Постанова № 76099167, 23.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №573/2501/17

Номер провадження 22-ц/788/1127/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Прокуратура Сумської області, Сумський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в складі судді Кліщ О.В., ухвалене у м. Білопілля,

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третьої особи - Сумської місцевої прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового слідства - слідчим відділом Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області та слідчим відділом Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та просив відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України грошових коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 в сумі 500 000 грн. та витрат за надання юридичної допомоги в сумі 8 000 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що з 21 квітня 2011 року по 29 грудня 2014 року він незаконно перебував під слідством і судом, загальна тривалість перебування становить 44 місяці та 8 днів, внаслідок чого зазнав моральних страждань.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 170 000 грн. та 8 000 грн. на відшкодування майнової шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові витрати компенсовано за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому зазначає, що станом на момент відкриття провадження у справі ні Державна казначейська служба України як самостійний суб'єкт правовідносин, ні його працівники не вчиняли по відношенню до позивача жодних протиправних дій, що могли б порушити його законні права та інтереси, а також призвести до заподіяння останньому матеріальної і моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Прокуратура Сумської області, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 8 000 грн. на відшкодування майнової шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та змінити рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 170 000 грн., зменшивши розмір шкоди.

При цьому вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 000 грн. за надані послуги із юридичної допомоги задоволені судом першої інстанції безпідставно.

Зазначає, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Проте, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до органів досудового розслідування та винесення відповідної постанови, що виключає підстави для стягнення цих коштів за рішенням суду у зв'язку з недодержанням встановленої чинним законодавством процедури відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних органів.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу Прокуратури Сумської області, в якому просив апеляційну скаргу на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2018 року залишити без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області подало відзив на апеляційні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, в якому просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянтів Вортоломея М.Ф., Сіренко І.С., позивача ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2, представника УМВС України в Сумській області - Литвиненка А.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2011 року старшим слідчим СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал була порушена у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та невстановленої особи кримінальна справа № 11280517 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України згідно постанови від 21.04.2011 року, якою встановлено, що в період часу з 15:00 год. по 15:30 год. 16.04.2011 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою, перебуваючи в магазині ІНФОРМАЦІЯ_7, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, маючи вільний доступ з корисливих мотивів вчинили крадіжку грошей в сумі 8 150 грн., які належать ОСОБА_7, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на заявлену суму 8 150 грн. Та в цей же день, 21.04.2011 року, ОСОБА_1 була вручена копія постанови про порушення кримінальної справи (т. 1, а.с. 1- 2 кримінальної справи).

17 травня 2011 року старшим слідчим СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал була порушена у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та невстановленої особи кримінальна справа № 11280517/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України згідно постанови від 17.05.2011 року. Та через день, 19.05.2011 року, ОСОБА_1 була вручена копія постанови про порушення кримінальної справи (т. 1, а.с. 4, 4-а кримінальної справи).

Постановою старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал від 17.05.2011 року кримінальні справи № 11280517 та № 11280517/2 були об'єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер № 11280517 (т. 1, а.с. 5).

Постановою старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал від 20.05.2011 року було виділено із кримінальної справи № 11280517 в окреме провадження кримінальну справу відносно невстановленої особи, яка за попередньою змовою з ОСОБА_1 вчинили крадіжку грошей ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 6).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2011 року задоволено подання старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 53 - 54).

Згідно протоколу обшуку від 28.04.2011 року за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучено з підставки для взуття в прихожій кімнаті черевики (одна пара) чорного кольору 41 розміру, більше нічого не вилучалось (т. 1, а.с. 56).

Вищевказані черевики після проведення їх огляду, згідно протоколу огляду від 18.05.2011 року, були постановою про виключення предметів з переліку речових доказів від 20 травня 2011 року виключені з переліку речових доказів по кримінальній справі № 11280517 та віддані ОСОБА_1 під зберігальну розписку (т. 1, а.с. 57 - 61).

Органами досудового розслідування були допитані свідки, в тому числі працівники СМПО ім. Фрунзе, де на той час працював ОСОБА_1, а також його односельці, дружина, мати, дитячий інфекціоніст СМДКЛ «Св. Зінаїди», які підтвердили, що 16 квітня 2011 року дійсно донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, була виписана разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_9, із інфекційного відділення № 3 дитячої лікарні, що розташована в м. Суми по вул. Дзержинського, де знаходилася на лікуванні з 11.04.2011 року по 16.04.2011 року з вадою серця - вродженим пороком серця та що дитину разом з матір'ю з лікарні забирав ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 100 - 115).

21 квітня 2011 року, о 16 годині 45 хвилин, у приміщенні СВ Зарічного РВ СМУ ОСОБА_1 був затриманий згідно протоколу від 21.04.2011 року старшим слідчим СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал відповідно до ст. 115 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960, як підозрюваний в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України. Підставою затримання ОСОБА_1 стало те, що очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказали на дану особу, що саме він вчинив злочин (т. 1, а.с. 128 - 129).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 було продовжено строк затримання до 10 діб (т. 1, а.с. 132).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 було продовжено строк затримання до 15 діб (т. 1, а.с. 133).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2011 року було відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповала про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту та обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд (т. 1, а.с. 134).

29 квітня 2011 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що підтверджується постановою про притягнення в якості обвинуваченого від 29.04.2011 року та він був допитаний як обвинувачений в цей же день пояснив, що даного злочину він не вчиняв (т. 1, а.с. 156 - 160).

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповала від 10 травня 2011 року було допущено до участі в кримінальній справі адвоката ОСОБА_2, який пред'явив договір на участь по даній кримінальній справі на захист ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 163 - 166).

20 травня 2011 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України, що підтверджується постановою про притягнення в якості обвинуваченого від 20.05.2011 року та він був допитаний як обвинувачений в цей же день за участю захисника ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 174 - 178).

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 лютого 2005 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 353 КК України і йому на підставі ст. 70 КК України було призначено покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки без конфіскації майна. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання відраховано з 24 січня 2005 року. Зараховано в строк відбуття покарання строк знаходження ОСОБА_1 під вартою з 26.11.2004 року по 29.11.2004 року, тобто три дні (т. 1, а.с. 179 - 181).

Постановою місцевого Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2006 року замінено ОСОБА_1 невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 лютого 2005 року, 1 рік 10 місяців 23 дні обмеження волі на 1 рік 10 місяців 23 дні виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави щомісячно (т. 1, а.с. 183).

Згідно довідки Конотопського ВЦ-130 від 02 січня 2007 року ОСОБА_1 був звільнений по постанові Конотопського м/р суду Сумської області від 25.12.2006 року згідно ст. 82 КК України, невідбутий строк 1 рік 10 місяців 23 дні обмеження волі замінено на 1 рік 10 місяців 23 дні виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави щомісячно (т. 1, а.с. 185 - 186).

Згідно довідки Державної податкової адміністрації в Сумській області від 11.05.2011 року № 04/129 ОСОБА_1, 1977 року народження, дійсно проходив службу на посадах начальницького складу податкової міліції ДПА в Сумській області з 01 листопада 1999 року по 01 лютого 2002 року. Наказом ДПА в Сумській області від 01.02.02 № 25-О звільнений з податкової міліції за ст. 64 п.п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т. 1, а.с. 194).

Відповідно до постанови про накладення арешту на майно від 21.05.2011 року старшим слідчим СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал було накладено арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 202).

Відповідно до протоколу від 21.05.2011 року було встановлено відсутність майна, на яке може бути накладений арешт (т. 1, а.с. 203).

Згідно постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2011 року постановлено звільнити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за здійснення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та ст. 353 КК України (представлялися співробітниками податкової міліції й викрадали кошти у продавців магазинів м. Харкова та м. Ахтирка Сумської області) у зв'язку з набуттям законної сили Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 185 КК України та ст. 353 КК України провадженням закрито. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_10, та ОСОБА_11- утримання під вартою - скасовано та звільнено останніх з під варти в залі суду негайно (т. 2, а.с. 46-50).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22.02.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України направлено прокурору Зарічного району м. Суми для організації проведення додаткового розслідування (т. 2, а.с. 95 - 96).

Відповідно до ухвали колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2012 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 22.02.2012 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в цей же суд іншому судді (т. 2, а.с. 139 - 141).

Постановою заступника голови Апеляційного суду Сумської області від 18.06.2012 року було задоволено подання старшого слідчого СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал про зняття інформації з каналів зв'язку з зазначенням місць розташування базових станцій, в зоні яких перебували телефони з абонентськими номерами, належними ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_12(т. 2, а.с. 163).

Згідно запиту судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.08.2012 року на ім'я керівника Сумської філії ПрАТ «МТС Україна» щодо того, що із роздруківок телефонних розмов абонента НОМЕР_1, який належить ОСОБА_9, вбачається, що 16.04.2011 року о 16 год. 36 хв. 05 сек. вона перебувала в зоні дії вежі, розташованої в с. Синяк Білопільського району, а о 16 год. 37 хв. 27 сек. вона перебувала в зоні дії вежі, розташованої в м. Білопілля, по вул. 1-го Травня, 15(?) Із показань учасників процесу вбачається, що абоненти не перебували, ані в м. Білопілля, ані в с.Синяк Білопільського району Сумської області. Між названими населеними пунктами є досить значна відстань, тому просимо роз'яснити, чи є спроможним з технічної точки зору пояснення абонентів про їх перебування саме у с. Вири Білопільського району (т. 2, а.с. 192).

На вищевказаний запит директором Северного ТУ ПрАТ «МТС Україна» 16.08.2012 року суду була надана відповідь про те, що на момент часу, вказаного в листі, у цьому населеному пункті можна було дзвонити через базові станції (БС). Крім них, на території с. Вири теоретично можна було дзвонити і через наступні БС: с. Річки, Білопільського району; смт. Жовтневе, Білопільського району; смт.Улянівка, Білопільського району. На даний момент побудована нова БС (запущена в кінці 2011 року) за адресою: Сумська обл., Білопільський р-он, с. Білани і якщо вона в роботі, дзвінки на території с. Вири в першу чергу проходять через неї, але зберігається можливість і дзвонити через старі БС (т. 2, а.с. 193).

Згідно постанови Зарічного районного суду м.Суми від 15 листопада 2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України за клопотанням прокурора про повернення справ для проведення додаткового розслідування, оскільки при дослідженні доказів в суді свідки обвинувачення - колишні продавці магазину ІНФОРМАЦІЯ_7 пояснили, що невпевнені в тому, що ОСОБА_1 є саме тією особою, яка 16 квітня 2011 року приходила до магазину ІНФОРМАЦІЯ_7 та заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7, представившись працівником податкової інспекції, та крім того, свідки вказали, що в матеріалах кримінальної справи маються фотокартки 2 осіб (ОСОБА_10 та ОСОБА_11), які були засуджені та відбували покарання у м. Харків та які дуже схожі на осіб, причетних до крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_7 Та свідки зазначили, що підсудний менше схожий обличчям на рисовані зображення осіб, що 16.04.2011 року приходили до магазину ІНФОРМАЦІЯ_7, ніж ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Також слідчим не усунуті протиріччя в поясненнях свідків та не вжиті належні та повні заходи по встановленню усіх осіб, які причетні до вчинення цього злочину. Не приймалося процесуальне рішення щодо можливої причетності однієї із продавців магазину до скоєння крадіжки. Жодна із продавців чітко не могли пояснити, що саме за посвідчення було їм пред'явлено та яку саме посаду займала особа, що пред'явила посвідчення слідчим не вказано, яке саме звання (спеціальне, військове тощо) було самовільно присвоєно, тому кримінальну справу направлено прокурору м. Суми для організації проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений без змін - підписка про невиїзд (т. 2, а.с. 242 - 243).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013200440006150 вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України за фабулою: «У період часу з 15:00 год. до 15:30 год. 16.04.2011 року, невстановлені особи, перебуваючи у магазині АДРЕСА_2, маючи вільний доступ з корисливих мотивів вчинили крадіжку грошей в сумі 8 150 грн., які належать ОСОБА_7, чим спричинили останньому матеріальної шкоди», внесені до ЄРДР 10.09.2013 року (т. 3, а.с. 2).

Постановою про перекваліфікацію злочину від 24.12.2013 року старший слідчий СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал постановив перекваліфікувати дії невстановлених осіб зі ст. 185 ч. 2 КК України на ст. 162 ч. 1 КК України (т. 3, а.с. 16 - 18).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013200440006150 вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України за фабулою: «У період часу з 15:00 год. до 15:30 год. 16.04.2011 року, невстановлені особи незаконно проникли до приміщення АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_7, внесені до ЄРДР 10 вересня 2013 року (т. 3, а.с. 19).

Постановою про закриття кримінального провадження від 25 грудня 2013 року старший прокурор прокуратури м. Суми постановив: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200440006150 від 10.09.2013 року закрити на підставі п. 7 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (т. 3, а.с. 20,21).

Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 09.09.2014 року в.о. прокурора м. Суми постанову старшого прокурора прокуратури м. Суми від 25.12.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013200440006150 від 10.09.2013 року скасував як незаконну, матеріали направлено начальнику Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області для організації подальшого досудового розслідування (т. 3, а.с. 23).

В результаті надання старшим слідчим СВ Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал доручення у порядку ст. 40 КПК України на проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення місцезнаходження осіб, які можуть бути причетними до вчинення даного злочину, а саме: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 та запросити їх до СВ СМВ для проведення слідчих дій, зібрати на вказаних осіб всі характеризуючі дані, а саме: вимогу на судимість, адресні справки, витяг з армору, дані про перетин кордону даних осіб, паспортні дані, зазначені доручення не виконані (т. 3, а.с. 8, 10, 13, 24, 26).

20 грудня 2014 року постановою старшого слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області О.І. Шаповал матеріали відносно ОСОБА_1 в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 353 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200440006150 від 10.09.2013 року за заявою ОСОБА_7 закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень (т. 3, а.с. 35 - 40).

У вищевказаній постанові зазначено, що притягнутий до кримінальної відповідальності та допитаний як обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінуємих йому злочинах, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 353 ч. 1 КК України не визнав з самого початку слідства та пояснював, що 16.04.2011 року біля 14:00 год. разом з братом ОСОБА_12 забирав дружину з донькою з лікарні, яка розташована в м. Суми на вул. Дзержинського. Також пояснив, що його в той час бачив завідувач відділення. Після цього вони всі поїхали в с. Вири, Білопільського району Сумської області. Приїхали туди приблизно в 15:20 год. там його бачили в цей час сусіди та родичі. Також він пояснив, що злочинів він не вчиняв, що вході повторного досудового розслідування не здобуто доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення ним інкримінованих злочинів за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 353 КК України, а тому матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 3, а.с. 35 - 40).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом в період з 21.04.2011 року по 29.12.2014 року, тобто 44 місяці та 8 днів.

Рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та суду, у період з 21.04.2011 року по 29.12.2014 року, позивач зазнав душевних страждань, що виразились у погіршенні його відносин з оточуючими людьми, а також інших негативних наслідках морального характеру, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим завдано йому моральну шкоду, на відшкодування якої визначено суму у розмірі 170 000 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн., сплачені ним в рамках кримінального провадження за надання йому адвокатом юридичної допомоги.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Як передбачено п. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (п. п. 4, 5 ст. 3 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 13 вказаного Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата з січня 2018 року становить 3723 грн.

З урахуванням викладеного, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував незаконно під слідством і судом з 21.04.2011 року по 29.12. 2014 року, тобто 44 місяці та 8 днів, тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 164 772 грн. 72 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 170 000 грн., враховуючи при цьому глибину фізичних та моральних страждань позивача у цей період та виходячи з засад розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Сумської області про те, що судом у спірних правовідносинах не застосовано п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, є безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачено спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в який зміни Законом від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII щодо розміру відшкодування моральної шкоди не внесені та, відповідно до положень якого, розмір моральної шкоди розраховується з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, у справі, яка переглядається, предметом позову є відшкодування моральної шкоди, а не заробітної плати чи інших виплат, як це зазначено у «Прикінцевих та перехідних положеннях» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, у зв'язку з чим при визначенні розміру моральної шкоди суд правильно виходив з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Але враховуючи, що резолютивна частина рішення суду щодо вирішення даних вимог викладена не у відповідності із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» вона підлягає зміні згідно ст. 376 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) зокрема суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

ОСОБА_1 не заперечував, що він не звертався до слідчих органів із заявою про відшкодування даних витрат.

Отже, чинним законодавством передбачено, що вирішення питання про відшкодування громадянину коштів, витрачених у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги в кримінальній справі віднесено до компетенції відповідних органів, а не суду.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що справа в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому рішення суду в частині вирішення даних вимог підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо даних вимог - закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційних скарг Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області необхідно компенсувати останнім за рахунок держави судовий збір у розмірі 960 грн. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення щодо даних вимог в наступній редакції.

Стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 170 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Прокуратура Сумської області, Сумський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про відшкодування матеріальної шкоди закрити.

Компенсувати Прокуратурі Сумської області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 960 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 960 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : С.Г.Хвостик

О.І. Собина