Постанова № 76099716, 22.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1265/18Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/753/18 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Панькевич Т.І.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/1265/18 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 березня 2018 року (головуючий суддя Сливка Л.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитною лінією №005-19551-071013 в розмірі 40257,64 гривень.

В обґрунтування вимог зазначив, що 07 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та ОСОБА_2 шляхом акцептування Банком пропозиції Клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви №005-19551-071013, зі встановлення ліміту Кредитної лінії у розмірі 40000 гривень. Банк виконав взяті на себе зобов"язання, відкривши відповідачу картковий рахунок НОМЕР_2. Відповідач скористався кредитною лінією, але не виконує належним чином зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку із чим станом на 29 листопада 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 40257,64 гривень, яка складається із: простроченого заборгованості по тілу кредиту - 33415,42 гривень; заборгованості за відсотками за користування грошовими коштами в розмірі 6842,22 гривень.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01014, вул. Дружби Народів, 38, м. Київ, ЄДРПОУ 34047020, рахунок отримувача 32078115901026, МФО 300001) заборгованість за Кредитною лінією в розмірі 40257,64 (сорок тисяч двісті п'ятдесят сім) гривень 64 копійок, яка складається із: 33415,42 гривень простроченої заборгованості по тілу кредиту; 6842,22 гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01014, вул. Дружби Народів, 38, м. Київ, ЄДРПОУ 34047020, рахунок отримувача 32078115901026, МФО 300001) судовий збір у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд справу розглянув у відсутності відповідача, не повідомленого про час і місце розгляду справи. Сума заборгованості за кредитним договором, яка зазначена в розрахунку банку є завищеною. Судом не дано належної оцінки тому факту, що сам по собі розрахунок заборгованості не є підтвердження боргу перед банком. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, саме виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій клієнтом, як то зняття коштів і банківських рахунків так і внесення коштів на банківські рахунки в погашення кредиту, відсотків та інше.

З урахуванням вищевикладеного, суд, як належний доказ підтвердження видачі кредиту та погашення заборгованості позичальника, з метою встановлення фактичної заборгованості за кредитом, мав витребувати від банку банківську виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 в національній валюті України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача ПАТ "Дельта Банк" будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з"явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до умов заяви №005-19551-071013 від 07 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та ОСОБА_2 уклали кредитну угоду шляхом акцептування Банком пропозиції клієнта.

Згідно з п.п. 2.1.; 2.2.; частини 1 Договору, позивач відкриває відповідачеві картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 2.3 частини 2 Договору, Банк встановлює ліміт Кредитної лінії у розмірі 40000 гривень.

Згідно до вимог п. 2.4 Договору строк дії ліміту кредитної лінії - 364 дні.

Пунктом 2.1 частини 3 Договору передбачено, що моментом прийняття (акцепту) Банком пропозиції, щодо укладення Договору, а отже моментом укладання Договору на умовах, описаних в Пропозиції та Правилах, вважатиметься дата відкриття Банком рахунку.

Згідно із п. 2.4 частини 3 договору. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4 частини 2 пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонам у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції.

Пунктом 2.5 Частини 3 Договору стверджується, що ОСОБА_2 до підписання Пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування Рахунку (у формі встановлення Кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 29 листопада 2017 року у відповідача ОСОБА_2 утворилася заборгованість в розмірі 40257,64 гривень, яка складається із: 33415,42 гривень простроченого тіла кредиту; 6842,22 гривень - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 заборгував позивачу 40257,64 гривень.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням встановлених обставин та зазначених норм права суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач, отримавши у позивача згідно договору кредитні кошти, прострочив умови договору по їх поверненню, чим порушив права позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що стягнута судом сума заборгованості є завищеною, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

За вимогами ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження обставини щодо невідповідності стягнутої судом суми заборгованості дійсній сумі боргу відповідачем не надано жодного із передбачених законом доказів. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача у скарзі, що розрахунок ціни позову, на який зіслався суд при визначенні розміру заборгованості, не є належним доказом, оскільки із наявного у справі розрахунку ціни позову (ас.3), вбачається що даний письмовий документ містить інформацію щодо предмета доказування, що узгоджується із вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно чого належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 7 статті 81 ЦПК встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд збирає докази, коли має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи іхніх прав та виконанні обов"язків щодо доказів.

З огляду на положення даної норми права, твердження у скарзі, що суд мав обов"язок витребувати від банку банківську виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 в національній валюті України, без зазначення обставин недобросовісності учасника справи при поданні доказів, є необгрунтовані.

Не заслуговують на увагу й доводи скарги щодо розгляду справи у відсутності відповідача, не повідомленого про розгляд справи, оскільки згідно матеріалів справи відповідача було повідомлено про розгляд справи за адресою його місця проживання.

Повно і всебічно з"ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що права позивача є порушені і підлягають захисту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв"язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи