Постанова № 76093599, 16.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4039/17 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/7213/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м.Львів

Справа № 461/4039/17

Провадження № 22-ц/783/7213/17

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Яремко Е.Р.

з участю ОСОБА_2, прокурора Заяць І.Є.

розглянув апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова

на рішення Галицького районий суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 8 листопада 2017 року (суддя Волоско І.Р.)

у справі

за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь грошові кошти за завдану моральну шкоду в розмірі 156 072 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19 травня 2010 року по 12 червня 2014 року він незаконно перебував під судом і слідством. Стверджує, що під час додаткового досудового розслідування постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області від 12 червня 2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013150010000563 від 1 липня 2013 року, закрито у зв’язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 156 072 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 8 листопада 2017 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_3 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 156 072 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила Державна казначейська служба України. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що відсутні докази на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_3 моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; не обґрунтовано розмір заявленої шкоди. Безпідставним також вважає розрахунок моральної шкоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017рік» у розмірі 3200 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 5 березня 2007 року слідчим відділу розслідування ДТП при УМВСУ у Львівській області ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу №124-0451 по факту зіткнення 28 лютого 2007 року автомобіля КІА, державний номер170-50 ТА, під керуванням ОСОБА_3 та вантажного автомобіля МАН, державний номер FJJ 960, з напівпричепом «Гофман», державний номер XTV 873, під керуванням водія громадянина ОСОБА_5 Угорщина ОСОБА_6, за ознаками ч.2 ст.286 КК України.

Надалі досудове слідство неодноразово призупинялось та поновлювалось через неможливість встановлення винної особи.

19 травня 2010 року слідчий відділу розслідування ДТП при УМВСУ у Львівській області постановив притягнути ОСОБА_3 в якості обвинуваченого у кримінальній справі № 124-0451 щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цього ж дня обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

2 червня 2010 року було затверджено обвинувальний висновок, справу скеровано до суду.

12 грудня 2012 року постановою Пустомитівського районного суду Львівської області кримінальна справа відносно ОСОБА_3 повернута прокурору Львівської області на додаткове розслідування, запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін.

Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишено постанову Пустомитівського районного суду Львівської області про направлення справи на додаткове розслідування без змін.

1 липня 2013 року слідчим СУ ГУМВС України у Львівській області Олійником С.В. було внесено відомості щодо зіткнення автомобілів поблизу с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області 28 лютого 2007 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150010000563 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області Вольського О.М. від 12 червня 2014 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150010000563 від 1 липня 2013 року, закрито у зв’язку із відсутністю у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в результаті незаконних дій органом досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_3 у період з 19 транвя 2010 року до 12 червня 2014 року незаконно перебував під судом і слідством 48 місяців та 24 дні.

Судом також встановлено, що досудове розслідування проводилось неповно, необ'єктивно, оскільки в ході такого не було виявлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Суд прийшов до вірного висновку, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_3 завдано моральну шкоду.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду.

Пунктом 1 ст.2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках, зокрема постановлення судом виправдувального вироку.

Відповідно до п.5 ст.3 зазначеного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема моральна шкода.

За час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу.

Згідно з пунктами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня – 3200 гривень.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 156 072 грн., з розрахунку 3200 грн. (мінімальна заробітна плата станом на час винесення рішення) х 48 місяців 24 дні (кількість місяців перебування під слідством) = 156 072 грн.

Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Встановлено, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало їй фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відносно ОСОБА_3 протягом 4 років застосовувався запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

Згідно п.35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування органу прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/201, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Судом вірно встановлено, що стягнення на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції вірно встановив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та законними.

Виходячи із встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволенні позову.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Залишити рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 листопада 2017 року без змін, а апеляційну скаргу Державної казначейської служби України без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді