Ухвала суду № 76095650, 22.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3122/18 Номер провадження 11-кп/786/934/18Головуючий у 1-й інстанції Обревко Л. О. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

Категорія: ч. 2 ст. 186; т.з.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Рябішина А.О.,

суддів: Гонтар А.А., Герасименко В.М.,

з секретарем - Журою Н.Л.,

за участю прокурора - Савчука М.Є.

захисника - Радзинської Я.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2018 року по кримінальному провадженню № 12018170090001196 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Кременчука, українки, громадянки України, освіта неповна середня, не одруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-

у с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 червня 2018 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 71,72 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20.12.2017 року та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту фактичного затримання.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, особисте зобов'язання, залишено без змін.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 2250грн. та моральну шкоду в сумі 2500 грн.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_3, 15.04.2018 року близько 14-30 години перебуваючи з потерпілою ОСОБА_4 на сходинковому марші між 1-м та 2-м поверхами під'їзду № 2 будинку 10 по проспекту Лесі Українки м. Кременчука, умисно, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, зірвала сережки з вух потерпілої, чим заподіяла ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на правому та лівому вухах, синця та саден на тильній поверхні лівої кисті, синців на лівій щоці з переходом на виличну ділянку, та в проекції кута нижньої щелепи зліва, яка згідно висновку судово-медичної експертизи №394 від 24.04.2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після заволодіння золотими сережками потерпілої ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, майном потерпілої розпорядилась на власний розсуд, чим завдала матеріального збитку на суму 2250 грн.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подали

Обвинувачена ОСОБА_3 у принесеній апеляції просить вирок суду змінити та враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність пом'якшуючих, призначити менш суворе покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з наведених в ній підстав. При цьому пояснила, що обвинувачена належним чином повідомлена про день та час слухання справи про що вона довідалась шляхом особистого спілкування із нею.

Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення апеляції.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить копія рапорту начальника відділення поліції №2 Кременчуцького ВП та зазначено захисником в судовому засіданні , а тому, враховуюч , що в апеляції, яка є предметом розгляду не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої, колегія суддів, керуючись ч. 4 ст. 405 КПК України вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Мотиви суду

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, висновки суду щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України ґрунтуються на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах і ніким з учасників процесу не оскаржуються. При цьому, за погодженням сторін кримінального провадження судом не досліджувалися докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та справа була розглянута в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Не перевіряються зазначені обставини і колегією суддів апеляційного суду відповідно до вимог статті 404 КПК України.

Доводи апеляції обвинуваченої про невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через його суворість, колегія суддів вважає непереконливими.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.

Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами . Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, призначаючи обвинуваченій покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу винної, яка раніше судима, не працює , посередньо характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку в лікаря-нарколога, обставини, що пом'якшують покарання , якими суд визнав щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що його обтяжують та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі строком на 4 роки з реальним його відбуванням.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що конкретний строк покарання було призначено у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України.

Правильно, на думку колегії суддів, призначено покарання за сукупністю вироків за правилами статей 71, 72 КК України та до повного відбуття обвинуваченій призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

При цьому, невідбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.12.2017 року було приєднано частково, а не повністю, що також свідчіть про відсутність підстав вважати, що покарання обвинуваченій за оскарженим вироком призначено занадто суворе.

Обґрунтовано місцевим судом і рішення про недоцільність призначення ОСОБА_3 більш м'якого покарання , зважаючи на її особу та відношення до вчиненого.

Так , ОСОБА_3 маючи досить молодий вік , неодноразово судима, проте жодного разу їй не призначалося покарання у виді позбавлення волі , даний злочин вчинила в період іспитового строку, що свідчить про неї як про особу, яка вперто не бажає ставати на шлях виправлення та більше не заслуговує на прояв довіри держави до неї при призначенні покарання у формі застосування пільг, передбачених Законом про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вважає, що вищеперелічені дані про особу обвинуваченої, виключають можливість застосування до неї статті 69 КК України, оскільки врахування позитивних даних про собу є однією із обов"язкових умов при призначенні покарання за правилами цієї статті.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів , як нею так і іншими особами.

Підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим через його суворість, як про це наголошується в апеляції обвинуваченої, та призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено санкцією статті, колегія суддів не знаходить.

Усі обставини, на які в апеляції посилається обвинувачена, в повній мірі враховані судом.

Судове рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Водночас, в ході апеляційного розгляду була встановлена помилка, допущена місцевим судом при зазначенні відомостей про особу обвинуваченої, а саме: помилково вказано про наявність у ОСОБА_3 судимості за вироком Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 15.11.2010 року за ст. 309 ч. 1 КК України.

Наявність вказаної судимості не підтверджено матеріалами кримінального провадження, зокрема довідкою про наявність судимостей ( а.м.к.п. 41) та не може відповідати дійсності ще й з огляду на вік засудженої, яка є ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на дату ухвалення цього вироку.

Тому, виходячи з приписів ч.2 ст.404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення із вступної частини вироку суду вказівку про наявність у обвинуваченої ОСОБА_3 вказаної судимості.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України , колегія суддів апеляційного суду,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2018 року щодо неї - без змін.

Відповідно до положень ч.2 ст.404 КПК України виключити з вступної частини вироку суду вказівку про наявність судимості у обвинуваченої ОСОБА_3 15.11.2010 року Крюківським райсудом м. Кременчука Полтавської області за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту проголошення , а особою яка перебуває під вартою - у той же самий строк з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

__ ______ ______

Рябішин А.О. Герасименко В.М. Гонтар А.А.