Рішення № 76094212, 15.08.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1009/18

Провадження № 2/496/847/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Ткаченко В.М.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаною заявою та просив встановити факт проживання однією сім`єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2 померлим 23 липня 2006 року, який до дня смерті проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивував тим, що 23.07.2006 року помер ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку, який розташований в с. Кагарлик Біляївського району Одеської області, вул. Гагаріна, 43, та земельної ділянки площею 2,92 гектарів, розташовану за адресою: діл. №122 на території Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області. У листопаді 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, але у прийняття вказаної заяви йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини та не надано доказів про фактичне прийняття спадщини, також відсутність документів, які підтверджують родинні відносини між ним та ОСОБА_2, відсутність доказів проживання однією сім’єю не менше як п’ять років до час відкриття спадщини. Позивач вказує на те, що здійснював догляд за ОСОБА_2, опікувався ним та провів його поховання за власні кошти, сплатив борги за світло по актам Біляївського РЕМ у в сумі 16000 гривень і по сьогоднішній день опікується могилою померлого та його родичів. Після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги звернувся до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду з питання підтвердження факту проживання однією сім'єю з померлим. У зв'язку з вищевикладеним, так як іншої можливості отримати спадщину у визначений законом спосіб немає, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та пояснив, що з ОСОБА_2, який був його сусідом, він був знайомий з 1980 року. У ОСОБА_2 була дружина та двоє дітей, які пішли від нього влітку 2000 року. У позивача були важкі сімейні відносини і в 2000 році він перейшов жити до ОСОБА_2 з його згоди. З того часу позивач хворів, після смерті ОСОБА_2, позивач звертався в усній формі до нотаріальної контори, але на той час йому повідомили, що потрібно встановити інших спадкоємців, тому він звернувся із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 до Біляївської районної нотаріальної контори лише у листопаді 2017 року, також зазначав що раніше не звертався, так як хворів, переніс інсульт. Також позивач зазначив, що вже звертався до суду з аналогічним позовом, але в порядку окремого провадження, у задоволені його позову було відмовлено, тому він ще раз звернувся до суду з позовом, але у позовному провадженню, так як існує спір про право, а саме спадкове майно.

Представник Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області в судове засідання не з’явився, але від сільради надійшла заява, в якій представник вказала, що з позовними вимогами згодна та просить розглянути справу без участі представника.

Також по вказаному провадженню були допитані свідки за клопотанням позивача.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що між нею та ОСОБА_1 шлюб розірвано, на даний час він проживає разом з нею за її адресою. В серпні 2000 року ОСОБА_1 пішов жити до ОСОБА_2, який був їх сусідом с 1990 року, жінка останнього поїхала до Молдови у 2000 році. Свідок забрала свого колишнього чоловіка жити до себе після отриманого ним інсульту у 2014 році.

Свідок ОСОБА_4 в судовому пояснила, що ОСОБА_1 є її сусідом. Він проживав з 2000 по 2014 рік разом з ОСОБА_2 та позичав витрачав гроші на його лікування, утримував його.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 є його сусідом. Позивач з 2000 року проживав разом з ОСОБА_2 після того як розійшовся з дружиною, доглядав та утримував його, останній помер у 2006 році. ОСОБА_5 особисто допомагав з його похованням. ОСОБА_1 погасив борги померлого. У 2014 році він отримав інсульт. Свідок особисто бачив, що позивач жив разом з ОСОБА_2, працював у нього на подвір’ї, робив ремонт.

Заслухавши показання позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні 23 липня 2006 року помер ОСОБА_2, відповідно до свідоцтво про смерть серії 1-ЖД № 060418 (а.с.11), який до дня смерті постійно мешкав за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Кагарлик, вул. Гагаріна, 43, що підтверджується довідкою наданою Кагарлицькою сільською радою №130 від 12.03.2018 року (а.с.35).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.03.1994 року Приватизаційним бюро при Біляївській міській раді за № 161, ОСОБА_2 був власником 1/3 житлового будинку за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Кагарлик, вул. Гагаріна, 43 (а.с.12-14).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №842314, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів 06.09.2005 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,92 га, розташовану за адресою: діл. №122 на території Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області (а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2, як єдиний спадкоємець четвертої черги за законом, звернувся до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

07 листопада 2017 року державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області позивачу було відмовлено у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_2, посилаючись на те, що було пропущений строк для прийняття спадщини та не надано доказів про фактичне прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого 23 липня 2006 року, також відсутні доказі родинних відносин з ОСОБА_2 та доказі проживання з ним однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (а.с.16).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно п. 21 зазначеної Постанови, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до роз’яснень, які надані у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини та рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15.02.2018 року заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення (а.с. 45-47).

Вказане рішення не було оскаржено та є чинним.

На підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу на ствердження позивача про те, що існує спір про право, так як позивач бажає отримати у спадок майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що про існування спору про право було відомо позивачу з моменту відкриття спадщини, а саме після смерті 23.07.2006 року ОСОБА_2 та позивач звернувся до нотаріуса лише у листопаді 2017 р., тобто через 11 років. Крім того спочатку позивач звернувся до суду з позовом в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим достовірно знаючи про існування спору про право щодо спадкового майна.

При ухвалені рішення 15.02.2018 року Біляївським районним судом Одеської області була з’ясована позиція ОСОБА_1 щодо обставин справи, допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також були допитані у теперішньому судовому засіданні, досліджені всі докази по справі, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та надана відповідна оцінка та суд прийшов до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення, зазначене рішення суду оскаржено не було, тобто ОСОБА_1 погодився з вказаним рішенням та на даний час воно є чинним.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 1216, 1218, 1258, 1264, 1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 27.08.2018 р.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_6