Рішення № 76097443, 27.08.2018, Харківський районний суд Харківської області

27.08.2018

Справа № 635/1589/18

Провадження № 2/635/1644/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

третя особа: Циркунівська сільська рада

Харківського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві власності. Відповідач не проживає у спірному будинку з 2013 року, його утриманням не займається, комунальні послуги не сплачує, особистих речей не залишила, спільне господарство з позивачем не веде, добровільно відповідач не знялася з реєстраційного обліку. Позивач не має можливості сплачувати за відповідача комунальні послуги, вважає, що його права власника порушені, отже змушений звернутися до суду з даним позовом.

28 березня 2018 року було надано запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

03 квітня 2018 року з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області направлена відповідь, яка була отримана судом 05.04.2018р. щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2, згідно якої остання зареєстрована за адресою зазначеною позивачем.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року провадження по справі відкрито, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 24 травня 2018 року о 10 год. 00 хв.

Заперечення на позовну заяву від відповідача у встановлений законом строк і порядок до Харківського районного суду Харківської області не надходило.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час, дату та місце слухання справи повідомлялася належним чином рекомендованою кореспонденцією, тож справа розглядається за її відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника ради та просив вирішити питання на розсуд суду.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

На підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року по цивільній справі № 635/6250/16-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 81,90кв.м., житловою площею 52,00кв.м., з надвірними спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначене рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року по цивільній справі № 635/6250/16-ц зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2018.

Згідно довідки № 174 від 22.02.2018р. виданою Циркунівською сільською радою в житловому будинку АДРЕСА_1, крім позивача зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня дружина); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (син);.ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (син); ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (син).

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року у справі № 635/549/15-ц шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, на момент ухвалення рішення судом встановлено, що сторони проживають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть.

Актами, складеними 12 квітня 2016 року, 26 листопада 2017 року, 21 лютого 2018 року та 15 серпня 2018 року депутатом Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області Ігнатовим М.В. за участю сусідів, підтверджується факт не проживання відповідача за місцем реєстрації.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. ст. 316, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Право на користування жилим приміщенням членів сім'ї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Статтею першою Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини (Європейська конвенція з прав людини) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду по правам людини справа «Маркс (MARCKX) проти Бельгії» від 13.06.1979р. в пункті 63 стосовно статті першої Протоколу першого Європейської конвенції з прав людини зазначено, що визнаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном стаття перша по своїй суті є гарантом права власності.

Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі ст. ст. 76, 77, 78-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку виклав у своїй Постанові Верховний Суд України у справі № 6-158цс14 від 05.11.2014р., що відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до відповідних спірних правовідносин, відповідно до якої, право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-709цс16.

Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, з огляду на те, що позивач правомірно набув у власність житловий будинок, відповідач зареєстрована, але не проживає в будинку та не веде з власником житла спільне господарство, не є членом сім'ї позивача, договір найму житла між сторонами не укладався, суд вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням зазначеного будинку і позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 05.04.1999р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 16.04.1999р., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, права користування житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 05.04.1999р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 16.04.1999р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;

Третя особа -Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ: 04396685, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кірова, 26.

Суддя Н.М. Токарєва