Постанова № 76101093, 27.08.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/22618/17

Провадження № 22-ц/792/1191/18

Категорія: 14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П’єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

розглянув в порядку спрощеного письмового провадження цивільну справу № 686/22618/17 за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Фреш» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2018 року (повне судове рішення складено 21.05.2018 року, суддя Салоїд Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, третя особа ТОВ «Компанія «Фреш» про захист авторських прав шляхом стягнення суми компенсації.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_4 зазначала, що в 2011 році вона створила твір образотворчого мистецтва - картину під назвою «Созерцатель», а в 2012 році - «Город спит». Вказувала, що під час створення зазначених творів нею було вкладено творчу працю, любов, натхнення, переживання та інші емоції. Ці твори підтверджуються підписом позивача на картинах, як це передбачено ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Позивачка вказує, що 06.09.2017 в магазині «Носорог», господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_5 за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 55/1, здійснюється розповсюдження наступного товару: «Зошит офісний», штрих код - 4823089201818; ОСОБА_1: Т-А4-SK-32KL/60g-16333, на лицевій стороні якого протиправно використано твір позивача, а саме: частину картини під назвою «Город спит» (2012 р.); «Зошит офісний», штрих код - 4823089201818; ОСОБА_1: Т-А4-SK-32KL/60g-16332, на лицевій стороні якого протиправно використано твір позивача, а саме: частину картини під назвою «Созерцатель» (2011 р.). Реалізація вказаних товарів підтверджується розрахунковими документами. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_5 компенсацію в розмірі 20 мінімальних заробітних плат 64 000 грн. ( 2 (кількість протиправно використаних творів позивача) х 10 (мінімальних заробітних плат) х 3200 грн. (одна заробітна плата згідно з Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТзОВ «Компанія Фреш».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року позов задоволено частково. Захищено авторські права ОСОБА_4, що порушені ФОП ОСОБА_5 на твори образотворчого мистецтва: картини «Город спит» і «Созерцатель». Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію у сумі 32000 грн. та 640 грн. судового збору, а всього 32640 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТзОВ «Фреш» оскаржило його в апеляційному порядку і просить це рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що судом було залишено поза увагою посилання ТзОВ «Компанія Фреш» на норми пункту 3 розділу 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що призвело до неправильного визначення розміру компенсації. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача саме ФОП ОСОБА_5, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення нею підприємницької діяльності за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 55/1. Крім іншого апелянт також зазначає, що всупереч Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем не було надано розрахункового документа, що підтвердив би факт реалізації та передання йому контрафактного товару і суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту порушення прав позивача.

Відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «Компанія Фреш» до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в 2011 році ОСОБА_4 створила твір образотворчого мистецтва: картину «Созерцатель», а в 2012 році - картину «Город спит», що містять її підпис.

12 вересня 2017 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про реєстрацію авторського права №73811 (а.с. 10).

05.09.2017 року в магазині «Носорог», господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_5 за адресою м. Хмельницький, Львівське шосе, 55/1, було розповсюджено товар, а саме: «Зошит офісний», штрих код - 4823089201818; ОСОБА_1: Т-А4-SK-32KL/60g-16333, на лицевій стороні якого протизаконно використано твір позивача, а саме: частину картини під назвою «Город спит» (2012 р.); «Зошит офісний», штрих код - 4823089201818; ОСОБА_1: Т-А4-SK-32KL/60g-16332, на лицевій стороні якого протиправно використано твір позивача, а саме: частину картини під назвою «Созерцатель» (2011 р.) (а.с. 14-17).

Реалізація вказаних товарів підтверджується матеріалами справи (а.с. 40).

В силу ч. 1 ст. 437 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право виникає з моменту створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

За змістом ст. ст. 440, 441 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме: дозволяти або забороняти, зокрема, розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Як слідує із положень п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами надає йому право дозволяти або забороняти подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав.

За змістом положень ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», у разі порушення авторського права і (або) суміжних прав можливим є одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав.

Відповідно до підпунктів «а», «г» абзацу 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (підпункти «г» абзацу першого частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно виходив із доведеності порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача на твори образотворчого мистецтва, а саме: частини твору «Созерцатель» та «Город спит», що отримують правову охорону нарівні з твором, за відсутності у відповідача правової підстави на використання твору або його окремих частин та при відсутності доказів іншого авторства. Оскільки ОСОБА_4 згоди ФОП «Рущак» на використання та розповсюдження товарів із зображенням творів образотворчого мистецтва, авторські права на які належать їй, не надавала, а відповідачка, здійснивши продаж товарів із зображеннями, автором яких є позивач, порушила її авторські права.

Однак, при визначенні розміру компенсації за порушення авторських прав суд помилково стягнув розмір компенсації лише за один об'єкт авторського права, застосувавши при цьому мінімальну заробітну плату, як розрахункову одиницю.

Так, згідно положень абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону №3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

В силу п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України № 3792-XII Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори образотворчого мистецтва.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два твори, суб'єктом яких заявлений позивач.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України , що викладений у постанові від 11.11.2015 року (справа №3-994гс15).

Тому, враховуючи розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення судова колегія вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 10 мінімальних заробітних плат на користь позивача за кожен з використаних творів.

При визначенні відповідної компенсації, суд виходить з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII.

Так, в силу положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України «Про авторське право і суміжні права» на час прийняття рішення у справі, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Вищенаведеним спростовується твердження позивача про наявність підстав для застосування мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 грн. як розрахункової величини у визначенні суми компенсації, що підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи розрахункову величину розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1600 грн. та з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності судова колегія вважає, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки компенсація за порушення авторських прав останньої у сумі 32000 грн. (16000х2).

А тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Фреш» про наявність підстав для застосування розрахункової величини у розмірі 1600 грн. для визначення суми компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просила стягнути з відповідача кошти на суму 64000 грн. Позовні вимоги задоволено частково та на користь позивача з відповідача стягнуто кошти у сумі 32000 грн., що становить 50% від заявлених вимог (32000х100:64000). Позивачем при пред'явленні позову сплачено 640 грн. Тому, на користь ОСОБА_4 з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 320 грн. (640х50%).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фреш» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) 32 000 грн. та судовий збір в розмірі 320 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П’єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк