Постанова № 76097770, 28.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 621/2953/17

Провадження № 22-ц/790/3698/18

28 серпня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі- Харківська товарна біржа,

ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4

на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року (суддя Бібік О.В.)

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської товарної біржі, ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

встановив:

У грудні 2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати договір купівлі-продажу нерухомості Н5-118 від 24.06.1997 року 2/5 часток житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,06 га, в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області, укладений на Харківській товарній біржі між покупцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 - дійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24.06.2017 року мати позивача - ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу Н5-118, згідно умов якого стала власником 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,06 га, в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області. Зазначений договір був укладений на Харківській товарної біржі та посвідчений, зокрема, підписами продавця, покупця та Президентом Харківської товарної біржі. Вказані вище 2/5 частини житлового будинку продані за 2169,20 гривень, що повністю відповідало діючим на той час цінам на нерухомість. ОСОБА_5 сплатила за вказані 2/5 частини житлового будинку та прийняла їх, зокрема, шляхом проживання в будинку. 25.12.2002 мати позивача зареєструвала нерухомість в Зміївському БТІ Харківської області, що свідчить про відсутність оспорювання вказаного вище договору купівлі-продажу Н5-118.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після її смерті відкрилась спадщина і ОСОБА_1, як одна із спадкоємців, звернулась до нотаріуса за отриманням Свідоцтва про право на спадщину за законом, у його видачі було відмовлено у зв'язку із відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу Н5-118 та роз'яснено право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Заочним рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11.04.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову є всі підстави.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 24.06.1997 року між ОСОБА_2 та матір'ю позивачки - ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомості Н5-118. За вказаним договором ОСОБА_2, від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_3, який діяв через брокера брокерської контори № 203 ОСОБА_6, і ОСОБА_5, діяла через брокера брокерської контори № 203 ОСОБА_7, уклали даний Договір на Харківській товарній біржі про продаж 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,06 га, в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області за 2169 грн. 20 коп. (а.с. 22).

Рішенням ХХІХ сесії Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області VII скликання від 17.08.2017 № 523-VII домоволодінню, яке складається з 2-х житлових будинків та господарських будівель і споруд і рахується за померлими ОСОБА_8 (3/5 частини) та ОСОБА_5 (2/5 частини) присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Вказані 2/5 частини житлового будинку, розташованого в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області, зареєстровано 25.12.2002 року у КП «Зміївське БТІ» за ОСОБА_5 в реєстр. Книзі № 1 за реєстр. № 10 (а.с. 22, 24, 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 4, 44-45, 46-47).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору.

Проте погодитися з таким висновком судова колегія не може.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомості майна Н5-118 від 24.06.1997 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_5

Отримавши державну реєстрацію в КП «Зміївське БТІ» права власності на 2/5 частини житлового будинку, розташованого в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області, яку ОСОБА_5 придбала за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.06.1997 року Н5-118, держава цим самим визнала право власності позивача на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України "Про товарну біржу" в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Тому в цьому контексті не має підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна Н5-118 від 24.06.1997 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 купила 2/5 частини житлового будинку, розташованого в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України "Про товарну біржу", не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна Н5-118 від 24.06.1997 року, оформленого в Харківській товарній біржі дійсним.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення, серед іншого є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, що призвели до невірного вирішення питання по суті.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Харківської товарної біржі, ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомості Н5-118 від 24.06.1997 року 2/5 часток житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,06 га в с. Першотравневе Зміївського району Харківської області, укладений на Харківській товарній біржі між покупцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_2, в особі ОСОБА_3, дійсним.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2018 року

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко