Ухвала суду № 76102152, 23.08.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12668/18

1кс/755/4622/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого слідчого судді Левко В.Б.,

секретар судового засідання Степаненко І.Б.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Боярського П.В.,

захисника Дунь В.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчої Дніпровського УП Головного управління Національної поліції у м. Києві Залуської Ю.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, в рамках кримінального проводження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040007876 від 22 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Залуська Ю.О. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Боярським П.В. звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 22 серпня 2018 року, приблизно о 0 год 30 хв, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, перебували за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 1, де побачили раніше невідомого їм потерпілого ОСОБА_6, який йшов повз будинок.

В цей час, у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та вони обрали об'єктом свого злочинного посягання майно потерпілого, а саме: мобільний телефон марки «Ксіомі», грошові кошти, які знаходилися в кишенях штанів, та срібний ланцюжок, що знаходився на шиї потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_5 почали рухатися назустріч потерпілому. У подальшому, підійшовши до останнього, ОСОБА_5 рукою наніс удар по голові потерпілого, який від останнього втратив рівновагу та впав на землю. В цей час, ОСОБА_2 витягнув з кишень потерпілого майно, а саме: мобільний телефон марки «Ксіомі», вартістю 4 000 грн, грошові кошти в сумі 320 грн, та зірвав срібний ланцюжок, що висів на шиї вартістю 200 грн.

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому майнової шкоди на суму 4 520 грн.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання до 6 років позбавлення волі, тому існують ризики, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вище зазначеним ризикам.

Захисник Дунь В.В. заперечував проти задоволення клопотання з тих підстав, що вказані слідчим у клопотанні ризики не є обґрунтованими, крім того, у підозрюваного є постійне місце проживання та реєстрації у м. Києві. Також захисник звернув увагу суду на необґрунтованість, безпідставність затримання підозрюваного ОСОБА_2, оскільки подія мала місце 22 серпня 2018 року о 0 год 30 хв, а згідно протоколу про затримання особи, підозрювані були затримані в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України, 22 серпня 2018 року о 01 год 00 хв, хоча в протоколі про затримання вказаною підставою затримання є застання особи під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, що не відповідає дійсності, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло близько 30 хв.

Підозрюваний ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання про тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов такого висновку.

За вказаним фактом, 22 серпня 2018 року відомості про вчинення злочину було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 12015100040007876.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного щодо вручення йому копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

22 серпня 2018 року о 01 год 00 хв - ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

22 серпня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, свідчать про наявність обставин, які дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені в клопотанні та містяться у долучених до клопотання документах, зокрема: протоколі огляду місця події від 22 серпня 2018 року, протоколі допиту потерпілого від 22 серпня 2018 року, протоколах допитів свідків від 22 серпня 2018 року, медичній довідці відносно потерпілого ОСОБА_7 наданою Міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги м. Києва.

Твердження захисту про відсутність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_2 через те, що докази, на її посилається обвинувачення є суперечливі, слідчий суддя вважає безпідставним виходячи з такого.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, від 30 серпня 1990 року, п.32, №182, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, що виправдати подальше розслідування або звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88 від 28 жовтня 1994 року. Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального правопорушення.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені в клопотання слідчого дані, з урахуванням долучених до клопотання доказів, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_2 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, і є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою розслідування кримінальної справи на підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання, що повинно підтвердити або розвіяти підозру.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, той факт, що він раніше не судимий, непрацює, має постійне місце проживання в м. Києві, не одружений.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

На момент розгляду даного клопотання доказів про те, що за час проведення досудового розслідування підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, впливав на свідків слідчому судді прокурором надано не було.

Таким чином, слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони обвинувачення щодо обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.

Крім того, прокурором не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_2 буде ухилятись від слідства та суду.

Також при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» (Kharcnenko v. Ukraine) №40107/02 , щодо обов'язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п.80).

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, прокурором доведено обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, вчинити інше кримінальне правопорушення, однак не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України). Така обставина дає підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України терміном на 2 місяці, оскільки такий запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених процесуальних обов'язків.

Щодо доводів скарги захисника про незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_2 поданої у судовому засіданні у порядку ст. 206 КПК України, то слід зазначити таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Як вбачається з даних протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 22 серпня 2018 року, ОСОБА_2 був затриманий 22 серпня 2018 року о 01 год 00 хв в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України, як особа, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Проте, як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, злочинні дії були вчиненні 22 серпня 2018 року о 0 год 30 хв, що свідчить про невірну вказівку причини затримання ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

Згідно ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 був затриманий з порушенням закону, у зв'язку із чим, є підстави для визнання затримання підозрюваного ОСОБА_2 незаконним.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

в задоволенні клопотання слідчої Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Залузької Ю.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1, до 23 жовтня 2018 року та зобов'язати останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого чи суду в межах строку дії цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Заборонити ОСОБА_2, залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1, цілодобово.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 строком до 23 жовтня 2018 року включно, такі обов'язки:

1) не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2) повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

4) здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну.

Визнати затримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, 22 серпня 2018 року о 01 годині 00 хвилин в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 22 серпня 2018 року №12018100040007876 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України незаконним.

Звільнити підозрюваного ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

Роз'яснити ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваної та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Боярського П.В.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Роз'яснити виконавцям, що навмисне невиконання службовою особою ухвали суду або здійснення перешкод їх виконання тягне кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 50 хв 27 серпня 2018 року.

Слідчий суддя: В.Б. Левко