Рішення № 7610079, 18.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 11/2065 (2/510) За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" с. Старий Майдан Червоноармійського району Житомирської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТОН ХЛІБ" м. Хмельницький

про стягнення 160696грн.09коп.

Суддя

за участю представників сторін:

від позивача Васинчук М.П. - представник за довіреністю від 20.10.2009р.

від відповідача не з’явився

Позивач - СВК „Маяк” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –ТОВ „Етон-Хліб” 449688грн.39коп. заборгованості, що утворився через неналежне виконання умов договорів купівлі-продажу №10 та №11 від 22.05.2009р., з яких 142137грн.50коп. сума основного боргу та 307550грн.89коп. пеня.

Ухвалою господарського суду від 11 листопада 2009 року порушено провадження у справі №11/2065(2/510). Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 142137грн.50коп., штрафні санкції в сумі 16789,58грн., (з яких 12133,29 грн. за користування чужими коштами, 1729,97 грн. за прострочення платежу (3% річних) та 2926,32 грн. нарахування боргу з індексом інфляції), а також збитки, завданні невиконанням зобов'язань в сумі 1769,01 грн.

17 грудня 2009 р. представниками обох сторін в судовому засіданні подано суду для затвердження письмову мирову угоду від 17.12.2009р., на суму 160696,09грн., при умові, що відповідач здійснить частину оплати в день підписання мирової угоди, а решту до 31 березня 2010 р.

По справі оголошувалася перерва для надання можливості відповідачу здійснити перший платіж.

Доказів виконання боржником умов мирової угоди сторонами суду не надано, в зв’язку з чим її затвердження судом не здійснено.

В судовому засіданні 18.01.2010р. представником позивача в порядку ст.. 22 ГПК України, подано заяву про уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 163956грн.41коп. заборгованості, з яких 142137, 50 грн. сума основного боргу, 1729,97грн. –3% річних, 2926,32грн. –інфляційні та 17162,62грн. –пеня станом на 18.01.2010р.

Дане уточнення судом розглянуте та приймається.

Предметом спору необхідно визначити стягнення 163956грн.41коп.

Крім цього, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати на оплату юридичної допомоги адвокату за підготовку позовних матеріалів та ведення справи в судовому засіданні в розмірі 10% суми основного боргу, або 14230 грн., що підтверджується квитанцією про оплату.

Також позивачем подано заяву, в якій просить в забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти або майно відповідача в межах суми позову, допустивши рішення в цій частині до негайного виконання.

Свої вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідач своєю поведінкою в ході розгляду справи довів про ухилення від виконання договірних зобов’язань, не виконано умов мирової угоди.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 18.01.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22 травня 2009 року між ТОВ "Етон хліб" (покупець) та СВК „Маяк” (продавець) укладено договори купівлі-продажу за №10 та №11, у відповідності до умов яких позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти зерно пшениці в кількості 40 тонн по ціні 900грн. за одну тонну та зерно жита в кількості 180тонн по ціні 850грн. за одну тонну.

Передача товару здійснюється з моменту дати оформлення видаткової і податкової накладної.

На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято насіння пшениці в кількості 39,47тонн на загальну суму 35523грн., підтвердженням чого є накладна №140 від 22.05.2009р. та довіреність на отримання товару серії ЯЖП №665295 від 22.05.2009р. та зерно жита на суму 151614,50грн., підтвердженням чого є накладні №141 від 23.05.2009р., №152 від 13.06.2009р. та №153 від 16.06.2009р. та довіреність на отримання товару серії ЯЖП №665292 від 12.06.2009р.

Згідно п.2.3 договору №10 покупець розраховується за отриманий товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 банківських днів, а за договором №11 –на протязі 14 банківських днів.

Свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, в результаті чого станом на 10.10.2009р. за ним рахувалася заборгованість в сумі 142137,50грн.

Згідно п. 5.2 договору, за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного в розділі 2.3. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% за кожний день прострочки платежу.

На підставі цього позивачем нараховано до стягнення з відповідача 17162,62грн. – пені станом на 18.01.2010р. та у відповідності до ст.. 625 ЦК України - 1729,97грн. –3% річних та 2926,32грн. –інфляційних.

На момент слухання справи в суді докази зменшення заборгованість відповідачем відсутні.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На виконання умов укладеного 22 травня 2009 року між ТОВ "Етон хліб" та СВК „Маяк” договорів купівлі-продажу за №10 та №11, позивачем передано, а відповідачем прийнято насіння пшениці в кількості 39,47тонн на загальну суму 35523грн., підтвердженням чого є накладна №140 від 22.05.2009р. та довіреність на отримання товару серії ЯЖП №665295 від 22.05.2009р. та зерно жита на суму 151614,50грн., підтвердженням чого є накладні №141 від 23.05.2009р., №152 від 13.06.2009р. та №153 від 16.06.2009р. та довіреність на отримання товару серії ЯЖП №665292 від 12.06.2009р.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, в результаті станом на момент винесення рішення за ним рахується заборгованість в сумі 142137,50грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за порушення зобов’язання відповідачем нараховано до стягнення 1729,97грн. –3% річних та 2926,32грн. –інфляційних.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивачем нараховано до стягнення пеню згідно накладної №140 від 22.05.2009р. за період з 06.06.2009р. по 22.06.2009р. в сумі 327,26грн., згідно накладної №141 від 23.05.2009р. за період з 12.06.2009р. по 18.11.2009р. в сумі 4270,97грн., згідно накладної №152 від 13.06.2009р. за період з 03.07.2009р. по 18.11.2009р. в сумі 3819,38грн. та згідно накладної №153 від 16.06.2009р. за період з 07.07.2009р. по 18.11.2009р. в сумі 3715,68грн.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги в частині нарахування пені та донараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочки станом на 18.01.2010р., яка становить на його думку 17162,62грн.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши правильність нарахування суми пені вважає за необхідне, враховуючи норми ст.. 232 ГК України, її зменшити, оскільки задоволенню підлягає пеня в сумі 15129,61грн, а саме:

- згідно накладної №140 від 22.05.2009р. за період з 06.06.2009р. по 22.06.2009р. в сумі 327,26грн.,

-          згідно накладної №141 від 23.05.2009р. за період з 12.06.2009р. по 10.12.2009р. в сумі 4841,27грн.,

-          згідно накладної №152 від 13.06.2009р. за період з 03.07.2009р. по 30.12.2009р. в сумі 4976,55грн.

-          згідно накладної №153 від 16.06.2009р. за період з 07.07.2009р. по 03.01.2010р. в сумі 4984,53грн.

Крім цього, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати на оплату юридичної допомоги адвокату за підготовку позовних матеріалів та ведення справи в судовому засіданні в розмірі 10% суми основного боргу, або 14230 грн., що підтверджується квитанцією про оплату.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 48 Кодексу встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача в межах суми позову, допустивши рішення в цій частині до негайного виконання, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, оскільки статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, відповідно до п.3 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-05/611 (із подальшими змінами), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем, в даному випадку, не надано суду жодних обґрунтувань щодо вимог вжиття заходів забезпечення позову, належних переконливих доказів, які б свідчили те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а врешті вимог –задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов сільськогосподарського виробничого кооперативу „Маяк” с.Старий Майдан Червоноармійського району Житомирської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Етон-Хліб" м. Хмельницький про стягнення 163956грн.41коп. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Етон-Хліб" (м. Хмельницький, вул.. Достоєвського, 43, код 35478743) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „Маяк” (с.Старий Майдан Червоноармійського району Житомирської області, вул.. Леніна, 7, код 03744474) заборгованість в розмірі 161923грн.40коп.(сто шістдесят одна тисяча дев’ятсот двадцять три грн.. 40 коп.), (з яких 142137,50грн. сума основного боргу, 15129,61грн. –пеня, 1729,97грн. –3% річних та 2926,32грн. –інфляційні), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 1619грн.23коп., 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 14230грн.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовити.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірники:

1- позивачу,

2- відповідачу,

3- до справи.