Вирок № 76094948, 28.08.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4538/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Овідіопольский районний суд Одеської області у складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

за участю прокурорів Тактарова Р.Р., Вінара В.Я.

потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1

цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника потерпілого та цивільних позивачів адвоката ОСОБА_4

захисника адвоката Варфоломєєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великий Дальник, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, українця, холостого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 -

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, цивільний позов Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11» до ОСОБА_6 про відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 14839,52 грн., цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 40610,69 грн. і моральної шкоди 300000 грн., цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди 139236,31 грн. і моральної шкоди 100000 грн., цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.,

ВСТАНОВИВ :

19 квітня 2016 р., приблизно о 13:30 год., в світлий час доби, ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого РЕВ № 2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 06.06.2012 р. належить ОСОБА_7, та рухаючись по крайній правій смузі сухого асфальтобетонного покриття вул. Ангарської в смт. Авангард, Овідіопольського району Одеської області в напрямку с. Усатове, де проїзна частина дороги має по дві смуги руху в кожному напрямку, в районі буд. № 1/2, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, грубо порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР України - здійснив маневр перестроювання з правої в ліву смугу руху, не надавши при цьому дорогу автомобілю ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався прямолінійно, по лівій смузі руху, що змусило його різко знижувати швидкість руху свого автомобілю і в цей час, відбулось зіткнення передньою частиною вказаного автомобілю з задньою частиною а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, який в подальшому, від удару, виїхав на зустрічну смугу руху, де попустив зіткнення своєю правою боковою передньою частиною з передньою правою частиною а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під керуванням цивільного позивача ОСОБА_3, який в свою чергу, рухався на вказаному автомобілі по крайній лівій смузі у зворотному напрямку з пасажиром на передньому правому пасажирському сидінні потерпілим ОСОБА_1

Внаслідок вказаної ДТП, пасажиру а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 285 від 15.07.2016 р. були спричинені тілесні ушкодження у виді : поєднаної відкритої проникаючої краніо-лицьової травми у вигляді перелому передньої стінки гайморової пазухи справа, правої орбіти, решітчатого лабіринту справа, розриву правого очного яблука, забійно-рваних ран обличчя, повік і відкритої черепно-мозкової травми у формі забою-розміщення і внутрішньомозкової гематоми лобної області правої півкулі головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів та могли статися 19.04.2016 р., які оцінюються в сукупності та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

При чому, згідно висновку судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3, «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 та «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 № 3976 від 01.11.2016 р. - в умовах пригоди, перед гальмуванням, швидкість руху а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 складала біля 87 км/г. В умовах події по заданих слідством вихідних даних, водій а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 - не мав технічної можливості належним виконанням вимог п.п. 12.6 «а», 12.3 ПДР уникнути зіткнення з а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, тому в цього водія, експертом не вбачається дій, які б, не відповідаючи вимогам ПДР знаходилися в причинному зв'язку з ДТП. Водій а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 - належним виконанням вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР, відповідно до яких, йому перед маневруванням з гальмуванням в ліву смугу - слід було надати дорогу водію а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4, а тому мав технічну можливість уникнути зіткнення з ним, і як слідство, із зустрічним а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5. Тому, з експертної точки зору - фактичні дії водія а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, які не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 ПДР і знаходяться в технічному причинному зв'язку з фактом ДТП з обома зіткненнями. Водій а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 в умовах пригоди - не мав технічної можливості належним чином виконанням вимог п. 12.3 ПДР уникнути зіткнення з а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, тому в цього водія, експертом не вбачається дій, які б не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР.

Вину свою ОСОБА_6 не визнав повністю, показавши суду, що під час вищевказаної ДТП, яка мала місце 19.04.2016 р., він керуючи а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 зі швидкістю 108 км/г. рухався з боку промринку «7 км.» в сторону с. Усатове і суворо дотримувався вимог ПДР, а винним у досліджуваній пригоді вважає саме водія а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 ОСОБА_8, гальмовий шлях якого становив 51 м., і який грубо порушивши вимоги ПДР, спровокував вищевказану ДТП, різко загальмувавши, і в внаслідок якої отримав тяжкі тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_1 та були пошкоджені всі три автомобілі, посилаючись при цьому, на якийсь а/м джип марки «Lexus», якій рухаючись перед ним, раптово загальмував, він, в свою чергу теж застосував гальмування і в цей час відчув удар в задню частину свого а/м - автомобілем ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_8, і в подальшому, його винесло на зустрічну полосу руху, де він зіткнувся з а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП, він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, побачив, що знаходиться на лівому узбіччі дороги та поряд з ним знаходився автомобіль швидкої допомоги, який доставив його до Одеської обласної лікарні.

Суд вважає, що вина ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами по справі :

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, з яких видно, що 19.04.2016 р., приблизно о 13:30 год., він у якості пасажира знаходився на правому передньому пасажирському сидінні а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під керуванням його сина ОСОБА_3, рухаючись з боку смт. Авангард в сторону с. Сухий Лиман, Овідіопольського району Одеської області в крайній лівій смузі дороги з швидкістю 60-70 км/г по сухому асфальтобетонному покриттю дороги, яка була розділена подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки. В попутному напрямку попереду рухались транспортні засоби на великій відстані, а у зустрічному напрямку рухався щільний потік автомобілів. Раптово, автомобіль марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку руху, різко, змінивши напрямок, виїхав через подвійну полосу руху на їхню полосу руху і став рухатися їм на зустріч. В цей момент, відбулося зіткнення автомобіля марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 в праву бокову частину їхнього автомобілю марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під керуванням його сина ОСОБА_3, який застосував гальмування, однак запобігти зіткненню не вдалося і від чого, він отримав тілесні ушкодження, з якими, каретою швидкої допомоги, його було доставлено в реанімаційне відділення КУ «МКЛ № 11» м. Одеси, де він знаходився на лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії та нейрохірургічному відділенні з 19.04.2016 р. по 08.06.2016 р., де йому були проведені численні операції, а також придбані ліки за призначенням лікаря на загальну суму 40610,69 грн., вартість яких він просить стягнути з ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином та суму моральної шкоди у сумі 300000 грн., враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 після вказаної ДТП жодного разу не з'явився у нього та ніяких вибачень та матеріальної допомоги йому на лікування не здійснив, як на стадії досудового, так і судового слідства. При чому, внаслідок вказаної ДТП, він став інвалідом ІІ-ої групи загального захворювання, що підтверджується відповідною довідкою до Акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 805044 від 18.07.2016 р. виданої безстроково ;

- показаннями свідка ОСОБА_3, які повністю збігаються з показаннями потерпілого батька ОСОБА_1 в тому, що 19.04.2016 р., приблизно о 13:30 год., він керував а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, у якому в якості пасажира на передньому правому пасажирському сидінні знаходився його батько ОСОБА_1, рухаючись з боку смт. Авангард в сторону с. Сухий Лиман, Овідіопольського району Одеської області в крайній лівій смузі дороги з швидкістю 70 км/г по сухому асфальтобетонному покриттю дороги, яка була розділена подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки. Зупинившись на останньому на дорозі світлофорі і дочекавшись «зеленого світла», він продовжив рух в той самій лівій полосі руху, набравши швидкість приблизно 80 км/г. В цей час, він побачив, як автомобіль марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку руху, різко, змінивши напрямок руху, виїхав через подвійну полосу дороги на їхню полосу руху і став рухатися на зустріч його автомобілю. Він застосував екстрене гальмування, однак зіткнення уникнути не вдалося. Удар прийшовся в передню праву бокову частину автомобілю марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під його керуванням, незважаючи на гальмування, яке він терміново застосував, однак запобігти зіткненню не вдалося. Після удару, його автомобіль понесло боком і зупинився поперек дороги. Відразу після ДТП, він вийшов з автомобілю та допомог своєму батькові, обличчя та тіло якого було в крові, вибратися з пошкодженого автомобілю. Внаслідок вказаної ДТП, його батько потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими останнього було доставлено «швидкою допомогою» до реанімаційного відділення КУ «МКЛ № 11», де йому були проведені відповідні операції і його батько знаходився в нейрохірургічному відділенні лікарні з 19.04.2016 р. по 08.06.2016 р. Крім цього, внаслідок ДТП, він зазнав травми лівого коліна з якими звернувся до КУ «МКЛ № 11» по медичну допомогу та йому було встановлено діагноз «забита травма лівого коліна» згідно відповідної медичної довідки № 2034 від 19.07.2016 р., у зв'язку з чим, він пройшов ультразвукове дослідження та фізіотерапевтичні процедури, що завдало йому душевних та моральних страждань на суму 20000 грн., які він просить суд стягнути з ОСОБА_6, як винуватця ДТП. При чому, через деякий час після ДТП, він підійшов до ОСОБА_6, який сидів неподалік від автомобіля «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, запитавши його, хто був за кермом вказаного автомобілю під час ДТП, на що ОСОБА_6 відповів, що це був не він. В цей час, до нього підійшов якийсь молодий хлопець, який знайшов водійське посвідчення ОСОБА_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, які були розкидані під а/м ЗАЗ, який був розташований на відстані 8-10 м. від місця пригоди, які в подальшому передав робітникам поліції ;

- показаннями цивільного позивача ОСОБА_2, власниці автомобілю марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, з яких вбачається, що протиправними діями ОСОБА_6 їй була спричинена матеріальна шкода у розмірі 139236,31 грн., яка складається ринкової вартості вказаного транспортного засобу на момент пошкодження у розмірі 134336,31 грн., витрат на евакуацію автомобілю з місця ДТП в сумі 1800 грн., витрат на зберігання автомобілю на спецмайданчику в сумі 1400 грн., витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1700 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн., яка полягає у тому, що внаслідок вказаної ДТП з вини ОСОБА_6, її чоловік став інвалідом ІІ-ої групи безстроково, що кожного дня завдає їй глибоких моральних страждань, вона вимушена разом з чоловіком ОСОБА_1 відвідувати лікарів, так як лікування її чоловіка ОСОБА_1 триває до цих пір, а також беручи до уваги пошкодження її автомобілю, який до пошкодження мав певну вартість і був дорогою річчю в її сім'ї, на яку вся сім'я тривалий час збирала гроші для її покупки ;

- показаннями свідка ОСОБА_9, з яких вбачається, що 19.04.2016 р., приблизно 13:30 год., коли він керував своїм а/м «Сітроєн Берлінго» д/н НОМЕР_6, рухаючись в лівій смузі руху по вул. Ангарській в смт. Авангард з боку с. Усатове, де мається подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки, в напрямку с. Сухий Лиман, Овідіопольського району Одеської області з приблизною швидкістю 70-80 км/г, попереду нього у попутному напрямку прямував а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 червоного кольору на приблизній відстані 50 м. і швидкість якого була меншою ніж у нього. Раптом, він побачив а/м марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 білого кольору, який рухався у зустрічному напрямку і водій якого, порушуючи ПДР, зробив різкий поворот ліворуч, виїхавши на їхню полосу руху, де зіткнувся з а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, який рухався попереду нього. Після зіткнення та удару, а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 продовжив рух в напрямку стоянки, а водій ОСОБА_6 випав з автомобілю від удару. Побачивши це, він одразу скерував свій автомобіль праворуч, зупинився на узбіччі дороги та побіг на допомогу до людей у пошкодженому а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5. Після надання допомоги, залишив свій номер телефону водію пошкодженого а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 ОСОБА_3 та поїхав по своїх справах ;

- показаннями свідка ОСОБА_10, відповідно до яких, 19.04.2016 р., приблизно 13:30 год., вона знаходилась у якості пасажира на передньому пасажирському сидінні а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 під керуванням її чоловіка ОСОБА_8 Вони направлялись з боку м. Одеси в сторону м. Білгород - Дністровського та рухались в крайній лівій смузі руху з приблизною швидкістю 80 км/г. В цей час, раптово, їх випередив а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 білого кольору, проїхавши деяку відстань, він швидко перестроївся в їхню полосу руху та почав різко гальмувати, у зв'язку з чим, її чоловік ОСОБА_8, який керував їхнім автомобілем, почав теж гальмувати, однак зіткнення уникнути не вдалося та їхній автомобіль контактував своєю передньою частиною з задньою частиною «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, який від удару, виїхав на зустрічну смугу, де вдарив а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 червоного кольору. При чому, здійснюючи маневр обгону при перестроюванні в їхню полосу руху, водій а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 будь-які покажчики повороту не вмикав. Відразу після ДТП, ОСОБА_6 викинув на узбіччя дороги свої документи (свідоцтво про реєстрацію т/з та водійське посвідчення). Внаслідок ДТП, її і без того хворий чоловік ОСОБА_8 зазнав тілесні ушкодження, однак після ДТП від госпіталізації відмовився і в силу своїх хронічних тяжких захворювань не може самостійно пересуватися і приймати участь в судових засіданнях, що підтверджується медичними витягами та епікризами, наданими нею суду ;

- оглянутим в судовому засіданні, у присутності всіх учасників судового процесу - DVD-R диску з записом камери зовнішнього відеоспостереження від 19.04.2016 р. в період часу 13:28:10 год. - 13:29:10 год. (події ДТП), встановленою на будівлі охорони автостоянки по вул. Ангарський в смт. Авангард, Овідіопольського району Одеської області, з якого вбачається, що водій а/м марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6, рухаючись по крайній правій смузі дороги, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, раптово здійснив маневр перестроювання в крайню ліву смугу дороги, не надавши при цьому дорогу а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4, який рухався прямо по лівій смузі руху, різко загальмував та допустив зіткнення задньою частиною свого автомобілю з передньою частиною ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер», і після цього виїхавши на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення правою боковою передньою частиною свого автомобіля «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 з передньою частиною правою частиною а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3, який в свою чергу, рухався в крайній лівій смузі у зустрічному напрямку ;

- протоколом огляду та перегляду компакт-диску з відеозаписом вищевказаної ДТП від 26.04.2016 р. ;

- постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу компакт-диску з записом події ДТП від 26.04.2016 р. ;

- протоколом огляду місця ДТП, зі схемою та фото таблицею до нього від 19.04.2016 р., а саме горизонтальної асфальтобетонної ділянки місцевості з сухим покриттям по вул. Ангарської в смт. Авангард, район буд. № 1/2, Овідіопольського району Одеської області, загальною шириною дороги 15,9 м. з двома смугами руху в кожному напрямку, шириною роздільної смуги 1 м. з дорожньою розміткою 1.3, 1.5, з узбіччям дороги з кожної сторони, з дорожніми знаками по напрямку в сторону с. Сухий Лиман 5.21.1, у зворотному напрямку знак 5.20.3 з подряпинами асфальтобетонного покриття осипом скла та пластикових уламків автомобілів, розташуванням на місці ДТП пошкоджених транспортних засобів : 1) а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4, у якого пошкоджені капот, передній бампер, передня ліва фара, переднє ліве крило, деформована решітка радіатора ; 2) а/м марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, у якого пошкоджені задній бампер, задні двері багажника, переднє праве крило, праві двері та кузов з права з деформацією, передній правий колісний диск, вся бокова задня частина, лобове скло ; 3) а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, у якого мається пошкодження переднього бамперу, капоту, переднього правого крила, передні пасажирські двері з права, передній правий колісний диск, лобове скло ;

- протоколом проведення слідчого експерименту зі схемою до вказаного протоколу від 22.06.2016 р. за участю слідчого, 2 понятих та свідка ОСОБА_10, яка на місці показала і пояснила, що 19.04.2016 р., приблизно о 13:30 год., вона знаходилася в якості пасажира в а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4, яким керував її чоловік ОСОБА_8, слідуючи в смт. Авангард, в напрямку с. Усатове по крайній лівій смузі з приблизною швидкістю 80 км/г. В цей час, їх випередив а/м марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 білого кольору по крайній правій смузі та трохи знизив швидкість перед автомобілем, що рухався попереду нього, та в подальшому, без подання будь-яких сигналів, різко перестроївся в крайню ліву смугу перед їхнім автомобілем та різко загальмував. В цей момент сталося зіткнення передньою частиною їхнього а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з задньою частиною а/м марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, який в подальшому, виїхавши на зустрічну смугу руху, зіткнувся з а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5. При чому, водій а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 намагався перетнути подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки в напрямку автомобільної стоянки. Далі, свідок ОСОБА_10 вказала слідчому місце розташування а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини в момент початку зміни свого напрямку. Замірами на місці було встановлено, що а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 був розташований на відстані 1 м. від осі переднього та заднього правих коліс до правого краю проїзної частини. Також, свідок вказала траєкторію руху автомобіля - статиста а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 з моменту зміни свого напрямку до моменту зіткнення, довжина якої становила 15,4 м., беручи до уваги, що автомобіль - статист «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 розташувався на відстані 5,4 м. від переднього правого колеса та на відстані 5,3 м. від осі заднього правого колеса до правого краю проїзної частини. Далі, автомобіль - статист «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 тричі долав відстань в 15,4 м. з моменту зміни напрямку до моменту зіткнення зі швидкістю та по траєкторії вказаними свідком ОСОБА_10, так, як він рухався безпосередньо перед пригодою. При чому, час руху автомобіля - статиста становив : Т1=0,8 сек., Т2=1,0 сек., Т3=1,2 сек. На пропозицію слідчого вказати відстань до передньої частини їхнього автомобілю ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з моменту початку зміни свого напрямку руху автомобілем «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, свідок повідомила, що вона була близько 5-10 м., а автомобіль «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 в цей момент рухався вже з меншою, ніж в них швидкістю, близько 70 км/г;

- протоколом додаткового огляду місця події від 22.06.2016 р. за участю слідчого, понятих та свідка ОСОБА_8, згідно якого, останній на місці показав, що 19.04.2016 р., приблизно о 13:30 год., він керуючи а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 разом із пасажиром своєю дружиною ОСОБА_10 рухався в смт. Авангард в крайній лівій смузі зі швидкістю приблизно 80 км/г в напрямку с. Усатове, і в цей же час, по крайній правій смузі його випередив автомобіль марки «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 білого кольору, що рухався з приблизною швидкістю 90 км/г та який, проїхавши деяку відстань, знизив швидкість руху до 70 км/г перед автомобілем, що рухався перед ним. При чому, не подаючи будь-яких сигналів, різко перестроївся в крайню ліву смугу та почав різке гальмування, у зв'язку з чим, він, запобігаючи зіткнення, також різко застосував гальма, однак уникнути удару не вдалося. Далі свідок вказав місце розташування а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини в момент зміни свого напрямку руху. Після чого, замірами було встановлено, що а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 розташовувався на відстані 1 м. від осі переднього та заднього правих коліс до правого краю проїзної частини. Також, свідок вказав траєкторію руху автомобіля - статиста «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 з моменту зміни свого напрямку до моменту зіткнення, яка становила 15 м. При цьому, автомобіль - статист «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 розташовувався на відстані 5,% м. від переднього правого колеса та 5,3 м. від осі заднього правого колеса до правого краю проїзної частини. Крім цього, свідок повідомив та вказав відстань від передньої частини свого а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 до задньої частини автомобіля - статиста «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 в момент початку його зміни напрямку руху, яка становила приблизно 5-10 м. Далі, автомобіль - статист «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 тричі долав відстань в 15 м. з моменту зміни напрямку до моменту зіткнення зі швидкістю та по траєкторії вказаними свідком ОСОБА_8, так, як він рухався безпосередньо перед пригодою. При чому, час руху автомобіля - статиста становив : Т1=0,8 сек., Т2=1,0 сек., Т3=1,0 сек. ;

- висновком судової автотехнічної експертизи з фото таблицею до нього № 118-А від 08.06.2016 р., яким підтверджується, що рульове керування, гальмова та ходова частини а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію контролювати і змінювати напрямок та характер руху керованого ним а/м ;

- висновком судової автотехнічної експертизи з фото таблицею до нього № 121-А від 08.06.2016 р., з якого видно, що рульове керування, гальмова та ходова частини а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію контролювати і змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобілю ;

- висновком судової автотехнічної експертизи з фото таблицею до нього № 120-А від 08.06.2016 р., згідно з яким, рульове керування, гальмова та ходова частини а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію контролювати і змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобілю ;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи з фото таблицею до нього та масштабною схемою до протоколу огляду місця ДТП № 119-А від 10.06.2016 р., з якого вбачається, що в момент первинного контакту а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 контактував передньою лівою частиною з задньою правою частиною а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1. В момент їх первинного контакту кут між подовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контакту орієнтовно був близький до нуля. Розташування транспортних засобів у момент первинного контакту відносно меж проїзної частини вказано на схемі до протоколу огляду місця ДТП. В момент первинного контакту а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 контактував передньою правою частиною з правою боковою передньою частиною а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 . В момент їх первинного контакту, кут між подовженими осями транспортних засобів в момент їх первинного контакту орієнтовно був тупим, при відліку кута від подовженої осі а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 проти ходу годинникової стрілки до поздовжньої осі а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5. Розташування транспортних засобів в момент первинного контакту відносно меж проїзної частини вказано на схемі до протоколу огляду місця ДТП. Первинний контакт а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з автомобілем «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 - мав місце на ділянці утворення здвигу гальмування а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3. Контакт а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 з а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 - мав місце на ділянці закінчення сліду гальмування а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, подряпини асфальтобетонного покриття та початку осипу скла та пластикових уламків ;

- висновком судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3, «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 та «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 з фото таблицями до нього № 3976 від 01.11.2016 р., відповідно до якого в умовах пригоди, перед гальмуванням швидкість руху а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 складала біля 87 км/г. В умовах події по заданих слідством даних, водій а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 - не мав технічної можливості належним виконанням вимог п.п. 12.6 «а», 1.23 ПДР уникнути зіткнення з а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, а тому в цього водія експертом не вбачається дій, які б, не відповідаючи вимогам ПДР, знаходилися в причинному зв'язку з ДТП. Водій а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 - належним виконанням вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР, відповідно яким, йому перед маневруванням з гальмуванням в ліву смугу - слід було надати дорогу водію а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4, а тому він мав технічну можливість уникнути зіткнення з ним і, які слідство, зі зустрічним а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5. Тому, з експертної точки зору, фактичні дії водія а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 ПДР і знаходяться - в технічному причинному зв'язку з фактом ДТП (з обома зіткненнями). Водій а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 в умовах пригоди - не мав технічної можливості належним виконанням вимог п. 12.3 ПДР уникнути зіткнення з а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1, а тому в цього водія експертом не вбачається дій, які б не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР ;

- висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_1 № 285 від 15.07.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_1 були наступні тілесні ушкодження у виді : поєднаної відкритої проникаючої краніо-лицьової травми у вигляді перелому передньої стінки гайморової пазухи справа, правої орбіти, решітчатого лабіринту справа, розриву правого очного яблука, забійно-рваних ран обличчя, повік і відкритої черепно-мозкової травми у формі забою-розміщення і внутрішньомозкової гематоми лобної області правої півкулі головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів та могли статися 19.04.2016 р., які оцінюються в сукупності та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Суд вважає безпідставними, надуманими, хибними та такими, що направлені на уникнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що 19.04.2016 р., він керуючи а/м «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 108 км/г з боку промринку «7 км.» в сторону с. Усатове дотримуючись вимог ПДР з перекладенням вини у ДТП на водія а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 ОСОБА_8, гальмовий шлях якого нібито становив 51 м., і саме який, грубо порушивши вимоги ПДР, спровокував вищевказану ДТП, різко загальмувавши, тобто ДТП сталася нібито з вини ОСОБА_8 - так як вказані показання, суд розцінює, як обраний обвинуваченим спосіб свого захисту, і які повністю спростовуються сукупністю викладених вище доказів, зібраними по справі, які є послідовними між собою, зокрема : показаннями учасників ДТП : потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, свідка ОСОБА_10, ОСОБА_9, які збігаються між собою, а також висновком судової транспортно-трасологічної експертизи з фото таблицею до нього та масштабною схемою до протоколу огляду місця ДТП № 119-А від 10.06.2016 р., висновком судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3, «Renault Kangoo» д/н НОМЕР_1 та а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 з фото таблицями до нього № 3976 від 01.11.2016 р., характером і локалізацією тяжких тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий ОСОБА_1 під час ДТП згідно висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_1 № 285 від 15.07.2016 р., оглянутому в судовому засіданні відеозаписом події ДТП, яка мала місце 19.04.2016 р., протоколом проведення слідчого експерименту зі схемою до вказаного протоколу від 22.06.2016 р., протоколом додаткового огляду місця події від 22.06.2016 р.

В порядку ст. 349 КПК України, в судовому засіданні, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження в даному кримінальному провадженню, суд, задовольнив клопотання прокурора про виклик свідків з боку обвинувачення водія а/м ВАЗ-211340 д/н НОМЕР_3 з причепом ПФ-01 «Фермер» д/н НОМЕР_4 ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11, який не був учасником ДТП та свідком пригоди, явку яких зобов'язався здійснити прокурор в порядку ст. 23 КПК України, відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. При чому, сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

При чому, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, в даному випадку стороні обвинувачення, всіляко сприяючи стороні обвинувачення у виклику вказаних свідків в численні судові засідання, шляхом надіслання відповідних повісток зазначеним вище свідкам.

Однак, прокурор не забезпечив явку вказаних свідків з боку обвинувачення в судові засідання по даному кримінальному провадженню для їхнього допиту, вказавши про поважність причини неявки свідка ОСОБА_8, який, за поясненням прокурора знаходиться при смерті, що об'єктивно підтверджується медичними документаціями, виписками, епікризами про стан його здоров'я, які були надані суду його дружиною свідком ОСОБА_10, яка підтвердила суду той факт, що її чоловік не може самостійно пересуватися та потребує сторонньої допомоги. Щодо свідка ОСОБА_11, який є системним адміністратором, який надав на запит слідчого вищевказаний відеозапис події ДТП і за родом своєї діяльності знаходиться у постійних відрядженнях. Зважаючи на вказані обставини, прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту вказаних свідків і його відмова від допиту вказаних свідків була прийнята судом зі зміненням порядку та обсягу дослідження доказів в порядку ч. 2 ст. 349 КПК України.

Таким чином, згідно із ст. 22 ч. 6, ст. 327 ч. 2 КПК України - суд всебічно сприяв сторонам кримінального провадження (в даному випадку - стороні обвинувачення) у забезпеченні явки зазначених вище свідків, шляхом здійснення судових викликів в судові засідання на протязі 1 року, і вичерпав всі можливості з виклику вказаних свідків обвинувачення, що не принесло бажаних результатів і що зумовило відмову прокурора від допиту зазначених свідків.

При цьому, згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР України, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ст. 286 ч. 2 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його вік, особу винного, позитивну характеристику, першу судимість, а також невідшкодовану ним матеріальну шкоду, як особисто потерпілому ОСОБА_1, так і закладу охорони здоров'я, в якому він знаходився на тривалому стаціонарному лікуванні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що покарання ОСОБА_6 повинно бути призначено у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, однак його виправлення на думку суду можливо без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

На підставі ст. 124 КПК України - з ОСОБА_6 на користь держави належать стягненню судові витрати на залучення експертів для проведення судових автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз в загальному розмірі 7434,12 грн.

На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ по справі : компакт-диск № LH61160Н3115031903 з файлами відеозапису ДТП, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження - належить зберігати при матеріалах справи.

Статтями 127-129 КПК України передбачено - підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11» м. Одеси був поданий цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування витрат за стаціонарне лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії та нейрохірургічному відділенні потерпілого ОСОБА_1 у вказаному закладі охорони здоров'я за період з 19.04.2016 р. по 08.06.2016 р. у розмірі 14839,52 грн., який обвинувачений ОСОБА_6 не визнав повністю, вважаючи себе невинним у скоєнні вищевказаної ДТП, а відтак, він не повинен нести будь-які витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1

Приписами ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_6 у скоєнні вищевказаної ДТП, яка мала місце 19.04.2016 р., і протиправні дії якого підпадають під ч. 2 ст. 286 КК України з підстав, викладених вище, а також беручи до уваги те, що саме з вини ОСОБА_6, який скоїв ДТП, потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими каретою швидкої допомоги був доставлений до КУ «МКЛ № 11 м. Одеси», де тривалий час, в період з 19.04.2016 р. по 08.06.2016 р. включно, знаходився на лікуванні, йому були проведені численні операції у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, нейрохірургічному відділенні, наслідком чого стало позбавлення одного ока у ОСОБА_1 - суд доходить висновку про можливість задоволення обґрунтованого позову прокурора заявленого в інтересах держави в особі КУ «МКЛ № 11 м. Одеси» на суму фактично витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілого в сумі 14839,52 грн., які об'єктивно підтверджуються документальними належними та допустимими доказами, доданими прокурором до свого цивільного позову, і які слід стягнути в повному обсязі з ОСОБА_6 на користь держави в особі КУ «МКЛ № 11 м. Одеси».

Згідно ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами статті 979 ЦК України передбачено - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1167 ЦК України - моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 статті 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною 2, п. 2 ч. 4, ч. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК України, ст.ст. 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи - цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе - потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність - суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду - не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав - може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Відповідно до п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч). Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб - то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена - безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Враховуючи, що відповідно до статей 386,395,396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) - такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди - одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження - розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним - йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним - відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим - до участі у справі може, але не обов'язково, бути залучений страховик.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка - шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК України.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6-2808цс15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого - право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена - безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові, а тому з винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах. Таким чином, потерпілий (цивільний позивач) - вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, чи ні, так як виключно позивач наділений правом обирати, до кого йому пред'являти позов у випадку заподіяння шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладене, представником потерпілого та всіх цивільних позивачів ОСОБА_4 було заявлено клопотання про виключення із 3-х цивільних позовів : ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 40610,69 грн. і моральної шкоди 300000 грн. ; ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди 139236,31 грн. і моральної шкоди 100000 грн. ; ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. - 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору ПрАТ СК «Україна», беручи до уваги, що їхня участь у даних позовах не є обов'язковою і може привести до затягування розгляду даного кримінального провадження, так як право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, про що вказано у Правовому висновку ВСУ № 6 - 2808 цс15 від 20.01.2016 р., проти чого не заперечували всі цивільні позивачі та прокурор. Обвинувачений та його захисниця поклалися у вирішенні цього питання на розсуд суду, у зв'язку з чим, судом було задоволено вказане клопотання.

Отже, потерпілим ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 40610,69 грн., яка складається з витрат на придбання ліків за призначенням лікаря та 300000 грн. моральної шкоди, яку зазнав потерпілий внаслідок вказаної ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6, внаслідок якої, він отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими довготривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у КУ «МКЛ № 11 м. Одеси», наслідком чого стало позбавлення одного ока ОСОБА_1 і присвоєння у зв'язку з чим, йому ІІ-ої групи інвалідності безстроково, який ОСОБА_6 не визнав повністю, вважаючи себе невинним у скоєнні ДТП та пред'явленого йому обвинувачення за ст. 286 ч. 2 КК України.

На думку суду, вищевказаний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі в порядку ст.ст. 22,23, ч. 2 ст. 1187,1166,1167,1195 ЦК України, як в частині витрат на лікування, які документально підтверджені належним та допустимими доказами потерпілим і цивільним позивачем ОСОБА_1, а саме довідкою заступника головного лікаря по медичній частині КУ «МКЛ № 11 м. Одеси» з приводу переліку ліків, придбаних родичами ОСОБА_1 відповідно до листів - призначень, реєстром витрат на лікування, чеками і квитанціями на придбання лікарських засобів та медичного приладдя для проведення хірургічних операцій на загальну суму 40610,69 грн., суму яких було перевірено судом, так і в частині стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 300000 грн., суму якої суд вважає обґрунтованою, виваженою та справедливою, беручи до уваги характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав потерпілий ОСОБА_1, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням стану здоров`я потерпілого, який внаслідок вказаної ДТП - був безстроково визнаний інвалідом ІІ-ої групи (позбавився одного ока), що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 805044 від 18.07.2016 р. виданої безстроково, а також, беручи до уваги те, що потерпілий ОСОБА_1 продовжує коштовне лікування до сьогодні, тяжкість вимушених змін у його життєвих і стосунках, час та зусилля, необхідні ОСОБА_1 для відновлення його попереднього стану, позбавлення його об'єктивної можливості, враховуючи фізичні вади (відсутність одного ока), знайти і влаштуватися на будь-яку роботу, вести активний спосіб життя, внаслідок його інвалідності, знаходитись під постійним наглядом лікарів і продовження лікування.

Цивільним позивачем ОСОБА_2 був заявлений позов ОСОБА_6 про стягнення вартості матеріальної шкоди ринкової вартості пошкодженого а/м «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, який належить їй на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_7 виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 13.03.2007 р. в сумі 134336,31 грн. визначеного в експертному висновку автотоварознавчого дослідження № 142/16 від 08.08.2016 р., в якому експерт дійшов висновку про неможливість відновлення пошкодженого автомобілю «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, витрат на евакуацію пошкодженого в ДТП автомобілю в сумі 1800 грн., витрат на зберігання транспортного засобу на спеціалізованому майданчику в сумі 1400 грн., витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1700 грн., а всього, матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі - 139236,31 грн., а також суми моральної шкоди у розмірі 100000 грн., якої вона зазнала внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, завдяки якими, вона позбавилась свого автомобілю, який не підлягає відновленню, був дорогою річчю в її сім'ї з чоловіком потерпілим ОСОБА_1, на придбання якого вона тривалий час збирала гроші, а також у зв'язку з тим, що на сьогодні, внаслідок ДТП, її чоловік став калікою - інвалідом ІІ-ої групи, з якими вона постійно проходить лікування, супроводжуючи його до всіх медичних закладів, винаймаючи автомобілі, витрачаючи на це певні кошти, і який ОСОБА_6 також не визнав повністю з підстав описаних вище.

На думку суду, вказаний позов підлягає задоволенню, в порядку ст.ст. 22,1166 ЦК України в частині стягнення матеріальної шкоди повністю, як підтверджений документально щодо ринкової вартості пошкодженого автомобілю «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, власницею якого є позивачка, і стосовно якого, експертом у своєму висновку було вказано про те, що в даному випадку, дійсна ринкова вартість автомобілю становить 134336,31 грн., яка меншою від вартості відновлювального ремонту, який становить 155437,35 грн., а отже відновлювати вказаний транспортний засіб економічно недоцільно, що повністю узгоджується зі ст. 1192 ЦК України та Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якою зокрема, визначено - якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним - відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. При чому, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди - одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У зв'язку з чим, суд, дотримуючись принципу диспозитивності, вважає, що після відшкодування відповідачем ОСОБА_6 матеріального збитку у сумі 134336,31 грн., яка підтверджена документально (висновок експертного автотоварознавчого дослідження) позивачці ОСОБА_2, остання повинна передати пошкоджений а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 - ОСОБА_6, як заподіювачу ДТП.

Також, суми витрат на евакуацію пошкодженого в ДТП автомобілю в сумі 1800 грн., витрат на зберігання транспортного засобу на спеціалізованому майданчику в сумі 1400 грн., витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1700 грн. - також підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, як підтверджені належними та допустимими документальними доказами (квитанціями, рахунком - фактурою, чеком), які повністю підтверджують вказані суми, витрачені цивільним позивачем ОСОБА_2, а всього на суму 139236,31 грн.

В той же час, суд вважає, з урахуванням вимог ст.ст. 23,1167 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5), визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках ОСОБА_2, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на думку суду, позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, і розмір моральної шкоди, яку належить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 слід визначити у розмірі 10000 грн., як суд вважає обґрунтованою і достатньої для покриття моральних страждань позивачки ОСОБА_2

Крім цього, цивільним позивачем ОСОБА_3 був заявлений позов до ОСОБА_6 про стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 20000 грн., яку він зазнав внаслідок ДТП, яка відбулася з вини ОСОБА_6, і безпосереднім учасником якої він був, знаходячись за кермом пошкодженого у ДТП а/м марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5, отримавши внаслідок ДТП травму лівого коліна, у зв'язку з чим, звернувся до КУ «МКЛ № 11 м. Одеси» по медичну допомогу, де був оглянутий травматологом, діагноз «забита травма лівого коліна», який ОСОБА_6 також не визнав повністю з підстав описаних вище, а саме, вважаючи себе невинним у вказаній вище ДТП.

На думку суду, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково, на суму 1000 грн. моральної шкоди, яку суд вважає достатньою і обґрунтованою, з огляду на незначне тілесне ушкодження, ступінь тяжкості якого не було визначено експертом у відповідному висновку, так як ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду та встановлення тяжкості тілесного ушкодження, а також з урахуванням моральних і фізичних страждань, яких позивач зазнав внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, з вини якого була скоєна вищевказана ДТП.

Керуючись ст.ст. 127-129,368-371,373-376 КПК України, ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 22,23,1166,1167,1192,1195 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5), Постановою Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування основного призначеного йому покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і у відповідності до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11» до ОСОБА_6 про відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 14839,52 грн. - задовольнити.

У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_8) на користь держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 11 м. Одеси» (р/р 35411001046273, ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 02774415) витрати за стаціонарне лікування ОСОБА_1 в сумі - 14839,52 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути з ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_8) на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди 40610,69 грн. та моральної шкоди у розмірі 300000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 - задовольнити частково.

У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути з ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_8) на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у виді ринкової вартості автомобілю в сумі 134336,31 грн., витрат на евакуацію автомобіля в сумі 1800 грн., витрат за зберігання транспортного засобу на спецмайданчику в сумі 1400 грн., витрат на проведення експертного дослідження в сумі 1700 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Після відшкодування ОСОБА_6 - ОСОБА_2 матеріальної шкоди у виді ринкової вартості пошкодженого автомобілю марки «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_5 у розмірі 134336,31 грн. зобов'язати ОСОБА_2 передати вищевказаний автомобіль ОСОБА_6.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути з ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_8) на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_8) на користь держави витрати за проведення судових автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз в загальному розмірі 7434,12 грн.

Речовий доказ по справі : компакт-диск № LH61160Н3115031903 з файлами відеозапису ДТП, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області на протязі 30 діб з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Суддя Гандзій Д.М.