
Номер справи 611/722/18
Номер провадження 1-кп/623/257/2018
У Х В А Л А
іменем України
28 серпня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів:
головуючого судді Герцова О.М., судді: Гуренка М.О., судді: Одарюка М.П.
при секретарі Бобриш М.С.,
за участю прокурора Ткаченко О.В.,
захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на ризики, встановлені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора.
Потерпілий у справі ОСОБА_4 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
28 серпня 2018 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_3 закінчується.
У відповідності до вимог ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, окрім іншого, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення, у тому числі, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу не зменшились. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченим ОСОБА_5 винним, а саме від 7 до 12 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.
Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких ще не проведено.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При продовженні запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що перебування ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_3 у місцях несвободи.
Таким чином, на підставі викладеного, суд обґрунтовано вважає, що є об'єктивно наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та з метою запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, підстав для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні судом не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 та ймовірну можливість продовження обвинуваченому протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.
Керуючись ст. 28, 177, 178, 314, 315, 369-372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк» проти України, «Харченко проти України», «Летельє проти Франції», суд -
УХВАЛИВ:
Розгляд справи відкласти та призначити підготовче судове засідання по кримінальному провадженню № 12018220200000168 від 27 травня 2018 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на 11 годину 00 хвилин 02 жовтня 2018 року.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах Харківської установи виконання покарань №27 продовжити на 60 діб, тобто до 26 жовтня 2018 року включно.
У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.
Головуючий суддя: О.М.Герцов
Суддя: М.О.Гуренко
Суддя: М.П.Одарюк
Судове рішення № 76096642, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області було прийнято 28.08.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 611/722/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: