Постанова № 76099729, 21.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8432/17Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/789/739/18 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 52

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Хома М. В., Костів О. З.,

за участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та сторін - представників Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради - Мелех О.І., Хоркавої К.І. відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/8432/17 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року, ухваленого суддею Чорною В.Г., повний текст якого складений 04 червня 2018 року, у цивільній справі за позовом Органу опіки і піклування - виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

в липні 2017 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що малолітні діти перебувають на обліку служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради з 13 квітня 2016 року, у зв'язку із ухилянням матері від виконання батьківських обов'язків. Відповідно до висновку "Про негайне відібрання та влаштування малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2", затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №308 від 13 квітня 2016 року вирішено відібрати від ОСОБА_3 і влаштувати малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 04 червня 2015 року в КУТОР "Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини" в зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків батьками малолітніх, що призвело до виникнення обставин, які реально загрожують життю та здоров'ю дітей. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №170 від 13 березня 2017 року було продовжено термін перебування дітей в даному закладі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року №607/4188/16-ц відібрано даних дітей від відповідачки без позбавлення батьківських прав, оскільки існує реальна загроза для життя та здоров'я дітей. Згідно з інформацією КУТОРУ №18 від 12 січня 2017 року, №180 від 21 квітня 2017 року та №18 від 22 червня 2017 року мати дітей лише двічі відвідувала їх у закладі. Також, з моменту відібрання дітей, відповідачка жодного разу не зверталася в службу у справах неповнолітніх та дітей чи в суд щодо повернення їй дітей, тому дані факти свідчать про те, що ОСОБА_3 не має наміру повернути дітей. Більше того, остання не працює, не має постійного місця проживання, зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя і згідно з інформації ТВП ГУНП в Тернопільській області №4971/24/8 від 21 березня 2017 року, встановлено, що за період з 2016-2017 років на ОСОБА_3 складено більше 30 протоколів за вчинення адміністративних порушень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2017 року цивільну справу №607/8432/17 за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини, про позбавлення батьківських прав - передано на розгляд Зборівському районному суду Тернопільської області, оскільки справа не підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог Органу опіки і піклування - виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, 1991 року народження, відносно неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та роз'яснено, що в разі ухиляння від обов'язку по вихованню дітей вона може бути позбавлена батьківських прав.

На позивача - ОСОБА_5 опіки та піклування виконавчий комітет Тернопільської міської ради покладено контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року справа №607/8432/17 - скасувати та ухвалити нове, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано всіх обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд поверхнево підійшов до розгляду даної справи, неналежно дослідив усі докази по справі, в т.ч. і письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, який взагалі не досліджувався судом першої інстанції. Крім цього, оскаржуваним рішенням покладено контроль на орган опіки та піклування за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_3, однак, чинним законодавством не передбачено такого механізму як здійснення контролю органом опіки та піклування. Судом першої інстанції не враховано, що з часу прийняття рішення про відібрання дітей, жодного разу відповідач не зверталась у службу в справах дітей та до суду щодо повернення їй на виховання доньок і не відвідувала дітей у будинку дитини, за винятком одного разу, проте в цей день знаходилися в стані алкогольного сп'яніння і лікуючий лікар, в своїй присутності, дозволив побачити дітей на декілька хвилин. По зазначеному відповідачем місцю проживання ні відповідач, ні діти не зареєстровані. Відповідач ОСОБА_3 органом опіки і піклування неодноразово попереджалася про відповідальність за ухиляння від виконання батьківських обов'язків, однак на це не реагувала. За період з 2016 по 2017 рік ОСОБА_3 більше 30 раз притягувалася до адмінвідповідальності.

У судовому засіданні представники виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування - Мелех О.І. та Хоркава К.І. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи до уваги пояснення відповідачки, яка визнала свої помилки та зобов'язується приділяти більше уваги дітям, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до переконання, що в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у задоволенні позову відмовити, попередивши ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується і вважає його таким, що не відповідає зібраним по справі доказам.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

В абзаці 2 пункту 16 Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 "Савіни проти України" в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" (Scozzari &a. ; Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (mutatis mutandis, справа "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, пункт 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, пункт 72, від 26 жовтня 2006 року; "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, пункт 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, пункт 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, пункт 68, від 21 вересня 2006 року).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі" (Schultz v. Poland), N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини" (Remmo and Uzunkaya v. Germany), N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки" (Polasek v. Czech Republic), N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини.

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

З огляду на вказану правову позицію та принципи проголошені Європейським судом з прав людини, можна зробити висновок, що для розлучення дитини з батьками (з позбавленням батьківських прав або без такого) суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків, 5) обов'язкове слухання показань самих дітей.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

26 лютого 2016 року рішенням Комісії з питань захисту прав дитини №76 попереджено ОСОБА_3 про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків стосовно малолітніх доньок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо старшої неповнолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки ОСОБА_3 свідомо ухилялася від виконання своїх обов'язків.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року відібрано малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, без позбавлення батьківських прав в зв'язку з тим, що існувала реальна загроза для їх життя та здоров'я, оскільки мати залишила дітей на тривалий час, місце її перебування було невідоме, малолітні госпіталізовані в лікувальну установу в тяжкому стані та знаходилися на лікуванні без супроводу дорослих, не мають належних житлово-побутових умов для проживання, розвитку та виховання, стан здоров'я їх незадовільний.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в селі Тустоголови Зборівського району Тернопільської області, на користь дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які перебувають на утриманні та вихованні комунальної комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини", аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) гривень, щомісячно, починаючи з 19 квітня 2016 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 9-11).

З квітня 2016 року по червень 2017 року, тобто з моменту відібрання дітей по день звернення органу опіки та піклування до суду, відповідач жодного разу не навідувалася до дітей та не зверталася в службу у справах неповнолітніх і дітей, а також до суду щодо повернення їй на виховання дітей, тому не заслуговують на увагу доводи відповідачки щодо визнання нею своїх помилок та зобов'язання приділяти більше уваги дітям.

Службою у справах неповнолітніх і дітей Тернопільської міської ради неодноразово проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_3 щодо неналежного нею виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4, необхідності створення для них належних умов для проживання та виховання дітей, про що складалися відповідні акти.

Однак, проведена робота не дала жодного позитивного результату.

З актів обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_3 вбачається, що у будинку по АДРЕСА_1 відключене газопостачання, не має електропостачання, відсутнє водопостачання. Будинок знаходиться в аварійному стані, туалет є на подвір'ї, у напівзруйнованому стані. Санітарно-гігієнічні умови незадовільні.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини № 181 від 23.06.2017р. визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки матір свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язки щодо догляду та утримання малолітніх дітей.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 533 від 2 серпня 2017 року, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; доручено службі у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради підготувати позовну заяву про позбавлення батьківських прав та разом з даним висновком направити до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для вирішення питання по суті (а.с. 129).

Висновок органу опіки та піклування є достатнім і переконливо мотивованим.

За період з 2016 року по теперішній час ОСОБА_3 більше 30 раз притягувалася до адміністративної відповідальності, в т.ч. за вчинення насильства в сім"ї, придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення (а.с.12-13).

Крім цього, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, позбавлено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також вирішено позов щодо стягнення аліментів на користь дітей (а.с. 52-54).

Як зазначила ОСОБА_3 про те, що вона проживає разом із ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, і хоче там проживати з малолітніми дітьми і надалі.

Думка дітей судом не з'ясовувалася, оскільки дітям на час розгляду справи було відповідно 3 і 2 роки.

Однак, як вбачається з інформації Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини, що в 2018 році мати дітей ОСОБА_3 у травні та червні навідувалася до дітей, які на контакт з матір'ю йшли лише за допомогою педагогічного персоналу, при цьому не охоче спілкуючись.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 слід позбавити батьківських прав щодо малолітніх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, існують справжні небезпечні умови для життя та здоров'я дітей, вжиття тимчасових проміжних заходів (неодноразові профілактичні бесіди, попередження, відібрання дітей) не дали позитивних результатів і таке втручання у демократичному суспільстві у сімейне життя є виправданим і пропорційним з огляду на те, що цього нагально потребують інтереси дітей, які у віці 1 та 2 роки на тривалий час були залишені матір'ю, у тяжкому стані госпіталізовані в лікувальну установу, де знаходилися на лікуванні без супроводу дорослих і в подальшому мати не виявляла до дітей материнського піклування, що саме по собі поставило під загрозу життя та здоров'я малолітніх. Така поведінка матері відносно своїх дітей дає підстави вважати у її неспроможності виконувати свої природні батьківські обов'язки і свідчить про ризик неналежного виховання дітей.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування слід задовольнити, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, відносно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування звільнений від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на рахунок держави судовий збір у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень (1 600 (одна тисяча шістсот) гривень * 150%).

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування - задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов виконавчого комітету Тернопільської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, відносно дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2, орган видачі - 6117, дата оформлення - 12 жовтня 2017 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на рахунок держави судовий збір у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи