Рішення № 7609450, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 30/155                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши матеріали за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270)

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк – Агропродукт», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32116799)

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31212910)

про: стягнення заборгованості за кредитним договором №545/1 від 09.12.05 року у розмірі 5644838,11 грн. та звернення стягнення на майно.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Жуков В.В. (за довіреністю №09-3/398 від 25.05.2009р.)

від Відповідача 1 – Веляда О.О. (за довіреністю №183 від 02.11.2009р.)

від Відповідача 2 – Мішина С.Л. (за довіреністю №104 від 09.11.2009р.)

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 18.11.2009р. по 03.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк – Агропродукт», м. Донецьк (далі – Відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс», м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором №544/1 від 09.12.05 року у розмірі 5644838,11 грн. та звернення стягнення на майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 грошових зобов’язань кредитним договором №544/1 від 09.12.05 року.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.10-16, том1 ), вимогу про повернення кредиту та сплату процентів (а.с.17, том 1), кредитний договір №545/1 від 09 грудня 2005 року (а.с.20-23, том 1 ), договори про внесення змін до кредитного договору №545/1 від 09.12.2007 року (а.с.24-34, том 1), договір іпотеки №192 від 30.08.2007 року (а.с.35-39, том 1), договір про внесення змін до договору про іпотеки №192 від 30.08.2007 року (а.с.40-43, том 1), договір про заставу майна №49 від 11.09.2009 року (а.с.44-51, том 1), свідоцтво про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (а.с.53-54, том 1), положення про філію «Київське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк» зі змінами (а.с.55-60, том 1), статут Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (а.с.61-84, том 1), копії банківських виписок (а.с.85-103, том 1).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 23, 24, 25, 26, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу.

03 листопада 2009 року Позивач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державно реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт» (а.с.10, том 2).

17 листопада 2009 року Позивач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав наступні документи: довідки про рух коштів (а.с.21-24, том 2), акти перевірки цільового використання кредитних коштів (а.с.25, том 2).

18 листопада 2009 року Відповідач 1 через канцелярію суду на виконання ухвали суду надав наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт» (а.с.28, том 2), статут реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-Агропродукт» (а.с.29-32, том 2), акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку Позивача та Відповідача 1, відповідно до якого заборгованість станом на 29.10.2009 рік складає за кредитом 4749893,01 грн., за відсотками 837623,77грн., за комісією 60033,39 грн. (а.с.33, том 2).

18 листопада 2009 року Відповідач 2 через канцелярію суду надав наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс» (а.с. 35, том 2), статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтасервіс» (а.с.36-38, том 2).

18 листопада 2009 року від Відповідача 2 та Відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів (а.с.45-46).

Ухвалою суду за підписом заступника голови Господарського суду Донецької області Ємельянова А.С. від 23 листопада 2009 року відмовлено у задоволені клопотань про призначення колегії судів.

Ухвалою суду від 14 грудня 2009 року відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу було зупинено провадження по справі, на строк до повернення матеріалів справи до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 11 січня 2010 року поновлення провадження по справі та розгляд справи призначено на 18 січня 2010 рік на 13:15 хв.

Відповідачем 1 10 грудня 2009 року на виконання ухвали суду через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.61-62), у якому він не заперечує, що не виконав у повному обсязі умови кредитного договору, щодо повернення кредитної лінії. У зв’язку з негативною ситуацією, яка склалась в сільському господарстві через економічну кризу, що потягнуло важкий фінансовий стан підприємства. Ефективна діяльність сільського господарства з кожним роком знижується, затрати збільшується, відсутності оперативні канали доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки сільського господарства. У цьому році, був низький врожай посіві соняшника та пшениці та зниження їх якості через закупівлю дешевого насіння та відмову від удобрення посівів та іншого хімічного оброблення. У забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору з позивачем укладено Договір іпотеки №192 від 30.08.2007 року., де предметом іпотеки є нежитлова будівля, ток. Відповідно цього Позивач просить звернути стягнення на майно в рахунки виконання вимог банку за кредитним договором, шляхом продажу предмету іпотеки. На сьогодні в будівлях, які є предметом іпотеки, зберігається врожай, тож не має можливості провести реалізацію нерухомого майно. Також Відповідач 1 не погодився з заявою позивача про забезпечення позову в порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно. Позивач зазначає, що така міра дозволить у повному обсязі захистити його майнові інтереси. Адже для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором було укладено Договір іпотеки №192 від 30.08.2007 року, Договір про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, які закріплюють, обов’язок Відповідача не відчужувати, не обтяжувати чи передавати в оренду (заставляти) майно без отримання на це письмової згоди Позивача. Також вищезазначеними Договорами Позивача повністю забезпечив свої майнові інтереси. Відповідач 1 вважає недоцільним накладення, ще й арешту на рухоме й нерухоме майно Відповідача.

Відповідач 2 18 січня 2010 року через канцелярію суду на виконання ухвали суду надав відзив на позовну заяву (а.с.78), у якому просить відмовити Позивачу у позові щодо стягнення суми заборгованості з Відповідача 2 у повному обсязі також відмовити Позивачу у забезпеченні позову. Вказує, що накладення арешту на майно Відповідача 2 призведе до того, що сільськогосподарський товаровиробник втратить свої зерносховища, які з-за фінансово-економічної кризи будуть продані за безцінь. А в майбутньому такий підхід кредиторів та судів може поставити під загрозу продовольчу безпеку країни. З приводу заяви про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вказує, що під час складання Кредитного договору Позивачем було отримане подвійне забезпечення кредиту, тобто з вартості заставленого майна буде отримана подвійна вартість наданого кредиту. Особливість застави полягає в тому, що без згоди Позивача, який є іпотекодержателем, Відповідачі (іпотекодателі) не мають права на продаж об’єкта застави (іпотеки), тому додаткову забезпечення згідно ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не має ніякого сенсу.

Крім того, Позивачем 27 жовтня 2009 року через канцелярію суду була надана заява №02-05/1087 від 26.10.2009р. про забезпечення позову (а.с.104, том 1), у якій він просить накласти на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк–Агропродукт” у межах суми боргу 5644838,11 грн., а також накласти арешт на нерухоме майно ТОВ „Доннафтосервіс” передане відповідно до договору іпотеки №192 від 30.08.2007 року. Проте, Заявою №02-05/1225 від 15.12.2009р. Позивач відкликав подану заяву про забезпечення позову №02-05/1087 від 26.10.2009р.

15.12.2009р. Позивачем подана заява №02-05/1226 про забезпечення позову (а.с.69-70, том 2), відповідно до якої, Позивач просить накласти арешт на грошові кошти Позичальника, що містяться на рахунках у всіх банківських установах в межах суми позову (5647550,17 грн.); накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Позичальника в межах суми позову; накласти арешт на нерухоме майно ТОВ „Доннафтасервіс” передане відповідно до договору іпотеки №192 від 30.08.2007р.

Заявою від 02.11.2009 року №б/н (а.с.1, том 2) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив (збільшив) позовні вимоги, заявивши до стягнення суму кредиту у розмірі 4 749 893,01 грн., відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн., комісійна винагорода в розмірі 60033,39 грн. Також, Позивачем були надані довідки про рух коштів Відповідача 1 (а.с.5-8, том 2)

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених (збільшених) вимог.

Позивач у судове засідання з’явився, підтримав заяву №б/н від 02.11.2009 року про збільшення позовних вимог.

Відповідач 1 у судове засідання з’явився оголосив відзив, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості визнав, проти звернення стягнення на майно заперечив, також заперечив проти заяв забезпечення

Відповідач 2 у судове засідання з’явився, оголосив відзив на позовну заяву, підтримав позицію Відповідача 1.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Сторони до початку судового засідання надали до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестеційним банком (Банк) та Відповідачем 1 (Позичальник), було укладено кредитний договір №545/1 (далі за текстом – Кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит у сумі 4800000,00 гривень (чотири мільйоні вісімсот тисяч гривень), на умовах передбачених цим Договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту – 08 грудня 2008 року (п.2.2 Договору).

Кредит надається із наступним цільовим призначенням: для виконання інвестиційного проекту, що передбачає придбання основних засобів; у тому числі придбання сільськогосподарської та зрошувальної техніки, сплати послуг. (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком наступним чином:

- за період з дати надання кредиту по останній календарний день поточного місяця відсотки нараховуються в останній робочий день поточного місяця та сплачуються протягом 10 банківських днів. При розрахунку відсотків використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році;

- надалі відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місяця в осатаній робочий день поточного місяця та сплачується протягом 10 банківських днів;

- в останньому місяці кредитування відсотки нараховуються за період з першого календарного дня поточного місяця по день погашення кредиту (без його обліку)в день погашення кредиту та сплачується в протягом 10 банківських днів.

Банк має право Вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення кредиту) слати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором, у випадках коли:

- Позичальник не виконував у строк свої зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплати відсотків за надання кредиту, та/або сплати плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим Договором;

- Позичальником не виконуються обов’язки, прийнятті ним на себе відповідно до укладених договорів забезпечення щодо наявності та належного збереження майна, майнових прав, які надані в забезпечення виконання Позичальником обов’язків за цим Договором, також щодо їх замінами рівноцінним майном (майновими правами) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених угодами (договорами) забезпечення;

- прийнято рішення щодо реорганізації у будь який спосіб або ліквідації Позичальника;

- інша, ніж обтяжував,особа набула права стягнення на предмет обтяження;

- порушено справу про банкрутство Позичальника;

- подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеним договорами забезпечення виконання Позичальником зобов’язань;

- погіршився фінансовий стан Позичальника (зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як на 50 відсотків у порівняні з попереднім місяцем та інше)

- Позичальником порушено умови цього Договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав Банк зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів. (п.4.3.4 Договору)

Відповідно до договору №7 від 19.12.2008 року (а.с.31, том 1) про внесення змін до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року процентна ставка встановлена на рівні 21% у гривні.

Відповідно до договору про внесення змін №6 до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року (а.с.30, том 1) забезпечення кредиту є договори застави обладнання, іпотеки та майнових прав, укладені між Банком та Позичальником.

Відповідно до Договору №25/545/1 про внесення змін до кредитного договору №545/1 від 09.12.2005 року (а.с.32-34):

п.2.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4749893.01 грн.(ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим Договором, далі кредит або лінія.

Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком:

з 01.12.2009 року ліміт встановлюється в сумі 3749893,01 грн.

з 01.01.2010 року ліміт встановлюється в сумі 1749893,01 грн.

п.2.2 кредитного договору викладено у наступній редакції: дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 31 січня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором банк уклав:

1) 30 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово – інвестиційним банком (Заставодержатель) та Відповідач 2 (Заставодавець) укладено договір іпотеки №192 (а.с.35-39, том 1)

Предметом даного договору є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Єнакієво, с. Кам’янка, вул. Гагаріна, 2 «а», а саме:

-          будівля зерносховища (літ. Б-1);

-          будівля масло цеху (літ. В-1);

-          будівля зерносховища (літ. Д-1);

-          будівля зерносховища (літ. Е-1);

-          будівля зерносховища (літ. Ж-1);

-          будівля зерносховища (літ. З-1);

-          навіс-ток (літ. К);

-          колодязь (літ. Л);

-          будівля нарядної (літ. М-1);

-          сарай (літ. Н);

-          огорожа (літ. І-2);

-          замощення (літ. І);

-          вбиральня (літ. Г).

Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за № 9760538. Право власності підтверджується договором купівлі – продажу № 54 від 29.10.2001р. (укладений у простій письмовій формі), та зареєстрований Єнакіївським БТІ 09.01.2002р., витягом про реєстрацію права власності.

Відповідно до п.3.1.5. Договору іпотеки №192 від 30.08.2007р., за умови настання будь-якого або всіх наступних випадків:

-невиконання Іпотекодавцем зобов’язань за цим Договором, зокрема, щодо вжиття заходів, необхідних для збереження та страхування майна та його належної експлуатації.

-невиконання Боржником зобов’язань за Кредитними договорами.

- загибелі, втрати чи пошкодження Майна і невиконанні при цьому Іпотекодавцем умов, викладених у п.4.1.1. цього договору,

- відчуженні у будь-який спосіб Іпотекодавцем Майна або обтяженні його зобов’язаннями на користь третіх осіб без попереднього погодження із Іпотекодержателем у письмовій формі і невиконанні при цьому Іпотекодавцем умов, викладених у п.4.1.2 цього Договору,

звернути стягнення на Майно та реалізувати його, або вимагати від Боржника дострокового виконання зобов’язань, що випливають із Кредитних договорів.

Як вбачається з п.5.1 (вищезазначеного Договору іпотеки) Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення та реалізувати Майно в тому числі і у випадках:

а) якщо у момент настання строку виконання Боржником зобов’язань за Кредитними договорами вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленій відповідно до Кредитного договору стоки сум кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків, або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойок, а також при настанні інших обставин, встановлених в умовах Кредитних договорів, які тягнуть розірвання або припинення цих Кредитних договорів.;

Як вбачається з п.5.2 (вищезазначеного Договору іпотеки) звернення стягнення на майно здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у п.5.2.1 Договору.

Згідно п.5.2.1 Договору іпотеки, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визнає можливий спосіб звернення стягнення на Майно за вибором Іпотекодержателя без будь-якго додаткового узгодження з Іпотекодавцем, а саме:

- 5.2.1.1 Передача Іпотекдержателю права власності на Майно в рахунок виконання Іпотекодавцем зобов’язань по Кредитному договору у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Даний договір застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на Майно в рахунок виконання Іподекодавцем зобов’язань по Кредитному договору, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Майно.

- 5.2.1.2 Право Іпотекодержателя від свого імені продати майно будь – якій особі на підставі договору купівлі – продажу у порядку, встановленому ст.. 38 Закону «Про іпотеку». Ціна продажу Майна встановлюється сторонами на рівні заставної вартості Майна, встановленої цим договором. Договір купівлі-продажу Майна, укладений відповідно до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Мійно, що було предметом іпотеки за цим Договором.

- 5.2.1.3 Продажу Іпотукодавцем (або за його дорученням, оформленим відповідно довіреності Іпотекодвцем) Майна третій особі на корить Іпотекодержателя;

- 5.2.1.4 Іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації Майна законодавству.

2) 11 вересня 2009 року між Акціонерним комерційно промислово – інвестиційним банком (Іпотекодержавець) та Відповідач 1 (Іпотекодавець) було укладено договір про заставу майна №49 (а.с.44-51, том 1).

Предметом даного договору є: - сіялка для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005, належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2006р.;

- трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський № RW8420Р034474, двигун № RJ60811127, реєстраційний 313014 ТК. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 237060 від 22.06.2006р.

- зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський № Z09640A079434, двигун № RG608111280016, реєстраційний 04773 ТК. В комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 240177 від 22.06.2006р.

- важка дискова борна KUHN моделі XL 60 “Discover”, заводський №ЕС8797. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2005р.

Як вбачається з п.5.1 Договору застави, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Майно та його реалізацію в тому числі і у випадку, якщо у момент настання строку виконання Заставодавцем та/або Боржником зобов’язань за Кредитними договорами вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленій відповідно до п.2.2. Кредитних договорів стоки сум кредитів; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків за користування кредитами, сум комісійної винагороди за управління кредитами (к тому числі відсотків за неправомірне користування кредитами); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитними договорами;

Відповідно з п.5.2.2. Договору застави, Заставодержатель може безпосередньо звернутися до господарського суду з позовом про звернення стягнення на Майно та його реалізацію.

Як вбачається з матеріалів справи до Договору іпотеки №192 був укладений договір №52/192 про внесення змін від 11.09.2009р., у зв’язку з реорганізацією Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), ідентифікаційний код 00039002, шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” ідентифікаційний код 0039002, яке є правонаступником прав та обов’язків Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач свої зобов’язання за Договором кредиту виконав у повному обсягу.

Відповідачем 1 не сплачено Позивачу проценти за користування кредитними коштами за період з грудня 2008 року по 19 жовтня 2009 рік та комісійну винагороду за управління кредитною лінією за період з грудня 2008 року по 19 жовтня 2009 рік, внаслідок чого утворилась заборгованість:

-          заборгованість за кредитом – 4749893,01 грн.

-          відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн. (станом на 29.10.2009 р.)

-          комісійна винагорода в розмірі 60033,39 грн. (станом на 29.10.2009р.)

02 жовтня 2009 року Позивачем на адресу Відповідача 1 було направлено вимогу №02-05/1095 від 02 жовтня 2009 року (а.с.17, том 1), у якій вказано, що Позичальником не сплачено Банку проценти за користування кредитними коштами за період з 01.12.2008 року по 30.09.2009р. Сума нарахованих банком та несплачених Позичальником процентів за користування кредитними коштами та комісійних винагород на момент направлення Вимоги складає: за користування кредитними коштами 802700,28 грн.; за управління кредитною лінією 59324,57 грн. Відправка Відповідачу зазначеної вимоги підтверджена наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями поштової квитанції від 02.10.2009р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення від 06.10.2009р.(а.с.а.с.5, 6, том 1).

Проте, Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Кредитним Договором.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем 1, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Відповідач 1 у судове засідання з’явився оголосив відзив, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості визнав, проти звернення стягнення на майно заперечив, також заперечив проти заяв забезпечення

Відповідачем 1, до суду, був наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за Договором №545/1 від 09.12.2005р. підписаний та завірений печатками з боку Позивача та Відповідача 1, відповідно до якого заборгованість станом на 29.10.2009 рік складає: за кредитом 4749893,01 грн., за відсотками 837623,77 грн., за комісією 60033,39 грн. (а.с.2, том 2).

Відповідач 2 у судове засідання з’явився, оголосив відзив на позовну заяву, підтримав позицію Відповідача 1

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язання та застосування наслідків їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про іпотеку”, Законом України „Про заставу”, Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України відповідно до кредитного договору на позичальника покладається обов’язок повернути отриманий від фінансової установи кредит та сплатити за нього проценти.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір про відкриття кредитної лінії №545/1 від 09 грудня 2005 року є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань .

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, у тому числі – заставою, видом якої за ст.575 Цивільного кодексу України є іпотека.

Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є зокрема договір.

Як вбачається грошові зобов’язання Відповідача 1 забезпечені, серед іншого, іпотекою згідно з договором іпотеки №192 від 30.08.2007 року укладеним з Відповідачем 2, заставою, згідно договору про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, укладеним з Відповідачем 1, які у світлі наведених норм є належною підставою для виникнення відповідного забезпечення.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від повернення суми кредиту, сплатити процентів та від комісійної винагороди.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та заборгованості про процентах та комісійної винагороди зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від поверення траншів кредиту та від сплатити процентів за їх використанням, тобто від виконання своїх зобов’язань, встановлених в п.п.3.2., 4.2.2. Кредитного договору.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що факт наявності непогашеної заборгованості вбачається із наданих Позивачем до справи матеріалів і Відповідачами всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не спростована, а наданий Позивачем розрахунок є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 4749893,01грн., суму заборгованості за процентами 837623,77 грн. та комісійної винагороди у розмірі 60033,39 грн.

Відносно вимог Позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет договору застави позиція суду полягає в наступному:

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню у розглядуваній справі як спеціальні з огляду на предмет застави, вказаний в п.1.1. іпотечного договору №192 від 30.08.2007року.

Відповідно до умов п.1.1. Іпотечного договору (зі змінами внесеними Договором №52/192 від 11.09.2009р.) основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою (у розумінні абз.5 ст.ЗУ «Про іпотеку), є грошові зобов’язання Відповідача 1 перед Позивачем по Кредитному договору, у тому числі – повернення кредиту, сплатив процентів та комісійної винагороди, що цілком відповідає приписам ст.7 Закону України «Про іпотеку».

За змістом наявних в матеріалах справи документів підстав, передбачених ст. 17 Закону України „Про іпотеку” для припинення іпотеки, судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як іпотекодержателя – встановлена судом вище.

Як вбачається із змісту ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі – на підставі рішення суду, що узгоджується у розділі 5 Іпотечного договору, а, відтак, обґрунтовує прийнятність обраного Позивачем способу судового захисту.

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом продажу Предмета іпотеки Банком від свого імені будь-якій особі), який відповідає приписам ст.39 Закону України „Про іпотеку” та розділу 5 Іпотечного договору, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі.

В силу статті 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває звернення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.

У відповідності до ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах ( ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ).

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем 1 основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави (шляхом продажу Предмета застави Банком від свого імені будь-якій особі покупцю), який відповідає приписам ст. ст. 258, 26, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та пункту 5.2. Договору застави, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі.

Суд не приймає заперечення Відповідачів щодо звернення стягнення на заставлене майно так як вказані заперечення безпідставні та нормативно необґрунтовані. Кредит надавався на умовах повернення, платності, строковості тому при настанні обставин щодо повернення кредиту банк діє відповідно до укладених договорів і норм законів та має право на реалізацію прав щодо звернення стягнення на предмети іпотеки та застави.

Крім того, 15.12.2009р. Позивачем подана заява №02-05/1226 про забезпечення позову (а.с.69-70, том 2), відповідно до якої, Позивач просить накласти арешт на грошові кошти Позичальника, що містяться на рахунках у всіх банківських установах в межах суми позову (5647550,17 грн.); накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Позичальника в межах суми позову; накласти арешт на нерухоме майно ТОВ „Доннафтасервіс” передане відповідно до договору іпотеки №192 від 30.08.2007р. Підставою для застосування заходів до забезпечення позову, Позивач вважає той факт, що Відповідач направляє кошти на рахунки в інших банках, крім того, Відповідачі ігнорують вимоги Позивача та не ведеть листування з ним.

Відповідачі проти вказаної заяви заперечили, Відповідач 1 не погодився з заявою позивача про забезпечення позову в порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно. Позивач зазначає, що така міра дозволить у повному обсязі захистити його майнові інтереси. Адже для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором було укладено Договір іпотеки №192 від 30.08.2007 року , Договір про заставу майна №49 від 11.09.2009 року, які закріплюють, обов’язок Відповідача не відчужувати, не обтяжувати чи передавати в оренду (заставляти) майно без отримання на це письмової згоди Позивача. Також вищезазначеними Договорами Позивача повністю забезпечив свої майнові інтереси. Відповідач 1 вважає недоцільним накладення, ще й арешту на рухоме й нерухоме майно Відповідача.

Відповідач 2, з приводу заяви про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вказує, що під час складання Кредитного договору Позивачем було отримане подвійне забезпечення кредиту, тобто з вартості заставленого майна буде отримана подвійна вартість наданого кредиту. Особливість застави полягає в тому, що без згоди Позивача, який є іпотекодержателем, Відповідачі (іпотекодателі) не мають права на продаж об’єкта застави (іпотеки), тому додаткову забезпечення згідно ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не має ніякого сенсу.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов’язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Керуючись ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача 1 в зв’язку з тим, що саме у зв’язку з його неправомірними діями виник спір.

Як встановлено п. 3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №825 від 05.08.2009року розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Дата набрання чинності вказаної постанови – з 13.08.2009 року.

Таким чином, з 13.08.2009р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Між тим, 19.10.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк. Згідно доданого до позовної заяви платіжних доручень (а.с.8, том 1), витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачені Позивачем у розмірі 312,50 грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає поверненню у розмірі 76,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.39 Закону України „Про іпотеку” суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк – Агропродукт», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32116799) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) заборгованості у розмірі 4749893,01 грн., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 837623,77 грн., комісійну винагороду в розмірі 60033,39 грн. та звернути стягнення на наступне майно в рахунок виконання вимог Банку за кредитним договором №545/1 від 09.12.05:

Нерухоме майно, у відповідності до Договору іпотеки № 192 від 30.08.2007р., посвідченого Качур Г.В. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 3961, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Єнакієво, с. Кам’янка, вул. Гагаріна, 2 «а», а саме:

-          будівля зерносховища (літ. Б-1);

-          будівля масло цеху (літ. В-1);

-          будівля зерносховища (літ. Д-1);

-          будівля зерносховища (літ. Е-1);

-          будівля зерносховища (літ. Ж-1);

-          будівля зерносховища (літ. З-1);

-          навіс-ток (літ. К);

-          колодязь (літ. Л);

-          будівля нарядної (літ. М-1);

-          сарай (літ. Н);

-          огорожа (літ. І-2);

-          замощення (літ. І);

-          вбиральня (літ. Г).

Предмет іпотеки зареєстровано у реєстрі права власності за № 9760538. Право власності підтверджується договором купівлі – продажу № 54 від 29.10.2001р. (укладений у простій письмовій формі), та зареєстрований Єнакіївським БТІ 09.01.2002р., витягом про реєстрацію права власності.

Визначити спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) від свого імені будь-якій особі.

2. Рухоме майно, у відповідності до Договору застави майна № 49 від 11.09.2009р. (далі – договір застави ), а саме:

- сіялка для посіву пропасних культур KINZE модель 3600, рік випуску 2005, належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2006р.;

- трактор колісний JОHN DEERE модель 8420, рік випуску 2005, заводський № RW8420Р034474, двигун № RJ60811127, реєстраційний 313014 ТК. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 237060 від 22.06.2006р.

- зернозбиральний комбайн JОHN DEERE модель 9640і, рік випуску 2006, заводський № Z09640A079434, двигун № RG608111280016, реєстраційний 04773 ТК. В комплекті жатка зернова JОHN DEERE 625R, жатки BRUNS. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 195 АТ від 06.12.2005р. та свідоцтва про державну реєстрацію АБ № 240177 від 22.06.2006р.

- важка дискова борна KUHN моделі XL 60 “Discover”, заводський №ЕС8797. Належить Відповідачу 1 на підставі договору купівлі – продажу 196 АТ від 06.12.2005р.

Визначити спосіб реалізації застави: шляхом продажу цього майна Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) від імені ТОВ „Донецьк-Агропродукт” будь-якій особі покупцю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк – Агропродукт», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32116799) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк», м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії «Київське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк» м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334270) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Позивачу надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76,50 грн. Видати на адресу Позивача довідку.

За згодою присутніх сторін у судовому засіданні 18.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.01.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя