Рішення № 7609705, 11.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.10                                                                                 Справа № 4/148

Розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ

до Комунального підприємства "Старобільськтепло" , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 32552 грн. 12 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Чорній І.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Силенко О.Ю., довіреність № 18/01-01-10 від 01.01.10.

від відповідача –Кобиляцька О.В., довіреність № 1 від 01.01.10.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за матеріали у сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7028 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 1199 грн. 91 коп., пені у сумі 1083 грн. 02 коп., штрафу у сумі 1520 грн. 00 коп. за договором купівлі–продажу від 28.10.2007 № 14/1.

Представником позивача у судовому засіданні 11.01.2010р. подано заяву про уточнення позовних вимог від 11.12.2009 р. № 15/42-17-249, якою в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за передані йому у власність, відповідно до договору купівлі-продажу від 24.01.2008 р.№ 7/1 матеріали в сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційні нарахування у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., пеню у сумі 11 грн. 94 коп., штраф у сумі 1520 грн. 42 коп.

Представником позивача заяву про уточнення позовних вимог у судовому засіданні підтримав.

Вказана заява про уточнення позовних вимог №15/42-17-249 від 11.12.09, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як таке, що не суперечить ст. 22 ГПК України, та приймається як заява про зменшення позовних вимог. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., пені у сумі 11 грн. 94 коп., штрафу у сумі 1520 грн. 42 коп.

Представник відповідача відгуком на позовну заяву від 01.12.2009р. № 328 та від 15.12.2009 р. № 350, проти позову заперечує, зокрема посилаючись на те, що позивачем до основної заборгованості зараховані суми за накладними, які оформлені не належним чином, договір підписаний не уповноваженою особою, оскільки доручення надане підприємством-позивачем директору філії не надає останньому права укладати договори «Про закупівлю матеріалів»та «Надання послуг».

Представник відповідача надав до суду клопотання, зданого до суду 11.012010, яким просить суд зменшити, в порядку ст. 83 ГПК України, розмір неустойки, яка позивачем заявлена до стягнення, обґрунтовуючи це тим, що підприємство відповідача є комунальним та неприбутковим.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

встановив:

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про: стягнення з відповідача заборгованості за передані йому у власність, відповідно до договору купівлі-продажу від 24.01.2008 року № 7/1 матеріали в сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., пені у сумі 11 грн. 94 коп., штрафу у сумі 1520 грн. 42 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід вважати: вимоги про з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., пені у сумі 11 грн. 94 коп., штрафу у сумі 1520 грн. 42 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами по справі 28.10.2007р. укладено договір купівлі- продажу № 14/1 (надалі -Договір), відповідно до якого позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) матеріали та запасні частини відповідно до специфікацій, яка є невід’ємною частиною договору, а відповідач прийняти та оплатити даний товар згідно накладної.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, сума договору складає 29900 грн. 00 коп. Сума договору включає в себе ПДВ на суму.

Відповідно до п. 4.1. договору, відповідач здійснює оплату за передані йому у власність матеріали та запасні частини протягом 10 банківських днів після його отримання.

За порушення термінів виконання зобов’язань уплати пені в розмірі 0,1 % від вартості товарів, по яким допущено прострочене виконання зобов’язань за кожний день прострочки, а за наявності простроченого виконання зобов’язань більш як на 30 днів –додатково сплатити штраф в розмірі 7 % від суми прострочки. При поставці неякісного чи не укомплектованого товару з постачальника стягується штраф в розмірі 20 % від суми неякісного чи не укомплектованого товару (п. 5.2 Договору).

Позивачем на виконання умов договору, за накладними від 12.12.2007 № 87, від 14.12.2007 № 88, від 17.12.2007 № 89, від 18.12.2007 № 90, у власність відповідача передано майно на загальну суму 21841 грн. 37 коп.

Відповідач в порушення умов договору оплату у повному обсязі за отриманий товар не здійснив, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 21720 грн. 17 коп.

Позивач 27.07.2009р. звернувся до відповідача із претензією № 15/42-17-124 про сплату заборгованості та нарахованого індексу інфляції, 3 % річних та пені. Відповідач листом від 19.07.2009 р. № 193 претензійні вимоги позивача не визнав, заборгованість не сплатив.

Позивач 13.11.2009р. звернувся до суду із позовом, яким з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 24.01.2008р. № 7/1 в сумі 21720 грн. 17 коп., нараховані, в порядку ст. 625 ЦК України, за період з 13.12.2007 по 01.11.2009 інфляційні нарахування у сумі 7210 грн. 44 коп. та 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., та нараховані, відповідно до п. 5.2 Договору, за період з 13.12.2007 по 13.06.2008 пеню у сумі 11 грн. 94 коп., та штраф у сумі 1520 грн. 42 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд визнати правочин (договір купівлі–продажу від 28.10.2007 № 14/1) недійним, обґрунтовуючи це тим, що договір підписаний не уповноваженою особою, оскільки доручення надане підприємством-позивачем директору філії не надає останньому права укладати договори «Про закупівлю матеріалів»та «Надання послуг», та з інших підстав, викладених у відзиві.

Відповідач просить суд зменшити, в порядку ст. 83 ГПК України, розмір неустойки, яка позивачем заявлена до стягнення, обґрунтовуючи це тим, що підприємство –відповідач є комунальним та неприбутковим.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача викладених у відзиві на позовну заяву судом не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не підтверджені документально.

Як свідчать матеріали справи, згідно умов договору купівлі- продажу № 14/128.10.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач виконав умови договору у повному обсязі, передав у власність відповідачу товар, але відповідач умови п. 4.1 Договору не виконав, не провів у повному обсязі оплату за отриманий від позивача товар, у зв’язку з цим виникла заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 21720 грн. 17 коп., матеріалами справи підтверджена поставка товару, в тому числі вказану позивачем суму і відповідачем зазначені доводи не спростовуються.

Судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті отриманого відповідно до договору купівлі-продажу від 28.10.2007р. №14/1 від позивача товару.

У зв’язку із простроченням відповідачем виконання зобов’язання позивачем, відповідно до ст.625 ЦК УКраїни, обґрунтовано нараховані інфляційні втрати у сумі 7210 грн. 44 коп. за період з 13.12.2007 по 01.11.2009, 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп. за період з 13.12.2007 по 01.11.2009 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за передані йому у власність, відповідно до договору купівлі-продажу від 24.01.2008 року № 7/1 товар в сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційних нарахувань у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., пені у сумі 11 грн. 94 коп. ,підтверджені матеріалами справи, нараховані позивачем обґрунтовано, та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого до стягнення штрафу у сумі 1520 грн. 42 коп., суд вирішив наступне.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Сума штрафу 1520 грн. 42 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) , нарахована позивачем обґрунтовано, яку суд зменшує на підставі п.3 ст.83 ГПК України до 760 грн. 21 коп., оскільки відповідач є комунальним та неприбутковим.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Сума пені у розмірі 11 грн. 94 коп. за період з 13.12.07 по 13.06.08 нарахована позивачем не обґрунтовано, оскільки умовами п. 5.2 договору не передбачений кінцевий термін виконання зобов’язання щодо нарахування пені та її нарахування відповідачу не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11 грн. 94 коп. за період з 13.12.07 по 13.06.08 тому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Доводи відповідача стосовно недійсності спірного договору, у зв’язку із підписанням, особою, яка на думку відповідача не мала на це повноважень, оскільки доручення надане позивачем директору філії не надає останньому права укладати договори «Про закупівлю матеріалів»та «Надання послуг», суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що відповідно до загального правила закріпленого ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором (передав у власність відповідача товар) виконав, тобто прийняв договір до виконання.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем (зменшення розміру позовних вимог).

У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представників судового процесу була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Надмірно сплачене позивачем за платіжним дорученням № 6008 від 11.11.2009 року державне мито в сумі 00 грн. 48 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241,510,526,530,610,625 ЦК України, ст. ст. 173,193 ГК України, ст.ст. 22,44,49, 82,п.3 ст.83,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Старобільськтепло", юридична адреса: м. Старобільськ, Старобільський район, Луганська область, квартал Ватутіна,14-б, ідентифікаційний код 34962239, на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ, квартал Восточний, 22, ідентифікаційний код 03340529, заборгованість у сумі 21720 грн. 17 коп., інфляційні нарахування у сумі 7210 грн. 44 коп., 3 % річних у сумі 1225 грн. 81 коп., штраф у сумі 760 грн. 21 коп., державне мито у сумі 316 грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229 грн. 74 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Луганському обласному комунальному спеціалізованому теплозабезпечуючому підприємству "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ, квартал Восточний, 22, ідентифікаційний код 03340529, надмірно сплачене державне мито у сумі 00 грн. 48 коп. за платіжним дорученням № 6008 від 11.11.2009.

Дане рішення, завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області, є підставою для повернення державного мита .

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –18.01.2009

Суддя                                                                                           Г.М. Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева