Рішення № 76104922, 21.08.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2018 р. Справа № 903/374/18

за позовом: Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Любешівагроліс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрія»

про стягнення 126862,80 грн.

Cуддя Шум М.С.

секретар с/з ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ордер від 17.07.2018р.

від відповідача: н/з

Суть спору: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Любешівагроліс» звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрія» про стягнення 126862,80 грн., з них 115413,20 грн. заборгованості, 11449,60 грн. пені. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1 від 13.12.2017р., в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 07.08.2018р. розгляд справи по суті призначено на 21.08.2018р..

Представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задоволити.

Ухвала суду від 07.08.2018р. направлялися відповідачу листом на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45653, Волинська обл., Луцький район, село Чаруків, ВУЛИЦЯ ПЕРШОТРАВНЕВА, будинок 31. Остання була повернення до суду відділенням зв’язку із позначкою «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, -

встановив:

13.12.2017р. між Державним підприємством «Спеціалізованим агропромисловим лісогосподарським підприємством «Любешівагроліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрія» укладено договір №1 купівлі-продажу(далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, продавець зобов’язується продати та передати у власність покупця товар згідно накладної в асортиментів подальшому викладені товар згідно накладних (рахунків) новорічні ялинки (породи сосна), а покупець зобов’язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п.2.1 Договору, одиницею виміру кількості товару приймаються сторонами шт. при цьому товар відпускається в кожному випадку в кількості, що визначається в накладній.

Згідно п.3.1 Договору, загальна вартість товару складає 115413,20 грн..

Згідно п.4.1 Договору, покупець проводить оплату за товар на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Позивачем вказує, що свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, стверджує, що відповідачу передано новорічні ялинки у кількості 2856 штук на загальну суму 115413,20 грн., згідно товарно-транспортних накладних: №3173 від 22.12.2017р. - 1070 штук на суму 42479 грн.; №3175 від 22.12.2017р. - 385 штук на суму 15284,50 грн.; №3176 від 23.12.2017р. - 126 штук на суму 5002,20 грн.; №3177 від 23.12.2017р. - 203 штуки на суму 10089,10 грн.; №3178 від 23.12.2017р. - 50 штук на суму 1985 грн.; №3179 від 23.12.2017р. - 224 штуки на суму 8892,80 грн.; №3181 від 23.12.2017р. - 500 штук на суму 19850 грн.; №3180 від 23.12.2017 - 298 штук на суму 11830,60 грн..

Вказані товарно-транспортні накладні, не приймається судом, як належні та допустимі докази здійснення продажу товару відповідачу, оскільки останні не відповідають вимогам абз.6 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме на них відсутні відмітки відповідача(печатка, підпис) або інші дані, що дають змогу його ідентифікувати у здійсненні господарської операції про отримання товару саме ним.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем не доведено факт продажу та отримання відповідачем товару по Договору, та у зв’язку з чим в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 115413,20 грн. слід відмовити, через необґрунтованість та безпідставність.

Щодо стягнення пені, суд зазначає таке.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позивних вимог в частині стягнення основної заборгованості, підстави для стягнення з відповідача 11449,60 грн. пені також відсутні.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийшов висновку, що право чи інтерес позивача не порушені, у зв’язку з чим відмовляє в позові з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

27.08.2018

Суддя М. С. Шум