Постанова № 76104419, 27.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/12866/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Оксана Миколаївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Губської О.А.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч.4 статті 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу; постанову відповідача серії АР №439408 від 19 вересня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після розмітки п.п. 1.14.2. дод.2 ПДР, яка позначає пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором, відсутня подвійна суцільна лінія горизонтальної розмітки п.п. 34.1.3 дод.2 ПДР, і тому її після світлофора перетнути неможливо. Також позивач зазначив, що проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора, однак в порядку п.п. 16.5, 16.6. ПДР завершив рух через перехрестя, тобто червоний сигнал світлофора ввімкнувся вже після того, як він виїхав на перехрестя.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що із переглянутого диску DVD-R з фрагментами відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського та копій фотокарток з місця вчинення правопорушення встановлено, що автомобіль позивача з увімкненим покажчиком лівого повороту здійснив рух на червоний забороняючий сигнал світлофора і розворот, перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 19 вересня 2017 року інспектором патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірським В. А. відносно позивача винесено постанову серії АР № 439408 в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 19 вересня 2017 року позивач, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив розворот, при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, що поділяє транспортні потоки на дорогах та створив дане правопорушення на забороняючий сигнал світлофора (червоний) на перехресті вулиць О-Де-Бальзака та вул. М. Цветаєвої, чим порушив п.п. 34.1.3 дод. 2 ПДР, п.п. 8.7.3 «е» ПДР.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до п.34.1.3 Правил дорожнього руху, подвійна суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінію перетинати забороняється.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: &?д;…&?м; правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, &?н;…&?м; частини перша, друга і третя статті 122, стаття 126 &?н;…&?м;.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що при притягненні позивача до відповідальності інспектор патрульної служби діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень статті 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення статті 258 КУпАП не розповсюджувалися на статтю 122 КУпАП.

Окрім того, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги статті 258 КУпАП.

Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, статті 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 статті 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

При цьому, положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Так, на підтвердження порушення позивачем ПДР відповідач надав до суду відповідний відеозапис, з якого суд першої інстанції встановив, що автомобіль позивача з увімкненим покажчиком лівого повороту здійснив рух на червоний забороняючий сигнал світлофора і розворот, перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, після чого автомобіль позивача був зупинений інспекторами патрульної поліції.

Натомість, при вивченні диску DVD-R з фрагментами відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського колегією суддів не було чітко встановлено вини позивач, оскільки патрульна машина знаходилася занадто далеко від машини позивача та від відповідного світлофора, тому на відеозаписі не видно, чи дійсно ОСОБА_3 перетнув подвійну суцільну лінію розмітки. Натомість, з наданих доказів вбачається, що позивач проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора та в порядку п.п. 16.5, 16.6. ПДР завершував рух через перехрестя, а червоний сигнал світлофора ввімкнувся вже після того, як він виїхав на перехрестя.

Зважаючи, що судом не встановлено належних доказів, що доводять факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів, на відміну від суду першої інстанції, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною та наявні підстави для її скасування.

Відповідно, апеляційний суд погоджується з висновками скаржника про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. не відповідає вимогами чинного законодавства.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Отже, протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Таким чином при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини справи, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича серії АР №439408 від 19 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 статті 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Губська О.А.