Постанова № 76098565, 14.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3322/18

Номер справи місцевого суду: 522/17164/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Гірняк Л.А.

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури - задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 12670 грн. 37 коп. та моральну (немайиову) шкоду в розмірі 234 026 грн. 60 коп., завдані незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна казначейська служба України подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Заступник прокурора Одеської області, також подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року змінити, зменшивши суму відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

У відзивах на апеляційні скарги, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом № 195-к від 02.08.1999 року ОСОБА_2 був призначений на посаду інспектора у Чорноморській регіональній митниці ДМСУ.

Наказом № 216-к від 30.04.2008 року ОСОБА_2 був переведений до Південної митниці ДМСУ та починаючи з 21.04.2009 року працював на посаді виконуючого обов'язки начальника, а згодом, з 26.05.2009 року, на посаді начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної Митниці ДМСУ. Зазначене підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2

17.03.2010 року ОСОБА_2 було затримано в службовому кабінеті та обвинувачено в тому, що він нібито вимагав хабар у гр. ОСОБА_4 за безперешкодне митне оформлення в найкоротші строки автомобілів гр. ОСОБА_4, про що старшим слідчим прокуратури Одеської області Бойко А.Г. складено протокол затримання підозрюваного.

22.03.2010 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення по кримінальній справі № 051201000078 та на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області Бойко А.Г.

ОСОБА_2 було відсторонено від займаної посади наказом Південної митниці № 211-к від 06.04.2010 року.

Згодом, наказом Південної митниці ДМСУ № 427-к від 17.06.2010 року ОСОБА_2 з 17.06.2010 року було звільнено з займаної посади начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці.

21.11.2011 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, була повернута прокурору Одеської області для організації та проведення додаткового досудового слідства.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року у справі № 1519/11664/2012 ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за частиною 3 статті 368 КК України, визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні злочину

Судом також скасовано запобіжний захід у вигляд/ підписки про невиїзд ОСОБА_2, скасовано постанову слідчого від 14.05.2010 року про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2 та на автомобіль марки «Хюндай Санта Фе» 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Також, Малиновським районним судом м. Одеси 28.12.2015 року в справі № 1519/11664/2012 під час судового розгляду кримінальної справи було встановлено ряд протиріч і винесено окрему постанову, зміст якої слід довести до відома до прокурора Одеської області і начальника Управління СБУ в Одеської області для вживання відповідних заходів.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2015 року залишено без змін.

Незаконне затримання та незаконне порушення кримінальної справи завдали позивачу моральної шкоди у виді тривалих негативних психоемоційних переживань, змін у функціонуванні, що супроводжувалось почуттями безпорадності, відчаю, обурення, приниженої честі та гідності, страху за своє життя та здоров'я, що призвелодо постійних головних болів та безсоння.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та доведеним, а тому позивач має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 22 березня 2010 року по 26 квітня 2016 року (включно), тобто 6 років 1 місяць 4 дні.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, порядок та розмір сум відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду регулює Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.

Відповідно до ч. 2, 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У ч. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляд справи.

В п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодавцю: актів України» від 06 грудня 2016 року зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 гри.

Однак, як вбачається зі змісту даної норми закону, вона розповсюджується саме на ті правовідносини, коли мінімальна заробітна, плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат, що передбачені в ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

У даному випадку йде мова не про здійснення позивачу виплати, а про відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, тобто між сторонами виникли. деліктн\ правовідносини, на які вищезазначена норма не розповсюджується.

Колегія суддів погоджується з висновками районними суду, що саме з цим пов'язано те, що до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, та суду,» відповідних змін не було внесено, і тому розмір моральної шкоди визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 3200 грн.

Громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Тому, судом першої інстанції відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016р., згідно до якої мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 року у місячному розмірі становить 3200 грн., вірно визначено суму моральної шкоди у розмірі 234 026 грн. 60 коп., виходячи з розрахунку за період, який ОСОБА_2 перебував під слідством та судом (6 років 1 місяць 4 дні).

Обґрунтовуючи стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, суд першої інстанції також вірно розрахував її в сумі 11555,37 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, матеріалами справи встановлено, що саме у зв'язку із незаконим затриманням та незаконним порушення кримінальної справи, позивачу завдано моральної шкоди у виді тривалих негативних психоемоційних переживань, змін у функціонуванні, що супроводжувалось почуттями безпорадності, відчаю, обурення, приниженої честі та гідності, страху за своє життя та здоров'я, наслідком чого були постійні головні болі та безсоння.

У зв'язку із цим, ОСОБА_2 був вимушений звернутися до Міської лікарні № 5 та до Неврологічного відділення. П В № 10, де йому було проведено обстеження та призначено лікування на загальну суму 11555,37 грн., що підтверджується зібраними матеріалами справи.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.04.2014 року ТОВ «ВЕНГО МЕДІА», наданої позивачем за письмовий переклад з англійської мови на російську матеріалів кримінальної справи, вартість перекладу становить 1115,00 гри.

За встановлених судом обставин, розмір матеріальної та моральної шкоди, завдавної ОСОБА_2 є доведеним і судом першої інстанції його було вірно встановлено.

Що стосується доводів апелянта Державної казначейської служби України про те, що Казначейство не є належним відповідачем по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Однак, в ст. 43 БК України закріплено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 4 Положення).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. В ст. 25 БК України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Тому покладаючи відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на державу, суд лише зобов'язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

Доводи апеляційних скарг Державної казначейської служби України та заступника прокурора Одеської області про зменшення та неправильне визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди виходив з того, що відшкодування моральної шкоди не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом та визначив суму відшкодування в мінімальному розмірі, передбаченому законом, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також неможливо погодитись з доводами апелянтів щодо зменшення розміру матеріальної шкоди, оскільки такий розмір було визначено виходячи з письмово наданих документів позивача і є доведеними.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на переоцінці тих доказів, що у встановленому порядку подавалися учасниками справи та всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджувалися судом першої інстанції. Суд першої інстанції надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, таку і кожному доказу, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу. До суду апеляційної інстанції докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, не подавалися. Апеляційним судом не встановлено й виняткових випадків неможливості подання учасниками справи доказів до суду першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно зі ст.375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22.08.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк