Постанова № 76094144, 23.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/2004/16-ц 23.08.2018

Провадження №22-ц/784/1285/18

Категорія 27

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2018 року м. Миколаїв

справа № 480/2004/16-ц

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 травня 2018 року під головуванням судді Павлової Ж.П., у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем договору № NKN0GK0000000058 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37590,84 доларів США з кінцевим терміном повернення до 24 вересня 2028 року та зобов'язався повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування ними в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 07 липня 2016р. утворилась заборгованість, яку вони просили стягнути з ОСОБА_1, в загальному розмірі 23651, 91 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті складає 587513 грн. 44 коп.

ОСОБА_1 позов не визнав. Вважає, що Банком нараховувались зайві платежі та стягувались кошти, які не передбачені договором, а тому, враховуючи фактично сплачені ним кошти, він повністю виконав умови кредитного договору. Також зазначав, що рішенням Заводського районного суду від 13.11.2012 року, яке частково змінено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2013 року, фактично з нього стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 29890,25 доларів США та відсотки за користування кредитом в сумі 14908,87 доларів США, тому вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 21952,65 доларів США є безпідставними. Крім того, вказував на неправомірність вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 1699,26 доларів США, так як вони нараховані після закінчення строку виконання зобов'язання, який був змінений Банком, що підтверджено вищевказаними рішеннями суду.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (який є правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 - підтримали позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NKNOGK0000000058, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 37590, 83доларів США зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 24 вересня 2028 року (а.с. 12-17).

В забезпечення виконання кредитного договору 24 вересня 2008 року між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надав Банку в іпотеку цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою м.Миколаїв вул.Морехідна, 21/1.

У зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 05 жовтня 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення відповідача. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.11.2012 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості в сумі 55816,68 доларів США за укладеним сторонами кредитним договором №NKNOGK0000000058 від 24.09.2008 року звернуто стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 24.09.2008 року. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2013 року, рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.11.2012 року змінено: в резолютивній частині рішення зазначені складові кредитної заборгованості ОСОБА_1, в рахунок погашення якої звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме - загальна сума боргу - 55 816,68 доларів США складається із: 29890,25 доларів США - заборгованості за кредитом; 14908,87 доларів США - заборгованості по процентах за користування кредитом; 4 463,48 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 6 554,08 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення дотепер не виконано, іпотечне майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.11.2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2013 року, з ОСОБА_1 вже стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 29890,25 доларів США та відсотки за користування кредитом в сумі 14908,87 доларів США, а тому повторне стягнення цієї суми на користь позивача є безпідставним. Також, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц, суд дійшов висновку, що заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 1699,26 доларів США не підлягає стягненню, оскільки відсотки нараховані вже після зміни Банком строку виконання зобов'язання за кредитним договором, яке відбулось після направлення відповідачу у 2010 році письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості.

Проте, не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, відповідно до правовій позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предявлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України

Отже, судом вірно встановлено, що звернувшись в жовтні 2010 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» використав право вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту. За такого, наявність судового рішення про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позбавляє Банк можливості стягувати з ОСОБА_1 можливості проценти за користування кредитними коштами, які були нараховані після зміни Банком умов основного зобовязання щодо строку дії договору.

Разом із тим, судом першої інстанції також було встановлено, що вже після зазначених судових рішень між відповідачем ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено дві Додаткових угоди до кредитного договору від 24.09.2008 року: № 1 від 18 червня 2013 року і № 2 від 20 травня 2014 року .

Проте, встановивши такі обставини, суд залишив поза увагою, що фактично даними додатковими угодами сторонами коригувалась сума заборгованості ОСОБА_1 на час підписання цих угод, визначались розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту, розмір процентів за користування кредитом, встановлювався Графік повернення тіла кредиту та відсотків, за яким повернення цих сум відбувається щомісячними платежами у певній сумі з кінцевим строком погашення до 10 липня 2020 року (а.с. 18-22).

Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про продовження договірних відносин сторін на нових, узгоджених ними у Додаткових угодах умовах.

Факт укладання цих Додаткових угод, їх підписання та підписання Графіків повернення тіла кредиту та відсотків ОСОБА_1 не заперечував, їх дійсність не оспорював та до 24 січня 2016 року виконував їх умови, про що свідчать витяг з особового рахунку позичальника та складений позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 6-10, 78-104).

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що предметом даного позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами, яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за укладеною сторонами Додатковою угодою № 2 від 20 травня 2014 року. Відповідно до умов даної угоди та Графіку повернення кредиту позичальник ОСОБА_1 зобов'язався повернути Банку кредитні кошти в загальному розмірі 26604,65 доларів США зі сплатою 15 % річних на суму залишку заборгованості в строк до 10 липня 2020 року, сплачуючи Банку в період з «17» по «23» число кожного місяця щомісячний платіж в розмірі по 556,20 доларів США, окрім останнього, розмір якого встановлено у 711,21 доларів США.

Позичальник ОСОБА_1 погодився з такими умовами договору та зобов'язався їх виконувати.

Як вбачається зі складеного Банком розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_1, свої обов'язки за кредитним договором (з урахуванням умов Додаткової угоди № 2 від 20.05.2014 року) відповідач припинив виконувати з 24 січня 2016 року, що не заперечував ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. Внаслідок таких дій відповідача станом на 7 липня 2016 року виникла заборгованість в загальному розмірі 23651, 91 доларів США, що за курсом НБУ на 07 липня 2016р. було еквівалентно 587513 грн. 44 коп., яка складається з 21952,65 доларів США заборгованості за кредитом та 1699,26 доларів США заборгованості за процентами.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 - 1053 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цими нормами і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.

За таких обставин, відповідно до вищевикладених вимог закону колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2008 року договору № NKN0GK0000000058 (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 18 червня 2013 року і № 2 від 20 травня 2014 року) в загальному розмірі 23651, 91 доларів США, що за курсом НБУ на 07 липня 2016р. було еквівалентно 587513 грн. 44 коп., яка складається з 21952,65 доларів США заборгованості за кредитом та 1699,26 доларів США заборгованості за процентами.

Колегія суддів не може погодитись з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, щодо безпідставності стягнення з нього кредитної заборгованості, в зв'язку з тим, що така заборгованість була вже з нього стягнута рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.11.2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2013 року, оскільки предметом позову у зазначеній справі була вимога Банку про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок кредитної заборгованості (і це рішення дотепер не виконано), тоді як у даній справі предметом спору є вимоги Банку про стягнення кредитної заборгованості, яка утворилась в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Додаткових угод до кредитного договору, які були ним укладені з Банком вже після вищевказаних рішень суду.

Отже, враховуючи добровільне волевиявлення сторін на продовження кредитних правовідносин на передбачених Додатковими угодами до кредитного договору № 1 від 18 червня 2013 року і № 2 від 20 травня 2014 року умовах, стягнення заборгованості нарахованих за цими угодами процентів не суперечить правовій позиції Верховного Суду про те, що після звернення Банку до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.376 ЦПК України рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За такого, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 22031грн. 75коп. (8812грн.70коп. - сплачений позивачем судовий збір за позовну заяву + 13219грн.95коп. - сплачений позивачем судовий збір за апеляційну скаргу).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року договору № NKN0GK0000000058 (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 18 червня 2013 року і № 2 від 20 травня 2014 року) в загальному розмірі 23651, 91 доларів США (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят один долар США дев'яносто один цент), що за курсом НБУ на 07 липня 2016р. еквівалентно 587513 грн. 44 коп. (п'ятсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот тринадцять гривень сорок чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати в загальному розмірі 22031грн. 75коп. (двадцять дві тисячі тридцять одна гривня сімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

_________

Повний текст постанови складено 27 серпня 2018 року