Ухвала суду № 76097814, 27.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/9629/18 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д.В.

Провадження № 11-сс/790/1326/18 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенко Я.В.,

суддів - Цілюрик В.П. та Бездітко В.М.,

секретаря - Леськів Е.П.,

за участю прокурора - Гєрцик Г.,

захисника - Євстігнєєва В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУГП в Харківській області підполковника поліції Іщенко Ю.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 жовтня 2018 року.

Визначено розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків в розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 55 230 грн. 00 коп., після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з під варти з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, терміном на два місяці.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУГП в Харківській області, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 (а.с.51-52).

В клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що ОСОБА_3, раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, у результаті протиправних дій 06 червня 2018 року, приблизно о 12 годині заволодів майном, а саме мобільним телефоном, потерпілого ОСОБА_4, спричинивши останньому майнову шкоду, згідно висновку товарознавчої експертизи №17288 від 25.07.2018 р., на суму 2488,50 гривень.

Крім того, 08.07.2018 року переслідуючи корисливі цілі, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, розуміючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, шляхом вільного доступу, ОСОБА_3 у групі разом з невстановленою особою, викрали майно, що належить ОСОБА_5 а саме: телевізор торгової марки «BRAVIS», який потерпілий придбав за 6999 грн.

Крім того, 6 серпня 2018, приблизно о 12 годині, ОСОБА_3 у результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 заволодів майном потерпілого ОСОБА_6, а саме мобільний телефон торгової марки «Meizu M5S 16 Gb», на суму 3799 гривень, після чого з місця злочину зник, звернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3, 9 серпня 2018 року, приблизно о 17 годині, знаходячись біля будинку № 50-а, розташованого по пр. Науки у м. Харкові, помітив у раніше незнайомого йому ОСОБА_7 2004р.н. мобільний телефон торгової марки «хіаоті redmi 4х», і маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довіри, розуміючи суспільно небезпечвні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, діючи повторно, попросив ОСОБА_7 дати йому мобільний телефон з метою комусь зателефонувати, пообіцявши, що через деякий час поверне мобільний телефон, на що ОСОБА_7 дав йому свій мобільний телефон. ОСОБА_3, отримавши мобільний телефон від ОСОБА_7 і заздалегідь знаючи, що зверне, добутий шляхом зловживання довіри мобільний телефон торгової марки «хіаоmі redmi 4х», на свою користь, з місця пригоди став відходити. Однак, дії ОСОБА_3 були помічені ОСОБА_7, який став його переслідувати. Наздогнавши ОСОБА_3, ОСОБА_7 став вимагати повернути викрадене у нього майно, але ОСОБА_3, реально усвідомлюючи, що його дії були помічені, проте не бажаючи повертати викрадене майно, маючи раптово виниклий умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, діючи повторно, застосовуючи насильство не небезпечне для життя і здоров'я, спробував зникнути з місця злочину та вжив всі належні, на думку підозрюваного, заходи для цього. Однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, з причин, які не залежали від його волі, так як ОСОБА_7 вдалося відібрати належне йому майно.

В ході відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_3 намагався заволодіти майном, яке належало матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 вартістю 4400 гривень (а.с.1-2).

13.08.2018 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_3 згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України було вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, винним визнав себе повністю (а.с.1-4).

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Першотравенськ Дніпропетровської області, громадянин України, не одружений, не працюючий, із середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий:

17.03.2016 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за

ст.ст.185, ч.ч.1,2, 190 ч.2, 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

19.09.2016 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.2, ст.190 ч.2 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

2.12.2016у Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.2,

ст.190 ч.2 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

18.12.2017 року до Ленінського районного суду м.Харкова спрямовано обвинувальний акт за

ч.2 ст.190 КК України.

Крім того слідчим зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами доказами, а саме: протоколами, заявами, показаннями свідків копії яких містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилались на повторне вчинення кримінального правопорушення та тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_3, проти власності, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, що є підставою вважати існування наявністі ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення (а.с.1-4).

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, ч.3 ст.185 КК України та вважав встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 182, 183 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначив розмір застави, який вважав достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, а саме 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, слідчим суддею зазначено, що враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється; враховуючи особу підозрюваного, який раніше вже притягувався до відповідальності за вчинення корисливих злочинів, не працює, не одружений, постійно змінює місця проживання, суд першої інстанції вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обрав для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с.51-52).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат Євстігнєєв В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 16.08.218 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Іщенко Ю.В. про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12018220480002360 від 19.06.2018 року та обрати відносно ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме особисте зобов'язання.

Апеляційну скаргу захисник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та вимогам КПК України, а обраний захід є занадто суворим і невідповідним суспільній небезпеці кримінального правопорушення, що фактично скоїв підозрюваний.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, захисника Євстігнєєва В.Г., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти неї, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо вагомості наявних доказів про вчинення

кримінальних правопорушень ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, та ті факти, що ОСОБА_3 офіційно ніде не працює, не має постійного доходу, відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за корисливі злочини, останній раз: 18.12.2017 року до Ленінського районного суду м.Харкова спрямовано обвинувальний акт за ч.2 ст.190 КК України та знову скоїв нове кримінальне правопорушення та може вчинити нове кримінальне правопорушення, що свідчить про доведеність обґрунтованої підозри існування ризику п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри пред'явленої ОСОБА_3 та наявності ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення є неспроможними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aим; 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою.

На цій стадії досудового розслідування доводи апеляції захисника не є визначальними для висновків щодо безперечної причетності підозрюваного до інкримінованого злочину та потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р.- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aпі; 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 177,178,182,183,193 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ст.182 КПК України розмір застави визначається саме слідчим суддею, судом з урахуванням кримінального правопорушення і межі розміру застави чітко регламентовані ч.5 ст.182 КПК України.

Більш того, ч.3 ст.183 КПК України чітко регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом.

Слідчим суддею з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення та вкрай негативної репутації підозрюваного, вірно визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та зазначено, що застава у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 55230 грн. 00 коп. може забезпечити виконання підозрюваним на час досудового розслідування та судового розгляду покладених на нього обов'язків.

Крім того, слідчим суддею виконано вимоги ч.1 ст.194 КПК України.

Зазначена, в судовому засіданні захисником, наявність у підозрюваного постійного місця прожиття та мешкання зі своїми дідусем та бабусею похилого віку, неофіційного працевлаштування вірність висновків слідчого судді не спростовує.

Ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Судова колегія зазначає, що всі інші питання, в тому числі винності чи не винності ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, а також питання відносності та допустимості доказів і вірності кваліфікації скоєного, вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу захисника Євстігнєєва В.Г. - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року, щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування до 14 жовтня 2018 року включно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: