачам, які мають право на отримання субсидій, передбачених діючим законодавством (п.п. 4.1., 4.1.1. Договору).

Платник зобов'язується (п. 4.2 Договору):

- передбачити у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на відшкодування постачальнику оплати вартості послуг з газопостачання згідно з Законом України “Про державний бюджет на 2017 р.” та Бюджетним кодексом України (пп. 4.2.1. Договору);

- здійснювати на рахунок постачальника, відкритий у банку Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області або поточний рахунок, зазначений у розділі 10 договору, перерахування коштів, передбачених на відшкодування постачальнику вартості послуг з газопостачання згідно з Бюджетним кодексом України та Постановою КМУ №20 від 11.01.2005 (зі змінами та доповненнями). Термін перерахування коштів не повинен перевищувати трьох банківських днів з дня отримання субвенції на рахунковий рахунок платника (пп. 4.2.2. Договору).

Даний Договір набирає чинності з 01.01.2017 і діє в частині реалізації газу постачальником до 31.12.2017, а в частині проведення платником розрахунків з відшкодування постачальнику вартості послуг з газопостачання - до їх повного здійснення (п. 9.1 Договору).

Позивач виконав вимоги договору у повному обсязі, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, які підписані без заперечень Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, ТОВ “Дніпропетровськгаз збут” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, та додані до них зведені реєстри по погашенню заборгованості (а.с. 26-47).

Так, відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017 №1361 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут” повинно було бути перераховано 50 415 238,91 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 10 000 000,00 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017 №1372 на користь позивача повинно було бути перераховано 45 942 814,58 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 5 560 318,83 грн. складала заборгованість відповідача.

У відповідності до спільного протокольного рішення від 21.03.2017 №1981 на користь позивача повинно було бути перераховано 42 968 110,44 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 16 714 762,53 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.04.2017 №2410 на користь позивача повинно було бути перераховано 47 110 786,78 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 16 151 019,71 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 20.07.2017 №3121 на користь позивача повинно було бути перераховано 41 776 202,55 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 9 176 239,88 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 18.08.2017 №3363 на користь позивача повинно було бути перераховано 14 300 036,33 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 537 279,82 грн. складала заборгованість відповідача.

У відповідності до спільного протокольного рішення від 20.09.2017 №3574 на користь позивача повинно було бути перераховано 12 412 738,66 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 456 533,04 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 20.10.2017 №306/УТГ на користь позивача повинно було бути перераховано 3 000 000,00 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 54 366,69 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.10.2017 №3769 на користь позивача повинно було бути перераховано 6 155 094,98 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 218 088,16 грн. складала заборгованість відповідача.

У відповідності до спільного протокольного рішення від 20.11.2017 №4036 на користь позивача повинно було бути перераховано 48 050 032,54 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 5 139 713,47 грн. складала заборгованість відповідача.

Згідно до спільного протокольного рішення від 20.12.2017 №4650 на користь позивача повинно було бути перераховано 49 469 711,80 грн. заборгованості по субсидіях, з яких 12 329 643,69 грн. складала заборгованість відповідача.

Обов'язок здійснити відшкодування у відповідача виник:

- по спільному протокольному рішенні від 21.02.2017 № 1361 до 01.03.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 21.02.2017 № 1372 до 01.03.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 21.03.2017 № 1981 до 29.03.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.04.2017 № 2410 до 28.04.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.07.2017 № 3121 до 28.07.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 18.08.2017 № 3363 до 26.08.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.09.2017 № 3574 до 28.09.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.10.2017 № 306/УТГ до 28.10.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.10.2017 № 3769 до 28.10.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.11.2017 № 4036 до 28.11.2017;

- по спільному протокольному рішенні від 20.12.2017 № 4650 до 28.12.2017.

Однак відповідач розрахувався по зазначеним протокольним рішенням з порушенням строків оплати, в наслідок чого позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 838 545,59 грн. за період з 01.03.2017 по 22.03.2018 та інфляційні втрати - 3 356 618,00 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2018 року, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання, зокрема, послуг газопостачання для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних пільг м. Тернівки Дніпропетровської області є Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання послуг газопостачання відповідним категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку №256).

Таким чином, чинне законодавство України навіть не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання пільг, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавства України і не залежать від їх бажання.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (далі - Порядок №20).

Відповідно до п. 6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку №20).

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок №493).

Згідно з п. 2.3 Порядку №493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.

Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку №493).

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Слід також зазначити, що у листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 01.03.2017 по 22.03.2018 становлять 838 545,59 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2017 року по лютий 2018 року становлять 3 356 618,00 грн.

Заперечення відповідач викладені у відзиві на позов, судом не приймаються на підставі наступного.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу, наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердженим Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій "(далі-Порядок №20).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за надані субсидії окремій категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні послуги.

Так, на виконання зазначених вище Порядків за участю як Позивача так і Відповідача укладались протягом 2017 року спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Відповідно до п. 6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку №20).

Згідно п. 3.4. Договору № 2017/ДП/ВР/С-067 від 19 січня 2017 року на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати спожитого природного газу укладеного між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, термін перерахування коштів, передбачених Платником для відшкодування вартості послуг з газопостачання Постачальнику згідно з ЗУ «Про державний бюджет на 2017 р.», Бюджетним кодексом України та постановою КМУ № 20 від 11.01.2015 року не повинен перевищувати 3-х банківських днів з дня отримання коштів на розрахунковий рахунок Платника.

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі — Порядок №493), чинний на момент виникнення заборгованості.

Згідно з п. 2.3 Порядку №493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.

Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку №493).

З зазначеного вбачається, що фактично строки виконання, та механізм перерахування коштів за надання постачання природного газу певним категоріям населення, регулюються безпосередньо порядками №20, №256, №493, а підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Тобто оформлення документів, в тому числі. Спільних протокольних рішень взаєморозрахунків є процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів для фактичних розрахунків з надавачем послуг.

Відповідач, в відзиві на позовну заяву посилається лише на Постанову № 256 від 04 березня 2002 року, що не може бути вірним, тому що законодавець передбачив порядок перерахування коштів для відшкодування вартості послуг з газопостачання ще й Порядками № 20 та № 493.

Відповідач, здійснював перерахування грошових коштів після підписання спільних протокольних рішень через значний проміжок часу.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Що стосується твердження відповідача про те, що до нього не можуть застосовуватись норми ст. 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу, в даному випадку в особі Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню м. Верхньодніпровськ, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення такого зобов'язання.

Більш того, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог Законодавства України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), а саме у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У зв'язку із цим Суд не прийняв до уваги позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлено відповідні доплати та пільги з бюджету і які є чинними, та Закону України про державний бюджет на відповідний рік, положення якого, на думку Уряду України, превалювали як норми спеціального закону. У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Щодо предметної підсудності суд зазначає, що відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 4 КАС України, згідно з якою - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Оскільки у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, послуги з постачання природного газу, Управління виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних цивільних правовідносинах,

Зазначена позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного суду від 22.05.2018 у справі № 927/498/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 838 545,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 356 618,00.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації про стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, площа Щербицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 03192261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул.. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39572642) інфляційні втрати – 3 072 533,80 грн. (три мільйони сімдесят дві тисячі п’ятсот тридцять три грн. 80 коп.), 3% річних – 815 326,18 грн. (вісімсот п'ятнадцять тисяч триста двадцять шість грн. 18 коп.), витрат по сплаті судового збору – 62 927,45 грн. (шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять сім грн. 45 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, площа Щербицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 03192261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39572642) інфляційних втрат у сумі 284 084,20 грн. – відмовити.

Клопотання Відповідача про залучення до справи третіх осіб які не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача, а саме: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації - відхилити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.08.2018

Суддя ОСОБА_4